Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №372/7090/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/7090/25

Провадження 2-696/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

20 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із складу земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про виділ частки із складу земельної ділянки, в якому просив:

- поділити майно, що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме земельну ділянку, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 3223183801:01:011:0062, та земельну ділянку, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 3223183801:01:011:0063, площа 0,1700;

- виділити як окремий об`єкт нерухомого майна співвласнику ОСОБА_1 , 2/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 3223183801:01:011:0062, що розташована на території АДРЕСА_1 площа 0,2168 га з прив`язкою до системи координат;

- Виділивши як окремий об`єкт нерухомого майна співвласнику ОСОБА_1 , 2/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 3223183801:01:011:0063, що розташована на території АДРЕСА_1 площа 0,1700 га з прив`язкою до системи координат.

Позов обґрунтовано тим, що після смерті спадкодавця позивач успадкував по 2/3 частки двох земельних ділянок та зареєстрував своє право власності у встановленому законом порядку. З метою реалізації права на самостійне користування належним йому майном позивач замовив технічну документацію, якою визначено варіант виділу його часток у натурі. Водночас відповідач спадщину належним чином не оформив, право власності не зареєстрував та не підтримує зв`язку з позивачем, що унеможливлює досягнення домовленості щодо поділу земельних ділянок у позасудовому порядку. У зв`язку з цим позивач вважає, що його право на виділ частки підлягає судовому захисту.

Ухвалою суду від 22.12.2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового засідання.

02.03.2026 року ухвалою суду витребувано в Ірпінської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , 1936 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16.04.2026 року ухвалою суду залучено по даній цивільній справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 .

02.06.2026 року ухвалою суду закрито провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ частки із складу земельної ділянки. Закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із складу земельної ділянки та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву, в якій зазначив про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоч про час і місце слухання справи належним чином повідомлений, заяв, клопотань чи заперечень суду не надав.

Положеннями ст. 280 ЦПК України передбачається, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 ,1936 року народження.

Після її смерті відкрилася спадщина на належні їй земельні ділянки, які розміщені за адресою АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 3223183801:01:011:0062, площа 0,2168 га. та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 за кадастровим номером 128 3223183801:01:011:0063, площа 0,1700 га.

17 липня 2025 року ОСОБА_1 , позивач, син спадокодавиці отримав у спадщину 2/3 земельної ділянки, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 3223183801:01:011:0062, площа 0,2168, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом та витяг з державного реєстру речових прав та 2/3 земельної ділянки, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 3223183801:01:011:0063, площа 0,1700 га про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом та витяг з державного реєстру речових прав.

ОСОБА_2 рідний брат ОСОБА_1 , належним чином не отримав спадщину, а отже не оформив спадщину та не зареєстрував земельні ділянки, будь-яких контактних зав`язків позивач з відповідачем не має.

Наразі, ОСОБА_1 має бажання здійснити поділ земельної ділянки.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами 1-3 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частинами 1, 3 статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Статтею 367 ЦК України визначено, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За змістом статті 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно з частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності визначається насамперед угодою співвласників залежно від розміру їхніх часток у спільній власності, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів потрібно брати до уваги цю угоду.

Відтак, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є усталений порядок користування майном, розмір часток співвласників, технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Із наданих до суду доказів слідує, що відповідно до схеми поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3223183801:01:011:0062, 3223183801:01:011:0063, існує технічна можливість виділення часток в окремі об`єкти нерухомого майна.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд вважає, що оскільки позивач спільно з відповідачем успадкували відповідні частки земельних ділянок 223183801:01:011:0062, 3223183801:01:011:0063, натомість відповідач не оформив право власності на свою частку, що унеможливлює спільне користування нею, тим самим обмежується право позивача на володіння, користування та розпорядження належними йому частками земельних ділянок, а відтак дійшов висновку, що позов слід задовольнити та виділити позивачу 2/3 частки земельних ділянок, однак без прив`язки до системи координат, оскільки в рамках цієї справи суд позбавлений можливості перевірити їх коректність та правильність.

Таке вирішення спору судом буде достатнім для відновлення та захисту порушених прав позивача.

Разом з тим, оскільки за ч.3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється, а тому в даному випадку слід припинити саме право спільної часткової власності позивача на земельні ділянки кадастровими номерами 3223183801:01:011:0062 та 3223183801:01:011:0063.

Керуючись статтями 2, 5, 76-81, 258, 263, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, статтями 15, 16, 316-319, 364, 367 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ часток із складу земельних ділянок задовольнити частково.

Поділити майно, що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме земельну ділянку, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 3223183801:01:011:0062, та земельну ділянку, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 3223183801:01:011:0063, площа 0,1700.

Виділити як окремий об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 2/3 частки земельної ділянки із кадастровим номером 3223183801:01:011:0062, що розташована на території АДРЕСА_1 площа 0,2168 га.

Виділити як окремий об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 2/3 частки земельної ділянки із кадастровим номером 3223183801:01:011:0063, що розташована на території АДРЕСА_1 площа 0,1700 га.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельні ділянки із кадастровими номерами 3223183801:01:011:0062, площею 0,2168 га та 3223183801:01:011:0063, площею 0,1700 га.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 24.07.2026

Суддя Г.В.Висоцька