Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №345/3130/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3130/26

Провадження № 2/345/2408/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано – Франківської області

в складі: головуючого – судді Миговича О.М.

секретаря – Бабійчук Л.В.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Яцків Микола Васильович до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, суд

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 . 12 листопада 2020 року ОСОБА_3 залишив заповіт, посвідчений секретарем Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Лилак О.І. у відповідності до якого всі належні йому майнові права, а також все його майно, що належатиме йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповідає позивачці ОСОБА_1 . Його дружина, ОСОБА_4 , померла раніше, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.12.2025 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Лесик В.Б. із заявою про прийняття спадщини.

05.12.2025 року її брат, ОСОБА_2 , звернувся до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Лесик В.Б. із заявою про відмову від прийняття спадщини.

05.03.2026 року приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Лесик В.Б. видав позивачці свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,3052 га, кадастровий номер земельної ділянки 2622881600:02:003:0093, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, Голинська сільська рада. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1390327626228 та на земельну ділянку площею 0,3053 га, кадастровий номер земельної ділянки 2622881600:02:003:0077, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, Голинська сільська рада. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1390408126228.

Одночасно, листом від 05.03.2026 року № 140/01-16 приватний нотаріус повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , неможливо, у зв`язку з тим, що право власності на вищезазначений житловий будинок зареєстровано за членами колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_3 .

У відповідності до свідоцтва про право власності на жилий будинок від 15.02.1988 року жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 дійсно належить членам колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_3 .

Позивач стверджує, що вступила у фактичне володіння та управління будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, користуюсь ними проте не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про успадкування будинку, так як її батько за життя не виготовив технічний паспорт на будинок і не отримав свідоцтво про право власності на нього. Беручи до уваги, що її брат відмовився від прийняття спадщини, у результаті успадкування позивачці стало належати 3/4 частки домоволодіння та 1/4 частки належить ОСОБА_2 . При цьому, Відповідач не претендує на виділення своєї частки у спільній сумісній власності та не має наміру набувати у власність нерухоме майно.

З огляду на викладене просила визнати за нею право власності в цілому на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак від її представника поступила заяву, в якій він вказав, що позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити, а розгляд справи проводити без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій вказав, що заперечень, щодо поданої позовної заяви немає, позовні вимоги визнає повністю, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Додатково зазначив, що від свого права на частку в майні колишнього колгоспного двору добровільно відмовився, від участі у виділі права власності на частку в житловому будинку із відповідною часткою господарських будівель та споруд, та надав персональну згоду на оформлення права власності на вищезазначене майно одноосібно на ім`я - ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 877 від 21.07. 2025 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишив заповіт, який посвідчений секретарем Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Лилак О.І. 12.11.2020 у відповідності до якого всі належні йому майнові права, а також все його майно, що належатиме йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповідає позивачці ОСОБА_1 (а.с.21).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 269 від 28.02.2023 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 померлими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підтверджується свідоцтвом про народження відповідно до якого ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9), після укладення шлюбу позивачка змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.10).

Згідно свідоцтва про право власності на жилий будинок від 15.02.1988 року жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 дійсно належить членам колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_3 (а.с.13).

У відповідності до виписки в.о. старости Голинського старостинського округу від 08.05.2026 року № 141 станом на 1991 рік в АДРЕСА_1 , господарство відносилося до категорії «колгоспний двір» і в ньому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , голова сім`ї - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,- дочка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,- син (а.с.14).

03.12.2025 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Лесик В.Б. із заявою про прийняття спадщини (а.с. 15).

Згідно з витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі від 03.12.2025 приватним нотаріусом Лесик В.Б. було зареєстровано спадкову справу №74958549 після смерті ОСОБА_3 (а.с. 20).

Відповідач ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу заяву згідно з якою він відмовився від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті батька ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Листом від 05.03.2026 року № 140/01-16 приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Лесик В. Б. повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , неможливо, у зв`язку з тим, що право власності на вищезазначений житловий будинок зареєстровано за членами колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_3 (а.с.24).

Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , до його складу входять: житловий будинок площею основи (забудови) 123,2 кв.м.,стайня площею основи (забудови) 18,5 кв.м., стодола площею основи (забудови) 20,3 кв.м., літня кухня площею основи (забудови) 25,5 кв.м., вбиральня площею основи (забудови) 1,0 кв. м., гараж площею основи (забудови) 22,8кв.м., сарай площею основи (забудови) 4,1 кв. м., комора площею основи (забудови) 12,4 кв. м., криниця 16 мПг, огорожа площею основи (забудови) 33,2 кв.м., ворота площею основи (забудови) 9,1 кв.м. (а.с.25-34)

Згідно до інвентаризаційної довідки від 18.02.2026 року № 5960 інвентаризаційна вартість домоволодіння станом на 18.02.2026 року становить 430910 грн (а.с.35).

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові Судової палати у цивільних справах від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, за правилами статті 392ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно зі Законом України «Про власність» з 15.04.1991 відбулося усуспільнення власності колгоспно-кооперативної у приватну суспільну сумісну власність. Майно придбане внаслідок спільної праці сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ст.120 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Зважаючи на те, що в колгоспному дворі, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і в ньому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , голова сім`ї - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,- дочка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,- син, то дане домоволодіння належало їм на праві спільної сумісної власності. Тобто, виходячи з принципу рівності часток у спільній сумісній власності, кожному із них належало по 1/4 частці вказаного домоволодіння.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 , померла ОСОБА_4 . Отже, після смерті останньої відкрилася спадщина на 1/4 частку домоволодіння в АДРЕСА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який склав заповіт на користь позивачки.

Згідно зі ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтями 1217 та 1223 цього Кодексу встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст.ст. 1261 та 1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст.1268ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Крім позивача, інших спадкоємців, які б у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України, та спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, а також проживаючих зі спадкодавцем однією сім`єю без укладення шлюбу, немає. Спадковий договір від імені спадкодавця не укладався.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Водночас відповідач відповідно до вимог ст. 1273 ЦК України відмовився від прийняття спадщини після смерті батька.

Таким чином позивач, будучи спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері, вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки проживала спільно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від спадкового майна. Окрім того позивачка прийняла спадщину після смерті батька за заповітом.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності. А відповідно до ч. 1 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Згідно з ч. 3 ст.347 ЦК України у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державний реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Оскільки частки колишніх членів колгоспного двору у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровані, недоцільно звертатися до державного реєстратора зі заявою про відмову від права власності на належні частки.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦК Української РСР (в редакції від 18.07.1963) володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Таким чином, суд вважає за можливе прийняти відмову відповідача від належної йому частки у майні колишнього колгоспного двору на користь його сестри - позивача у справі.

За таких обставин, враховуючи, що позивачу, як члену колгоспного двору, належить 3/4 частки домоволодіння в АДРЕСА_1 , а відповідач відмовився від права власності на належну йому частку та визнав позовні вимоги, то за позивачем необхідно визнати в цілому право власності на вище зазначене домоволодіння.

Отже, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного ст.ст. 16, 346, 347, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1258, 1261, 1268, 1269, 1273, 1296, ЦК України, ст.ст.120-123,524-527,548-549ЦК України (в редакції від 18.07.1963), Закону УРСР «Про власність», ст.ст. 2, 13, 80, 81 ЦПК України,керуючись ст.ст.258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 право власності в цілому на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами до його складу входять: житловий будинок площею основи (забудови) 123,2 кв.м., стайня площею основи (забудови) 18,5 кв.м., стодола площею основи (забудови) 20,3 кв.м., літня кухня площею основи (забудови) 25,5 кв.м., вбиральня площею основи (забудови) 1,0 кв. м., гараж площею основи (забудови) 22,8кв.м., сарай площею основи (забудови) 4,1 кв. м., комора площею основи (забудови) 12,4 кв. м., криниця 16 мПг, огорожа площею основи (забудови) 33,2 кв.м., ворота площею основи (забудови) 9,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: