Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №686/15388/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15388/26

Провадження № 1-кп/686/1866/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025243000003713 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хмельницького, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, пенсіонера, особи з інвалідністю 3 групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за таких обставин.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.06.2025 р. (у справі 686/16020/25), яка набрала законної сили 27.06.2025 р., ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду, яким позбавлений права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», 23.09.2025 р., близько 06 год. 43 хв., перебуваючи на автодорозі за адресою: м.Хмельницький, шосе Львівське, 27-А, керував транспортним засобом марки та моделі «CITROEN C-EL YSEE», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим на ОСОБА_4 , працівниками Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, складено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.06.2025 у справі №686/16020/25 та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду, яким позбавлений права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», 17.12.2025 р., близько 15 год. 05 хв., перебуваючи на автодорозі за адресою: м.Хмельницький, шосе Львівське, 55, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом марки та моделі «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку із чим на нього працівниками Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП.

Отже, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не виконує постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.06.2025 р. у справі №686/16020/25, що набрала законної сили та з якою ОСОБА_4 ознайомлений, в частині позбавлення його права керування транспортними засобами.

За умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.382 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що він був обізнаним про позбавлення його права керування транспортними засобами постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.06.2025 р. (у справі №686/16020/25), яку він оскаржував в апеляційному порядку і яка набрала законної сили 27.06.2025 р., разом з цим, від виконання даної постанови суду він ухилявся та, усвідомлюючи, що не має права керувати транспортними засобами, продовжував керувати ними, оскільки працював таксистом і заробляв собі на прожиття. Зокрема, за вказаних в обвинувальному акті обставин, ОСОБА_4 , знаючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, всеодно 23.09.2025 р., близько 06 год. 43 хв., перебуваючи на роботі, керував автомобілем марки та моделі «CITROEN C-EL YSEE», д.н.з. НОМЕР_1 , по шосе Львівське, 27-А, у м.Хмельницькому, де був зупинений працівниками патрульної поліції. Після цього, 17.12.2025 р., близько 15 год. 05 хв., ОСОБА_4 також керував у стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом марки та моделі «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , по шосе Львівське, 55, у м.Хмельницькому, де був зупинений поліцейськими, в цей день ОСОБА_4 також знав, що йому не можна сідати за кермо через позбавлення права керування транспортними засобами, тим паче нетверезим, однак мав потребу з`їздити на цвинтар на поховання знайомого, коштів на таксі він не мав, тому сів в автомобіль та поїхав. Має обвинувачений на сьогоднішній день заборгованість зі сплати накладених на нього за вчинення адміністративних правопорушень штрафів, суми яких частково погасив, однак ще близько 80000 грн. не взмозі погасити повністю, оскільки отримує мінімальні соціальні виплати, яких не вистачає на лікування. Жодних обставин, викладених в обвинувальному акті, ОСОБА_4 не оспорює, вважає, що умисно не виконуючи постанову суду, яка набрали законної сили, він вчинив неправильно, однак на даний час він критично оцінив свої протиправні дії, щиро шкодує про вчинене та сідати за кермо автомобіля вже не буде, тому просив його суворо не карати, призначити покарання у виді штрафу, кошти на сплату якого він десь знайде, раніше, з його слів, він займався волонтерством, багато допомагав армії, що вподальшому також планує робити.

Вищевказані обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення ніким не оспорюються, а тому, у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши в усіх учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені можливості оскаржувати ці обставини в апеляційному поряду, судом, за згодою усіх учасників судового провадження, визнано недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_4 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності, які б позбавляли його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає ОСОБА_4 осудним та відповідальним за скоєне.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання, судом враховуються визначенні ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, у тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа виного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст. 50 КК України, згідно з якими, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив умисний нетяжкий злочин, передбачений ч.1 ст.382 КК України, який визначається високим ступенем небезпечності для суспільства, проте ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, щиро розкаявся, що пом`якшує йому покарання. Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 є раніше несудимою особою, яка позитивно характеризується, неодружений, пенсіонер, має захворювання, у зв`язку з чим являється особою з інвалідністю третьої групи, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину, від якого негативні наслідки для життя і здоров`я людей не настали.

Суд ураховує також позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , до належної процесуальної поведінки якого сторона обвинувачення претензій не мала.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Така функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 р. у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримають його в подальшому від вчинення нових кримінальних правопорушень. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Санкція ч.1 ст.382 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного та його майнового стану, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, позицій сторін кримінального провадження щодо призначення покарання, висновку органу пробації щодо середніх ризиків вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб, а також щодо того, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб), суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією цієї статті.

Разом з тим, враховуючи особу ОСОБА_4 , який до кримінальної відповідальності притягується вперше, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, критично переоцінив свої дії, внаслідок чого в нього відбулись суттєві позитивні зміни соціальних орієнтирів, що знижує рівень його соціальної небезпечності, конкретні обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його тяжкість, поведінку обвинуваченого після вчиненого, висновок органу з питань пробації про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, а також інші в сукупності обставини і їх поєднання, які пом`якшують покарання та знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, суд приходить до висновку, що на підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 слід звільнити від відбування вказаного основного покарання з випробуванням та покладенням на нього, передбачених ст.76 КК України, обов`язків.

На переконання суду, саме таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання, ніж означене вище, чи більш м`якого покарання, враховуючи характер діяння, спосіб його скоєння, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, всі відомості про особу обвинуваченого, його майновий стан, а також положення ст.65 КК України, суд не вбачає.

Поряд з цим суд також враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальні правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.09 р. (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти росії» від 09.06.05 р. та у справі «Фрізен проти росії» від 24.03.05 р. суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмайлов проти росії» від 16.10.08 р. суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези суду щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Відповідно до вимог ст.100 КПК України, речові докази: автомобіль марки та моделі «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , з ключами до нього, (які перебували у користуванні ОСОБА_4 , в останнього були вилучені та йому ж передані (згідно з розпискою від 07.01.2026 р.) на відповідальне зберігання) слід залишити власнику.

Надані прокурором документи слід зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.12.2025 р. (справа №686/37026/25) на вилучений у ОСОБА_4 транспортний засіб марки та моделі «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , було скасовано ухвалами цього ж слідчого судді від 26.12.2025 р. та від 20.02.2026 р.

Кримінальними правопорушеннями майнової шкоди не завдано, цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався і підстав для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368 - 371, 374 - 376, 394, 395, 532 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

У відповідності до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку – з 24 липня 2026 року.

Речові докази: повернуті ОСОБА_4 автомобіль марки та моделі «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , з ключами до нього, – залишити власнику.

Документи, надані прокурором, - зберігати в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя