Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №460/9069/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 23 липня 2026 р.

Справа: №460/9069/26

Суддя: О.Р. Гресько

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2026 року м. Рівне№460/9069/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) завернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач) про визнання протиправною відмови, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку, зобов`язання внести такі відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 жовтня 1997 року лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі гр.І статті 17 «а» со-8 розкладу хвороб, що підтверджується відповідною відміткою у військовому квитку серії НОМЕР_1 . Таким чином, стверджує, що з 1997 року позивач не є військовозобов`язаним та виключений з військового обліку за станом здоров`я, а отже, на нього не поширюються обов`язки щодо перебування на обліку, проходження ВЛК чи оновлення даних як військовозобов`язаного. Позивач вважає, що чинне законодавство України не містить положень, які б скасовували чинність рішень про непридатність осіб до військової служби за станом здоров`я та про їх виключення з військового обліку, що були прийнятими уповноваженими на те органами до набрання чинності Положення №402 та Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» або зобов`язували таких осіб підтверджувати раніше прийняті щодо них рішення про непридатність їх до військової служби за станом здоров`я та про їх виключення з військового обліку, шляхом повторного проходження ВЛК на підставі Положення №402.

Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що позивач, будучи ВПО, протиправно не став на військовий облік за місцем перебування в семиденний строк, ні в подальшому. Зауважує, що відомості зазначені у військовому квитку позивача щодо виключення з військового обліку 21.10.1997 на підставі гр.І статті 17 «а» со-8 розкладу хвороб до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені не були і на даний час у Реєстрі відсутні. Посилаючись на п.23 Порядку №1487 відповідач вказує на те, що позивач зобов`язаний був особисто актуалізувати інформацію про себе в Реєстрі. Окрім того, вказує, що за відомостями військового квитка позивача наявна відмітка про взяття на такий облік 19.02.1998, тобто після проходження лікарської комісії, натомість відомості про подальше зняття чи виключення ОСОБА_1 з військового обліку, незалежно від підстав, відсутні. Відповідач також зауважує, що 22.11.2025 військово-лікарською комісію після проходження медичного огляду позивача було визнано придатним до військової служби. Однак позивач після такого медичного огляду не звертався із заявою щодо проведення повторного медичного огляду та не оскаржував прийняте рішення ВЛК.

Позивач подав відповідь на відзив, за змістом якої просив задовольнити позовні вимоги повністю та наполягає на тому, що виключений з військового обліку за станом здоров`я у встановленому законом порядку, про що свідчить відповідна відмітка у військовому квитку. Отже, він не є військовозобов`язаним та не мав обов`язку ставати на військовий облік за новим місцем проживання.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач є громадянином України та з 21.11.1997 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , витягом з реєстру територіальної громади від 17.12.2025 №2025/018848436.

Позивач зареєстрований як тимчасово переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою від 24.10.2022 № 5612-5002262807 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_1 від 19.02.1998, зокрема, у графі відмітки про звільнення від військового обов`язку наявна інформація, що 21.10.1997 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку по гр.І ст.17 «а» со-8 розкладу хвороб наказу МОУ №2 1994 року.

Також відповідно до даного військового квитка у графі взяття на облік та зняття з обліку наявна відмітка про взяття на облік 19.02.1998, натомість відмітка про зняття з обліку – відсутня.

У військово-обліковому документі, сформованому 19.12.2026 у застосунку «Резерв+», зазначено, що позивач є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , причина звернення до Нацполіції: не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО 02.09.2025, постанова ВЛК: придатний, дата ВЛК: 22.11.2025.

30.12.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення з військового обліку.

Вказану заяву позивачем надіслано на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення цінного листа та фіскальним чеком Укрпошти від 30.12.2025.

26.01.2026 представник позивача, адвокат Ю.В.Щербяк, звернулася до відповідача із адвокатським запитом №06-01/2026, у якому просила надати копію постанови від 22.11.2025 про проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 , на якій підставі ОСОБА_1 поставлений на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 , зважаючи на те, що він виключений з військового обліку, на якій підставі саме ІНФОРМАЦІЯ_7 поставив на військовий облік ОСОБА_1 , зважаючи на те, що останній зареєстрований як ВПО в м.Рівне, а не в Рівненському районі.

Листом від 30.01.2026 №01/8/96 відповідач у відповідь на адвокатський запит повідомив, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 та мав статус «Порушник правил військового обліку» за несвоєчасну постановку на військовий облік за місцем оформлення внутрішньо переміщеної особи. ОСОБА_1 не став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_9 чим порушив правила військового обліку. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 було доставлено Національною поліцією України до ІНФОРМАЦІЯ_10 як «Порушник правил військового обліку», з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином ОСОБА_1 було взято на військовий облік військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_10 та було направлено на військову-лікарську комісію для визначення ступеню придатності. Згідно протоколу №2025-1122-1459-5317-7 від 22.11.2025 при ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби за графою ІІ згідно наказу МОУ №402 від 14.08.2008.

Вважаючи, що відповідач протиправно не вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).

За визначенням, наведеним в ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, для виконання військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 1951-VIII Держатель Реєстру: 1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру; 2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри"; 4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру; 5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону № 1951-VIII адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 1951-VIII розпорядник Реєстру відповідно до закону: 1) організовує функціонування Реєстру; 2) у межах своїх повноважень має доступ до відповідної інформації, що міститься в Реєстрі; 3) організовує підготовку підпорядкованих йому органів адміністрування та ведення Реєстру; 4) забезпечує контроль за повнотою, актуальністю, своєчасністю та достовірністю внесених до Реєстру відомостей.

Згідно з п. 5 ч. 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Частиною 8 ст. 5 Закону № 1951-VIII визначено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

За приписами ч. 1 - 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У разі якщо відомості про призовника, військовозобов`язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Згідно з п. 2 3 Порядку № 559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.

Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Відповідно до п. 8 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності):

1) прізвище;

2) власне ім`я (усі власні імена);

3) по батькові (за наявності);

4) дата народження;

5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку;

8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів;

9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів);

10) військово-облікова спеціальність;

11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку);

12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку);

13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;

14) адреса місця проживання;

15) номери засобів зв`язку;

16) адреси електронної пошти (за наявності);

17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом;

18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Згідно з абз. 5 п.7 Порядку №559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Відповідно до п. 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

Судом встановлено, що відповідно до військового квитка НОМЕР_1 від 19.02.1998, зокрема, у графі відмітки про звільнення від військового обов`язку наявна інформація, що 21.10.1997 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку по гр.І ст.17 «а» со-8 розкладу хвороб наказу МОУ №2 1994 року (сторінка 32 відповідного військового квитка).

Вказаний запис посвідчено відбитком печатки та підписом уповноваженої особи.

Будь-яких доказів на спростування дійсності вищевказаного військово-облікового документу відповідачем не подано, а тому підстави ставити під сумнів вказаний документ у суду відсутні.

Суд зауважує, що відповідне рішення/запис не скасовані у встановленому законом порядку, вони є чинними та підлягають врахуванню суб`єктом владних повноважень при веденні військового обліку та внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідач вказує, що за відомостями військового квитка позивача наявна відмітка про взяття на такий облік 19.02.1998, тобто після проходження лікарської комісії, натомість відомості про подальше зняття чи виключення ОСОБА_1 з військового обліку, незалежно від підстав, відсутні.

Натомість, згідно з положеннями Порядку № 1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов`язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов`язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.

Тому суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.

30.12.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення з військового обліку.

Докази розгляду вказаної заяви по суті у матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що п. 4 Порядку № 559 визначає строк розгляду відповідної заяви протягом п`яти робочих днів, тому отримана відповідачем заява позивача від 30.12.2025 повинна була розглянута протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації цієї заяви.

Відповідач не надав до суду належні та допустимі докази того, що заява позивача від 30.12. 2025 розглянута та за наслідком розгляду ним прийнято рішення про внесення (виправлення) даних до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг", або про відмову у внесенні (виправленні) таких даних.

Отже, у відповідності до вищенаведених приписів Порядку № 559, відповідач заяву позивача від 30.12.2025 про внесення змін Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, по суті не розглянув, відповідь за результатами розгляду заяви не надав.

При цьому, судом встановлено, що подана позивачем заява від 30.12.2025 отримана відповідачем 31.12.2025.

Відповідачем зазначена обставина не спростована.

Як визначено ст. 9 Закону № 1951-VIII та п. 4 Порядку № 559 виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру військовозобов`язаних, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку у паперовій формі або в електронній формі.

Таким чином, з аналізу положень Закону № 1951-VIII та Порядку № 559 вбачається, що у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі або в електронній формі.

Суд зауважує, що у відповідності до вищенаведених приписів Закону № 1951-VIII та Порядку № 559 позивач звернувся з відповідною заявою до органу уповноваженого на внесення змін (відповідача), але останній не розглянув вказану заяву по суті та відповідне рішення за наслідками її розгляду не прийняв.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, зобов`язаний був прийняти рішення про внесення (виправлення) відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.

Натомість, заява позивача від 30.12.2025 та додані до неї документи відповідачем по суті не розглядалася, оцінка підставам, вказаним в заяві, відповідачем не надавалася.

Під час розгляду справи по суті відповідач не надав до суду жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження розгляду поданої позивачем заяви від 30.12.2025 по суті про задоволення або відмову у задоволені порушеного ним питання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача від 30.12.2025.

Разом з тим, позовна вимога про зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система Оберіг) є передчасною, оскільки відповідачем не було розглянуто заяву позивача від 30.12.2025 з усіма доданими до неї доказами, а отже вказаній заяві не надавалась оцінка відповідачем.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позо підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 665,60грн.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 – 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Судом встановлено, що в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано: ордер про надання правничої допомоги серії ВК №1194106, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги №91-09/25 від 29.09.2025, договір про надання правничої допомоги №91-09/25 від 29.09.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт відповідно до зазначеного вище договору про надання правничої допомоги №1 від 02.07.2026, платіжну інструкцію від 02.07.2026 на суму 18400грн.

Так, за долученим актом №1 від 02.07.2026 Адвокатським об`єднанням «Дірект» позивачу було надано наступні послуги: надання консультації щодо виключення з військового обліку та визнання відмови ТЦК та СП у такому виключенні протиправною, опрацювання документів наданих клієнтом, підготовка і подання адвокатських запитів, опрацювання відповідей на такі запити, аналіз судової практики, підготовка позовної заяви та подача її до суду, підготовка та подання інших процесуальних документів (відповідь на відзив, інші заяви та клопотання).

Варто вказати, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

У той же час, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та обсягом правових послуг, що був необхідним для забезпечення представництва та захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи.

Суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд немає права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Однак суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, суд приходить до переконання, що витрати позивача на правову допомогу підлягають зменшенню до 3500,00 грн і що такий розмір відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.12.2025 про виключення з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_4 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Повний текст рішення складений 24.07.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua