Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №377/870/26 — Славутицький міський суд Київської області

П О С Т А Н О В А

іменем України

Справа №377/870/26

Провадження №3/377/238/26

24 липня 2026 року суддя Славутицького міського суду Київської області Бабич Н.С., за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славутичі справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП, що надійшла з Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з протоколом від 01 липня 2026 року серії ВАД №971704 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП, ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо належного виховання, нагляду та контролю за дозвіллям свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 28 червня 2026 року, близько 15 години, перебуваючи за адресою: м. Славутич, квартал Печерський біля будинку №2, на дитячому майданчику з хуліганських мотивів умисно пошкодив елемент дитячого ігрового обладнання, а саме: зламав навіс над пісочницею, своїми діями викликав суспільне обурення, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.

ОСОБА_1 у призначене судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки в електронному вигляді 21.07.2026 о 12:01:16 на її номер телефону у додаток «Viber». Подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.

Крім того, ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення та заперечення від 22.07.2026, в яких просила закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що вину категорично не визнає та вважає складений відносно неї протокол про адміністративне правопорушення безпідставним та сформованим упереджено внаслідок тривалого сусідського конфлікту, який має місце із заявником ОСОБА_3 , який раніше вчинив протиправні дії щодо її сина ОСОБА_4 , ударивши його дверима під`їзду, про що вона склала відповідну заяву до поліції, але отримала формальну відписку, тому останній подав заяву до поліції на її сина з мотивів помсти. У матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, що вона неналежно виконує свої батьківські обов`язки, а подія, яка стала приводом для складення відносно неї протоколу за частиною 1 статті 184 КУпАП, є результатом аварійного стану конструкції дитячого майданчика, який був гнилим, хитався та становив реальну загрозу для життя та здоров`я дітей, а не вчинення навмисного вандалізму її сином, тим більше не доказом її неналежного виконання батьківських обов`язків. Вважає наданий поліцією доказ у вигляді відео запису з мережі «Тік-Ток» неналежним та недопустимим, оскільки вилучений без фіксації джерела його походження, дати, часу та методу його виготовлення чи копіювання. Вказаний запис є вирваним із контексту та не містить доказів саме умисного знищення чи пошкодження майна її сином.

Враховуючи, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою для розгляду даної справи за правилами статті 268 КУпАП, то справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зробити такий висновок.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частиною першою статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу ( частина 2 статті 251 КУпАП).

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, надано такі докази: протокол серії ВАД № 971704 від 01.07.2026 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП; рапорт інспектора з ЮП СВГ ВП № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Байової Л. ; письмові пояснення ОСОБА_1 від 01.07.2026; письмові пояснення ОСОБА_5 від 03.07.2026; заява ОСОБА_6 від 01.07.2026 начальнику ВП № 2 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про проведення перевірки щодо можливого неналежного виконання батьківських обов`язків матері з квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; роздруківка фото та коментарів та відеозапис із соціальної мережі «Тік-Ток»; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копію сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 до поданих до суду письмових пояснень та заперечень від 22.07.2026 додала: роздруківку медичного огляду лікарем 09.07.2026 у КНП «ЦПМСД «Славутицької міської ради» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копію посвідчення серії НОМЕР_1 на дитину з інвалідністю ОСОБА_7 ; роздруківку заяви ОСОБА_1 від 28.05.2026 з приводу протиправних, хуліганських дій та систематичного психологічного тиску з боку сусіда ОСОБА_6 ; роздруківку заяви-скарги від 23.06.2026 щодо бездіяльності та стану розгляду заяви № 2041 від 29.05.2026; копію листа ВП № 2 (м. Славутич) Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області № 163148-2026 від 26.09.2026 (1325972) ОСОБА_8 ; фотознімки основи конструкції дитячого майданчика.

Згідно зі статтею 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень Глави 19 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому викладається твердження про вчинення особою відповідного правопорушення, при доведенні вчинення якого особа піддається певним заходам примусу. Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для подальшого провадження у справі, викликає у особи необхідність здійснення свого захисту у зв`язку із чим до нього пред`являються особливі вимоги. Оскільки протокол про адміністративне правопорушення є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у ньому повинна викладатись суть правопорушення, поставленого особі у вину, яка повинна відповідати диспозиції відповідної статті (частини статті) КУпАП.

У пункті 9 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 1376 від 06.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941, зазначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

При цьому, суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб`єктивних та об`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених частиною 1 статті 184 КУпАП.

Частиною 1 статті 184 КУпАП встановлена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, проявляється в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Диспозиція частини 1 статті 184 КУпАП є бланкетною, тобто такою нормою права, яка відсилає до норм іншого законодавчого акта.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не створюють належні умови для розвитку природних здібностей дитини, не готують її до самостійного життя та праці.

У частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, ухилення батьків, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей, залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо належного виховання, нагляду та контролю за дозвіллям свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 28 червня 2026 року, близько 15 години, перебуваючи за адресою: м. Славутич, квартал Печерський, біля будинку №2, на дитячому майданчику з хуліганських мотивів умисно пошкодив елемент дитячого ігрового обладнання, а саме: зламав навіс над пісочницею, своїми діями викликав суспільне обурення.

З аналізу вказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть адміністративного правопорушення викладена в загальних рисах без конкретизації об`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, зокрема, в протоколі не зазначено в чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов`язки передбачені та вимоги якого порушено, тобто не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 свідчать про ухилення нею від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов`язків.

Без зазначення цих обставин суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення є неконкретною і порушує право останньої на захист.

Таким чином, викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, щодо ОСОБА_1 не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення.

Виходячи з конституційного принципу поділу влади, завдань та функцій судочинства, будь-яка зміна формулювання суті правопорушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, не допустима і є порушенням встановленого у державі правового порядку, а також порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Таким чином, складений протокол про адміністративне правопорушення не є належним і допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Інші додані до протоколу докази не є достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо належного виховання, нагляду та контролю за дозвіллям свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, до протоколу додано заяву ОСОБА_6 від 01.07.2026, в якій він, посилаючись на відеозапис у мережі «Тік-Ток», просив провести перевірку, зокрема, за фактом можливого неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_9 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 , молодший син якої влаштував вандалізм, зламавши дитячу пісочницю напроти третього під`їзду будинку №2 Печерського кварталу.

Також до протоколу додано відеозапис із соціальної мережі «Тік-Ток» та фотознімки. На відеозаписі зображений підліток, який руками тримається за покрівлю навісу над дитячою пісочницею, після чого навіс падає. На одному з фото також зображений підліток, який тримається за покрівлю навісу над цією ж дитячою пісочницею, на іншому фото зображений зламаний навіс із покрівлею над дитячою пісочницею.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_5 від 03.07.2026, які додані до протоколу, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , навіс над дитячою пісочницею перебував у аварійному стані.

Отже, зазначені докази у своїй сукупності не є достатніми для підтвердження саме умисних неправомірних дій малолітнього ОСОБА_2 , вчинених з хуліганських мотивів, направлених на знищення майна.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, тому, враховуючи загальний правовий принцип, закріплений в статті 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, необхідно закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 184 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 247, 283-284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. С. Бабич