Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №463/3382/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/3382/26

Провадження № 2/463/1689/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.

з участю секретаря судового засідання Патуляк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просить зменшити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів доходів щомісячно.

Позов мотивує тим, що на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06.09.2024 року у справі № 463/8304/24 за заявою ОСОБА_2 було видано судовий наказ, на підставі якого з позивача стягуються аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 у розміри 1/4 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття. Разом з тим на підставі судового наказу виданого від 22.01.2026 року у справі №466/413/26 за заявою ОСОБА_4 з позивача стягувались аліменти на утримання дитини, а саме ОСОБА_5 , щомісячно у розміри 1/4 із всіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку.

Таким чином, станом на день подання даної позовної заяви, позивач має неправомірний тягар стягнень, а саме на підставі двох вищенаведених судових наказів з позивача стягується по 1/4 частці доходів на кожну дитину. Крім цього, на сьогоднішній день позивач проживає разом із дружною ОСОБА_6 та двома її малолітніми дітьми, оскільки діти проживають разом із позивачем у складі сім`ї, позивач взяв на себе обов`язок щодо їх фактичного утримання. Окрім цього, на утриманні позивача перебуває його матір, яка через похилий вік та стан здоров`я не здатна самостійно матеріально себе забезпечити. Також слід зазначити, що позивач на даний час проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, попри те, що грошове забезпечення військовослужбовця є стабільним, умови несення служби та необхідність забезпечення життєдіяльності в умовах воєнного стану потребують значних особистих витрат. Оскільки ситуація, яка склалася призводить до того, що позивач перебуває у надмірно важкому фінансовому становищі, у зв`язку і з чим змушений звернутись до суду із позовом.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, зазначивши що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають. Вважає, що народження другої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявність обов`язку щодо її забезпечення, не може бути підставою для зменшення розміру аліментів щодо іншої доньки – ОСОБА_3 , це не є доказом погіршення матеріального становища. Що стосується аргументу щодо зменшення розміру аліментів є зміна сімейного стану, а саме одруження з ОСОБА_6 та перебування на його утриманні дітей дружини від попереднього шлюбу є необґрунтованим, оскільки позивач не надав суду доказів перебування у нього на утриманні падчерки і пасинка, та вплив його одруження на погіршення матеріального стану. Також не надав позивач і доказів перебування матері на його утриманні та саму потребу в такому утриманні. Враховуючи вищевказане, підстави для зменшення розміру аліментів, які навів ОСОБА_1 у позовній заяві, а також у відсутність наданих позивачем достатніх доказів на обґрунтування своїх доводів, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Жовніра Г.Б.

Із відповіді № 2584952 від 09 квітня 2026 року з Єдиного демографічного реєстру отримано підтвердження про реєстрацію місця проживання відповідача.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2026 року позовну заявубуло залишено без руху. 14 квітня 2026 року до суду поступила заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2026 року позовну заявуприйнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.

Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що на підставі судового наказу від 06.09.2024 року у справі №463/8304/24 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розміри 1/4 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття.

Окрім цього, встановлено, що на підставі судового наказу виданого від 22.01.2026 року у справі №466/413/26 з ОСОБА_1 стягувались аліменти на утримання дитини, а саме ОСОБА_5 , щомісячно у розміри 1/4 із всіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку.

ОСОБА_1 з 26 грудня 2025 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 3339.

Згідно з актовим записом про народження № 1954, позивач є сином ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААВ № 724200). ОСОБА_7 встановлено третю групу інвалідності безстроково, загальне захворювання, із зазначенням, що вона потребує виключення важкої фізичної праці.

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення

Згідно ст.ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України).

У силу вимог ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Так, ст. 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини – дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і чи ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Як встановлено судом, після призначення аліментів для утримання ОСОБА_3 , у позивача ОСОБА_1 з`явилась ще одна дитина - ОСОБА_5 , щодо якої у позивача також існує обов`язок по її утриманню.

Так, на підставі судового наказу виданого від 22.01.2026 року у справі №466/413/26 з ОСОБА_1 стягувались аліменти на утримання дитини, а саме ОСОБА_5 , щомісячно у розміри 1/4 із всіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, позивачем підтверджено факт зміни фактичних обставин – народження у нього другої дитини, яка також потребує утримання, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Щодо інших доводів позивача, то такі суд оцінює критично, оскільки об`єктивних доказів необхідності матеріального забезпечення матері позивача ОСОБА_7 , а також перебування на утриманні позивача дітей ОСОБА_6 , суду не надано.

А тому,суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, а розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 – змінити, визначивши їх у розмірі 1/6 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти необхідно стягувати з позивача, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов задоволити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Личаківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2024 року по справі №463/8304/24, а саме з розміру 1/4 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття, на:

1/6 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

дані позивача: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

дані відповідача: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення: 24 липня 2026 року.

Суддя: Григорій ЖОВНІР