Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №369/4357/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4357/24

Провадження № 2/369/1233/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Крикуні І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 369/4357/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області, про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), зобов`язання відповідачів повернути позивачу земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з позовом про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), зобов`язання відповідачів повернути позивачу земельну ділянку.

Позов мотивує тим, що є власником земельної ділянки площею 0,27 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:012:0018.

19 жовтня 2024 року позивач уклала з відповідачами договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови строком на 15 років, зареєстрований у реєстрі за номером 171. Згідно з умовами договору відповідачі зобов`язувалися сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа кожного місяця. Станом на 13 березня 2023 року відповідачі не сплатили орендну плату за 29 календарних місяців. Позивач неодноразово зверталася з вимогою про усунення порушень, які залишилися відповідачами без реагування. Оскільки відповідачі не вносили три місяці поспіль орендну плату, то це є підставою для припинення спірного договору.

З метою поновлення свого порушеного права ОСОБА_1 просить суд:

-розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 19 жовтня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

-зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повернути позивачу земельну ділянку площею 0,27 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:012:0018;

-вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою від 05 листопада 2024 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 посилається на те, що позовні вимоги вважає безпідставними. Визнає, що 19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір про встановлення права користування земельними ділянками для забудови, зареєстрований у реєстрі за № 171. Також були між сторонами укладені у аналогічний спосіб договори про встановлення права користування земельними ділянками для забудови, зареєстровані у реєстрі за № 169 та № 170, власником яких є ОСОБА_4 обидва договори стосуються земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи особливості комерційних правовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обов`язок зі сплати орендної плати покладався саме на ОСОБА_2 , як на забудовника території. Відповідач зазначила, що позивач не зверталася до неї з досудовою вимогою. Натомість наголошує на тому, що до порушення права позивача призвела саме протиправна поведінка ОСОБА_2 . Після початку повномасштабного вторгнення (з лютого 2022 року) ОСОБА_2 як громадянин Республіки Білорусь покинув територію України. Обіцянки щодо продажу своєї частини майна та погашення заборгованості не виконав. У зв`язку з недобросовісною поведінкою ОСОБА_3 почала вживати заходів для виконання покладених на неї зобов`язань. При цьому зверталася до позивача з вимогою повідомити розмір заборгованості та реквізити, за якими можливо здійснити погашення заборгованості. Таким чином, відповідач вжила всіх можливих заходів для врегулювання спору у досудовому порядку. Крім того, приватний нотаріус відмовив у прийнятті коштів на депозитний рахунок для погашення заборгованості з оплати за договором суперфіцію у зв`язку з відсутністю однієї зі сторін договору. Отже, ОСОБА_3 вживала всіх можливих заходів для виконання зобов`язань за спірним договором, однак з незалежних від неї причин оплату здійснити не вдалося.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечує добросовісність відповідача ОСОБА_3 , вказуючи, що вживати заходів для виконання зобов`язань остання почала лише після отримання досудової вимоги.

Ухвалою від 25 вересня 2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, представник відповідача надав до суду письмову промову в судових дебатах, в якій проти задоволення позову заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`яввся, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила.

У зв`язку з неявкою сторін в силу частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за N 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), відповідно до умов якого ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користування для забудови земельну ділянку площею 0,27 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:012:0018. Договір посвідчений приватним нотаріусом Бучанського міського нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрований у реєстрі за номером 171.

19 жовтня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право користування чужою земельною ділянкою для забудови відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

20 жовтня 2023 року представником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 було надіслано ОСОБА_1 заяву про надання реквізитів для оплати та суми заборгованості за договором суперфіцію земельної ділянки площею 0,27 га з кадастровим номером 3222485901:01:012:0018 від 19 жовтня 2021 року, зареєстрованого у реєстрі за номером 171.

16 листопада 2023 року представником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 було надіслано ОСОБА_1 заяву про надання реквізитів для оплати та суми заборгованості за договором суперфіцію земельної ділянки площею 0,27 га з кадастровим номером 3222485901:01:012:0018 від 19 жовтня 2021 року, зареєстрованого у реєстрі за номером 171.

Спірні правовідносини виникли на підставі договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

У частині першій статті 414 ЦК України власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.

У пункті 6 спірного договору встановлено, що за користування земельною ділянкою встановлено плату у розмірі 1 000,00 грн, яка повинна бути сплачена не пізніше 20 числа кожного місяця за наступний місяць.

За загальним правилом, передбаченим статтею 629 ЦК, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

Стабільність та обов`язковість договірних відносин втілена також у положеннях статті 651 ЦК, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором.

Так, згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (частина 2).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 415 ЦК України землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.

Отже, цивільне законодавство визначає однією з істотних умов договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови – внесення плати.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на виконання пункту 6 Договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови відповідачі сплачували плату за договором у строк до 20 числа кожного місяця за наступний місяць. Крім того, обставину щодо несплати коштів за спірним договором визнає відповідач ОСОБА_3 .

Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_3 всупереч вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України не довела у визначений законом спосіб на підставі належних та допустимих доказів факт виконання нею зобов`язань за спірним договором зі сплати коштів відповідно до пункту 6 спірного договору або обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне виконання нею та ОСОБА_2 зобов`язань зі сплати коштів за договором, починаючи з 20 листопада 2021 року.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо вжиття можливих заходів для внесення оплати на депозитний рахунок нотаріуса, оскільки такі дії вживалися відповідачем з жовтня 2023 року, натомість до суду не надано доказів наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачами покладених на них зобов`язань зі сплати коштів відповідно до пункту 6 спірного договору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачами умов договору, що є підставою для розірвання спірного договору на вимогу власника земельної ділянки.

У зв`язку з розірванням договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови від 19 жовтня 2021 року відпала законна підстава володіння відповідачами спірною земельною ділянкою, що відповідно є законною підставою для задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки її власнику.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, то з відповідачів в рівних частинах на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подання позову судовий збір на суму 2 422,40 грн

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), зобов`язання відповідачів повернути позивачу земельну ділянку.

Розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 19 жовтня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М. та зареєстрованим у реєстрі за номером 171.

Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,27 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:012:0018.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА