Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №285/350/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/350/26

Провадження № 1-кп/0285/413/26

24 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

законного представника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у м. Звягель кримінальне провадження № 285/350/26 (12025060530000007) за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ярунь, Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, студента 4-го курсу відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж геодезії та землеустрою Поліського національного університету», проживаючого АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

УСТАНОВИВ:

03.01.2025 о 23 години 59 хвилин ОСОБА_7 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керував технічно працездатному автомобілем «ВАЗ 21072», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Миру у с. Ярунь Звягельського району в напрямку центру с. Груд Звягельського району Житомирської області створивши своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху.

Керуючи у вказаний день та час зазначеним транспортним засобом, водій ОСОБА_7 в порушення вимог пунктів 2.1.а), 2.3.6), 12.3., 12.4 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 (надалі ПДР, Правила), діючи необережно, а саме з кримінальною протиправною недбалістю перевищуючи максимальну швидкість зазначену в п. 12.4. ПДР, будучи неуважним, не вжив заходів для зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 які знаходились на проїзній частині вулиці Миру поблизу буд. №13 с. Ярунь Звягельського району.

В результаті даної ДТП:

-пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів обох кісток лівої гомілки у середньо-нижній частині, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Крім того ОСОБА_8 , отримала тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин лівого колінного суглоба, правого стегна із саднами в ділянці передньо-латеральної та передньої поверхонь лівого коліна та по внутрішній поверхні правого стегна, які належать до легких тілесних ушкоджень.

-пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку, рана в лівій лобно- тім`яній ділянці, гематома м`яких тканин лівої лобно-тім`яно-вискової ділянки, які належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, садна та синці на тильних поверхнях обох кистей, забій правого коліна із саднами в ділянці правого коліна, які належать до легких тілесних ушкоджень та забій лівого коліна із саднами в ділянці лівого коліна, травматичні пошкодження (розриви) передньої хрестоподібної (схрещеної) зв`язки, малогомілкової колатеральної зв`язки, менісків лівого колінного суглоба, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, водій ОСОБА_7 порушив вимоги 2.1а), 2.36), 12.3., 12.4. ПДР, згідно з якими:

п. 2.1 а) ПДР «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;

п. 2.3 б) ПДР «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3 ПДР «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

п. 12.4. ПДР «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год»;

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пункту 12.4. Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки та виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками

В судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю, цивільні позов визнав частково, матеріальну шкоду повністю, моральну частково, оскільки не має таких коштів та пояснив, що все вказане в обвинувальному акті відповідає дійсності. Не заперечує, що порушення ним вимог пунктів 2.3 б) та 16.11 Правил дорожнього рухузнаходиться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Потерпіла ОСОБА_9 та її представники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні цивільний позв підтримали в повному обсязі, щодо міри покарання покладаються на думку суду.

Крім повного визнання своєї вини, вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами дослідженими судом.

Рапортом інспектора-чергового Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області від 04.01.2026 яким зафіксовано повідомлення зі служби 102, про те, що 04.01.2025 00:00 годин на вулиці Центральній в с. Ярунь Звягельського району було здійснено наїзд на ОСОБА_10 .

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.01.2026 з доданою схемою та фотознімками, яким зафіксовано стан та покриття дороги, а також локалізацію пошкодження автомобіля ВАЗ р.н. НОМЕР_1 .

Висновком експерта № 132 від 14.05.2025 відповідно до якого тілесні ушкодження ОСОБА_9 тримані в наслідок ДТП, належать до легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень з ознакою тривалого розладу здоров`я.

Висновком експерта № 27 від 23.01.2025 відповідно до якого тілесні ушкодження ОСОБА_8 тримані в наслідок ДТП, належать до легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень з ознакою тривалого розладу здоров`я.

Висновком експерта № СЕ-19/106-25/997-ІТ від 05.02.2025 відповідно до якого на момент ДТП автомобіль ВАЗ 21072 н.з. НОМЕР_1 перебував в технічно працездатному стані.

Висновком експерта № СЕ-19/106-25/995-ІТ від 05.02.2025 відповідно до якого виявлені на автомобілі ВАЗ 21072 н.з. НОМЕР_1 механічні пошкодження характерні для наїзду транспортного засобу на пішохода.

Висновком експерта № СЕ-19/106-25/2326-ІТ від 21.04.2025 відповідно до якого швидкість руху автомобіля ВАЗ 21072 н.з. НОМЕР_1 до моменту наїзду на пішохода складала 83…97 км/год.

Висновком експерта № СЕ-19/106-25/7444-ІТ від 30.04.2025 відповідно до якого водій автомобіля ВАЗ 21072 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів, шляхом застосування екстреного гальмування при русі з дозволеною швидкістю 50 км/ год. У заданій дорожьо-траспортній ситуації, в діях водія ОСОБА_7 вбачається невідповідність дій технічним вимогам п. 12.3 та 12.4 ПДП.

У заданій дорожьо-траспортній ситуації, водій автомобіля ВАЗ 21072 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 при русі з дозволеною швидкістю, шляхом застосування екстреного гальмування, з моменту виникнення небезпеки, тому невідповідність його дій вимогам п. 12.4 ПДР перебуває в причетному зв`язку із наведеною дорожньо-транспортною пригодою.

Протокол огляду речей від 07.02.2025 з відповідно до якого було оглянуто диск із записами з камер відеоспостереження на перехресті вулиць Миру-Чапаєва у с. Ярунь яким зафіксовано наїзд на пішоходів автомобілем ВАЗ 21072 н.з. НОМЕР_1 .

Протокол проведення слідчого експерименту від 18.04.2025 з доданою до нього фототаблицею за участі свідка ОСОБА_11 який показав та пояснив про обставини наїзду на пішоходів автомобілем ВАЗ 21072 н.з. НОМЕР_1 .

Довідкою виданою ТСЦ МВС № 1844, відповідно доякої випливає, що ОСОБА_7 не отримував посвідчення водія.

Аналізуючи дослідженні докази суд вважає, що вони є допустимими та достатніми для визнання ОСОБА_7 винним у даному кримінальному правопорушенні.

Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даного кримінального правопорушення, судом перш за все враховано вимоги ст.ст. 28,62 Конституції України, ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національним і європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

У відповідності до позиції Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, відповідно до якої при оцінці доказів, суд, як правило, застосує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків, а тому вказаний критерій доведення винуватості застосовано судом у даному рішенні, та як наслідок -наведення прийнятих мотивів та висновків.

Згідно досудової доповіді, що надійшла з Звягельського районного відділу з питань пробації беручи до уваги інформацію, що характеризує особливості обвинуваченого його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробаціїї вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення та обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності суд вважає вину ОСОБА_7 у інкримінованому їм діянні доведеною і кваліфікує їх дії за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставинаною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є вчинення злочину неповнолітнім.

Суд не визнає пом`якшуючими обставинами каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину виходячи з наступного:

щире каяття – це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Як встановлено судом ОСОБА_7 на протязі досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді вибачення у потерпілих не просив, ніякої допомоги не надавав. Каяття після дослідження всіх доказів суд розцінює як формальне під тиском беззаперечних доказів.

Також не вбачається в діях ОСОБА_7 і активного сприяння розкриттю злочину, під яким розуміються дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину. В матеріалах справи відсутні будь які відомості про те, що обвинувачений надавав органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі.

Крім того в матеріалах справи відсутні, та під час розгляду справи в суді ОСОБА_7 та його захисником не надано жодних доказів які вказували б на його щирість та намагання ним відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.

Інших обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КК України за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачено такі види покарань:

Штраф від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виправні роботи на строк до двох років.

Арешт на строк до шести місяців.

Обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Згідно з Кримінальним кодексом України, серед перелічених видів покарань суд має право застосувати до неповнолітнього штраф.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений не працює, особистих доходів не має, на обліку в центрі зайнятості не перебуває та жодних джерел законного заробітку та власного майна на яке може бути звернено стягнення - не має.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КК України до неповнолітнього, що не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано покарання у виді громадських робіт або виправних робіт згідно з положеннями статей 100, 103 цього Кодексу.

Обираючи вид та міру покарання, суд враховує, що вчинене кримінальне правопорушення є нетяжким, тяжких наслідків від нього не настало; дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, не одружений, не працює, раніше не судимий; обставини кримінального провадження; обставини, що пом`якшують покарання; ставлення обвинуваченого до вчиненого; досудову доповідь, відповідно до якої виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі; а також думку потерпілої, яка не наполягає на суворому покаранні обвинуваченого, та призначає покарання у виді громадських робіт з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання по заявленому представником потерпілої ОСОБА_5 цивільного позову, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставою цивільної відповідальності є, зокрема, завдання матеріальної та моральної шкоди особі.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів…

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження потерпілій було заподіяно легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження внаслідок порушення ОСОБА_7 правил безпеки дорожнього руху.

У зв`язку із заподіянням потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень вона була змушена перебувати на стаціонарному лікуванні, на яке витрачено кошти в сумі 104 263 грн 88 коп., що підтверджується відповідними медичними довідками та фінансовими документами, а тому суд задовольняє позов у цій частині в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди, заявлених представником потерпілої — ОСОБА_5 , то суд задовольняє їх частково. Підставою для цього є те, що під час судового розгляду належним чином не обґрунтовано заявлений розмір стягнення та не наведено відповідного розрахунку спричиненої моральної шкоди.

Однак суд бере до уваги те, що згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Вона відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала потерпіла, тяжкість вимушених змін у її житті, а також виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим і достатнім стягнути на користь потерпілої на відшкодування моральної шкоди 150 000 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Статтею 1180 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.

По даному кримінальному провадженню є судові витрати, які підлягають стягненню з обвинуваченого в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367, 368 Кримінального Процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , визнати винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у відповідності до ст. 99 КК України 120 (сто двадцять) годин громадських робіт з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Арешт накладений на автомобіль "ВАЗ 21072" р.н. НОМЕР_1 – скасувати.

Речові докази:

- автомобіль "ВАЗ 21072" р.н. НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_7 ;

- змив з керма, який упаковано до паперового пакету №NPU0064409, змив з ручки КПП, який упаковано до паперового пакету №NPU0064407, змив з внутрішньої ручки відкриття водійських дверцят, який упаковано до паперового пакету №NPU0064408 – знищити.

- оптичний диск DVD-R – залишити при матеріалах кримінального провадженя.

Стягнути ОСОБА_7 , на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 23208 грн 65 коп.

Цивільний позов представника потерпілої — ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 104 263 (сто чотири тисячі двісті шістдесят три) гривні 88 копійок.

Даний вирок може бути оскаржений до Житомирської апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий ОСОБА_1