Суд: Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 14 липня 2026 р.
Справа: №534/1258/26
Суддя: Комарова Д. Ю.
Справа №534/1258/26
Провадження №3/534/142/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року м. Горішні Плавні
Суддя Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області Комарова Діана Юріївна, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644072 від 18 квітня 2026 року водій ОСОБА_1 18.04.2026 о 16 год 09 хв у місті Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області біля будинку 94 по вулиці Садова керував транспортним засобом ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надав, письмових заперечень проти протоколу не подав.
У силу вимог ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Беручи до уваги вище наведені обставини, суд доходить висновку про можливість застосування загального принципу процедури повідомлення правопорушника, передбаченого в інших процесуальних законах.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, у тому числі за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Пунктами 2, 3, 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністра охорони здоров`я, України та Міністра внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015 визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно ч.ч.2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до абзацу 2 статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 251 КУПАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, для з`ясування наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, судді необхідно встановити:
1.факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 18.04.2026 о 16 год 09 хв., тобто у період часу та у місці, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення;
2. наявність ознак алкогольного сп`яніння;
3. відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я.
4. повторність вчинення правопорушення протягом року.
Крім зазначеного, суд зобов`язаний встановити, чи діяли працівники поліції на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи та наданий відеозапис, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 644072 від 18 квітня 2026 року (а.с.4), копією постанови серії ЕНА №7048 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП (а.с.5); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, згідно якого порушник відмовився від його проходження (а.с. 7); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 8-9), довідкою ВП №2 КРУП в Полтавській області, згідно якої за обіковими даними Національної поліції ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалось (а.с.10), постановою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 10.03.2026 (а.с.11-12), відеозаписом події (а.с.13.)
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення у сфері транспорту. Його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки він повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
З дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом у час і місці, зазначеному в протоколі, зупинили водія правомірно, оскільки він порушив п. 2.3в та 2.1а Правил дорожнього руху України, працівники поліції повідомили про причину зупинки транспортного засобу ВАЗ 2103 під керуванням ОСОБА_1 , вказали на наявні ознаки алкогольного сп`яніння у нього. В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку, на що він категорично відмовився.
Відповідно до постанови Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 10.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн. Вказані обставини підтверджуються також довідкою про повторність старшого інспектора сектору адміністративної практики Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області.
Оцінюючи вищевказані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд, у розумінні ст. 251 КУпАП, визнає їх належними, допустимими та такими, що повністю доводять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням ступеню вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Крім того, суд враховує, що згідно довідки старшого інспектора сектору адміністративної практики Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що суди не в праві застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Разом з тим, у постанові від 03 лютого 2022 року в справі № 755/11024/20 Верховний Суд звернув увагу, що роз`яснення судам загальної юрисдикції з питань кримінального права та інтерпретаційні норми, які містяться в постановах ВСУ, не є джерелом кримінального права. Тому за суперечливих обставин, суд має керуватися постановами Верховного Суду, а не постановами Пленуму Верховного Суду України.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно з п. 1.10 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 р., водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
При цьому, ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
У той же час, законодавцем не передбачено іншої правової підстави для незастосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення не отримала посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Слід звернути увагу на позицію, висловлену у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, де Верховний Суд досліджував це питання та зробив висновки, що правова природа додаткового покарання/стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Як висновок, об`єднана палата зазначила, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.
Санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП встановлює, окрім накладення штрафу, безальтернативне адміністративне стягнення на водіїв у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Отже, вищеокреслені норми КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю права керування транспортними засобами.
Крім того, ч. 3 ст. 30 КУпАП встановлено, що якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення.
Вказана норма свідчить, що особи, які позбавлені права керування транспортними засобами та які взагалі не мають такого права, а отже знаходяться в однаковому правовому статусі, оскільки правова природа та фактичні наслідки в обох випадках є тотожними, можуть бути позбавлені права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Викладений у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. підхід щодо неможливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами особі, яка взагалі його не мала (не отримувала посвідчення водія), не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
При цьому, вказана постанова Пленуму Верховного Суду України не є нормою права й не носить загальнообов`язкового характеру.
Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
З урахуванням зазначеного, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що узгоджується з положеннями КУпАП.
Тому, з урахуванням вищевказаних обставин справи, з метою виховного впливу та запобігання скоєння аналогічних правопорушень в подальшому, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Підстави для накладення додаткового стягнення громадянину ОСОБА_1 у виді вилучення транспортного засобу відсутні, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб останньому не належить.
Керуючись ст.ст. 24, 30, 33, 40-1, 268, 277, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суддя Д.Ю. Комарова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua