Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №420/42440/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42440/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих державі

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 – збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 3838,20 грн. Реквізити для сплати: отримувач коштів: військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , банк отримувача коштів: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.11.2025 №1706-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення, у зв`язку з тим, що він не прибув до підрозділу з частини відпустки. До моменту зняття з усіх видів забезпечення, йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць листопад 2025 року, яке він отримав на картковий рахунок. Розрахунковий лист ОСОБА_1 за листопад 2025 року додається. Таким чином переплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2025 року становить 30дн. – 14дн. = 5 днів, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить – 3838,20 грн. Розрахунковий лист ОСОБА_1 додається.

Таким чином, Відповідач набув та зберіг майно, а саме грошові кошти в сумі 3838,20 грн. без достатньої правової підстави, оскільки самовільно залишив місце служби під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов`язку, що стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До суду від ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не надходив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.09.2025 №1313-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 зараховано до списків ІНФОРМАЦІЯ_1 , всіх видів забезпечення та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстром інженерно-позиційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) третьої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.11.2025 №1706-ОС «Про особовий склад», солдата ОСОБА_2 (П-132715), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра інженерно-позиційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) третьої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), який у встановлений термін не прибув з частини щорічної основної відпустки, з 26 листопада 2025 року. Не зараховувати період військової служби до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії з 26 листопада 2025 року до дня повернення до виконання військового обов`язку. Виплату грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснювати з 26 листопада 2025 року до дня повернення до виконання військового обов`язку.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2025 №1738-ОС «Про особовий склад», зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдата ОСОБА_2 (П-132715), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра інженерно-позиційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) третьої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), з 06 грудня 2025 року, згідно з підпунктом 9 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Згідно розрахункового листа за листопад 2025 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено на картковий рахунок грошове забезпечення за повний місяць в розмірі 58480 грн.

Переплата грошового забезпечення Відповідачу становить 5 днів, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить – 3838,20 грн., що відображено в розрахунковому листі відповідача за грудень 2025 року.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із абзацом 1 частини першої статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За змістом частини 2 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (надалі – Інструкція №558).

Відповідно до пункту 2 розділу I Інструкції №558, термін “грошове забезпечення” означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із:

посадового окладу;

окладу за військовим званням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);

одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із:

основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції №558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Відповідно до підпункту 7 пункту 6 розділу V Інструкції №558, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили органи Держприкордонслужби, місця служби або дезертирували, не здійснюється.

Отже, з дня самовільного залишення відповідачем військової частини, останній втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року по справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності саме рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Верховний Суд в постанові від 01.03.2021 року по справі № 180/1735/16-ц зазначив, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.11.2025 №1706-ОС «Про особовий склад», солдата ОСОБА_2 (П-132715), який у встановлений термін не прибув з частини щорічної основної відпустки, з 26 листопада 2025 року.

Виплату грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснювати з 26 листопада 2025 року до дня повернення до виконання військового обов`язку.

Згідно розрахункових листів за листопад 2025 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено на картковий рахунок грошове забезпечення за повний місяць в розмірі 58480 грн.

Відтак, сума переплати, з урахуванням не прибуття відповідача з частини щорічної основної відпустки та не здійснення виплати грошового наказу, з 26 листопада 2025 року, відповідно до наказу від 29.11.2025 №1706-ОС, складає 3838,20 грн., що відображено в Розрахунковому листі Відповідача за грудень 2025 року.

Даних щодо добровільної сплати відповідачем грошового забезпечення, отриманого без належної на те правової підстави на дату розгляду справи суду не надано.

Таким чином, зазначена сума безпідставно отриманого грошового забезпечення у розмірі 3838,20 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, під час подання позову поніс лише судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, тому судові витрати з відповідача не стягуються, а підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих державі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 – збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 3838,20 грн. Реквізити для сплати: отримувач коштів: військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , банк отримувача коштів: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Суддя П.П. Марин