Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №420/8692/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8692/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ), Головного управління Національної Гвардії України (вул.Святослава Хороброго,9-А, м.Київ, 03151) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), Головного управління Національної Гвардії України за результатом якого позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є військовослужбовцем військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, звання – солдат, посада - оператор БЛК 2ЕБЛК ВУВ та МСАБ 2АД, наказом командувача Національної гвардії України від 24.10.2025 № 391 о/с переміщений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) від 11 листопада 2025 року. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 10.0.2021 року. 16.10.2020 року Позивача у віці 18 років було призвано на військову службу за контрактом. Перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України. Виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 330 від 11.11.2025 року. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 НГУ від 29.01.2026 № 1326 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України солдат ОСОБА_1 у період з 18.09.2022 по 09.10.2022, з 28.02.2024 по 01.03.2024, з 13.09.2024 по 31.10.2024, безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» зазначено про те, що відомості щодо притягнення до кримінальної відповідальності та про наявність незнятої чи непогашеної судимості щодо Позивача відсутні. У зв`язку з вищевикладеним Позивач звернувся з рапортом до Відповідача 1 про виплату солдату ОСОБА_1 , оператору БЛК 2ЕБЛК ВУВ та МСАБ 2АД військової частини НОМЕР_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 мільйона гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.04.2026 року від представника відповідача20 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, вважає що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги оскільки, позивач не відповідає критерію осіб, які до набрання чинності зазначеною постановою були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, що виключає можливість застосування до нього положень пункту 4 цієї постанови. У задоволенні адміністративного позову просить відмовити у повному обсязі. Зазначаючи, що контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу ОСОБА_2 уклав з командиром військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України до початку воєнного стану (16 жовтня 2020 року). Строк цього контракту продовжено з 16 жовтня 2023 року до оголошення демобілізації. Продовження укладеного у мирний час контракту під час дії воєнного стану виключає застосування гарантій, передбачених для осіб, які вперше вступають на військову службу з цивільного статусу. В таких випадках особа залишається на службі безперервно, а її правовий статус військовослужбовця не зазнає змін в частині початку служби. Тобто, у розумінні Постанови № 153, право на відповідну виплату мають особи, які вперше вступають на військову службу, натомість Позивач набув статус військовослужбовця до початку воєнного стану, продовження ним дії контракту є продовженням військової служби, а не вступом на військову службу.

22.04.2026 року від представника відповідача Головного управління Національної Гвардії України надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що призначення та виплата ОГВ у розмірі 1 млн. грн є виключною компетенцією Відповідача-1 як військової частини. У зв`язку з тим, що Відповідач-2 не має повноважень щодо призначення та виплати ОГВ, він цілком покладається на позицію Відповідача-1 щодо відсутності правових підстав для призначення та виплати ОГВ. Відповідач-2 вважає, що у зв`язку з тим, що контракт про проходження військової служби з Позивачем підписано ще до початку воєнного стану, є відсутніми правові підстави для виплати йому додаткової винагороди у розмірі 1 млн. грн.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України , звання – солдат, посада - оператор БЛК 2ЕБЛК ВУВ та МСАБ 2АД, наказом командувача Національної гвардії України від 24.10.2025 № 391 о/с переміщений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) від 11 листопада 2025 року.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 10.0.2021 року.

16.10.2020 року ОСОБА_1 у віці 18 років було призвано на військову службу за контрактом. Перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України. Виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 330 від 11.11.2025 року.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 НГУ від 29.01.2026 № 1326 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України солдат ОСОБА_1 у період з 18.09.2022 по 09.10.2022, з 28.02.2024 по 01.03.2024, з 13.09.2024 по 31.10.2024, безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» зазначено про те, що відомості щодо притягнення до кримінальної відповідальності та про наявність незнятої чи непогашеної судимості щодо ОСОБА_1 відсутні.

ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України , про виплату солдату ОСОБА_1 , оператору БЛК 2ЕБЛК ВУВ та МСАБ 2АД військової частини НОМЕР_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 мільйона гривень за кожні 30 днів Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.03.2026 2 безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Листом № 109/12-Т-9-ЕП від 05.03.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України надано відповідь в якій вказується, що контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу ОСОБА_1 уклав з командиром військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України до початку воєнного стану (16 жовтня 2020 року). Строк цього контракту продовжено з 16 жовтня 2023 року до оголошення демобілізації. Продовження укладеного у мирний час контракту під час дії воєнного стану виключає застосування гарантій, передбачених для осіб, які вперше вступають на військову службу з цивільного статусу. В таких випадках особа залишається на службі безперервно, а її правовий статус військовослужбовця не зазнає змін в частині початку служби.

Крім того зазначає, оскільки станом на початок воєнного стану ОСОБА_1 вже проходив військову службу, підстави для виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 153, відсутні.

Вважаючи протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн.грн. відповідно до п.4 постанови КМУ №153, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно пункту 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Таким чином, кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу за контрактом після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) проходження служби на дату набрання чинності постановою КМУ від 11.02.2025 №153;

4) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

5) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України та був прийнятий на військову службу за контрактом від 16.10.2020, до воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64”.

При цьому положення пункту 4 Постанови №153 щодо військовослужбовців, які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”, стосуються військовослужбовців, зазначених в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, визначеним в абзаці другому пункту 4 Постанови №153. Отже, така умова не є самостійною підставою для виплати винагороди без дотримання базової вимоги щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час призову позивача на військову службу) встановлено види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, залежно від виду військової служби, громадяни України призиваються на строкову військову службу чи на військову службу за призовом під час мобілізації або ж приймаються на військову службу за контрактом.

З вищезазначеного слідує, що момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка визначає коло суб`єктів, на яких поширюється дія відповідної норми.

Тобто чітко визначена обставина «були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64» свідчить про неможливість її застосування до військовослужбовців, які розпочали проходження служби до введення воєнного стану, оскільки системне тлумачення пункту 4 Постанови №153 свідчить про те, що Кабінет Міністрів України визначив спеціальні умови виплати винагороди для окремої категорії військовослужбовців, які були прийняті або призвані на військову службу саме під час воєнного стану.

Визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, а не сам по собі факт проходження служби.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі за контрактом, положення норм Постанови №153 на нього не поширюються і як наслідок Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України правомірно відмовила йому у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди.

За таких обставин, дослідивши наведені обставини в їх сукупності, суд зазначає, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №153 від 11.02.2025, тому на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України не покладено обов`язок щодо її нарахування та виплати.

Крім того, доводи позивача про те, що тлумачення Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які уклали контракт до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану буде дискримінаційним відносно осіб, які продовжили контракт під час дії воєнного стану, не приймаються судом, оскільки застосування приписів законодавства, зокрема Постанови № 153, не може вказувати на наявність дискримінації.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Таким чином, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ), Головного управління Національної Гвардії України (вул.Святослава Хороброго,9-А, м.Київ, 03151) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.