Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №380/10211/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 рокусправа № 380/10211/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі №380/21707/23 за весь час затримки з лютого 2020 по день фактичної виплати 19.02.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на суми грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі №380/21707/23 за весь час затримки з лютого 2020 по день фактичної виплати 19.02.2026.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови позивачу нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасну виплату місячного грошового забезпечення за період з лютого 2020 по день фактичної виплати 19.02.2026.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 01.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

15.06.2026 за вх.№51490 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що компенсація втрати частини доходів регулюється Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. На думку відповідача, підстав для нарахування та виплати позивачу такої компенсації немає, оскільки кошти, виплачені на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №380/21707/23, були виплачені 19.02.2026, а правові підстави для додаткової компенсації відсутні. Також відповідач зазначає, що позивач уже звертався з аналогічними вимогами до Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/1057/26, за якою 30.03.2026 ухвалено рішення про задоволення позову. Крім того, відповідач вказує на наявність інших судових справ між тими самими сторонами (№260/7271/21, №260/10372/25, №260/1824/26, №260/3112/26) щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Окремо відповідач заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду, зазначивши, що виплату за рішенням суду проведено 19.02.2026, тоді як із даним позовом позивач звернувся лише 20.05.2026, тобто після спливу місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України для спорів, пов`язаних із проходженням та звільненням з публічної служби. У зв`язку з цим відповідач просить суд або відмовити у задоволенні позову, або залишити його без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду..

Щодо строку звернення до суду.

Спірні у цій справі правовідносини виникли у зв`язку з недотриманням відповідачем, на думку позивача, законодавства про оплату праці.

Утім положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, частина друга статті 233 КЗпП України, яка діяла в редакції до 19 липня 2022 року, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон № 2352-ІХ), яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема частину другу статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, починаючи з 19 липня 2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Своєю чергою, питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050).

Відповідно до статті 1 Закону України № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

За правилами статті 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Водночас умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Отже, реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів у спосіб звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом № 2050, а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 380/21707/23 військовою частиною виплачено 19.02.2026 грошове забезпечення на загальну суму 129144,06 грн,

Під час виплати позивачу вказаних сум у належному розмірі відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що і є предметом спору в цій справі.

Отже, саме з дати виплати належного грошового забезпечення (19.02.2026) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов`язується перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Станом на 19.02.2026 стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.

Отже, звернувшись із цим позовом до суду 20.05.2026, позивач не пропустив тримісячний строк, визначений статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX.

Позиція суду з цього питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 липня 2025 року у справі № 380/23695/24, предметом розгляду у якій були позовні вимоги, подібні до розглядуваних у цій справі позовних вимог.

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.

Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 17.04.2025 у справі № 560/10053/24, від 23.04.2025 у справі № 260/131/24, від 29.04.2025 у справі № 420/4345/24, від 26.12.2025 у справі № 560/16507/24, від 29.01.2026 у справі №420/19035/25.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 11.11.2021 № 248 позивачу припинено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №380/21707/23 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у заниженому розмірі грошового забезпечення в період з січня 2020 року по листопад 2021 року, суми одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій в кількості 98 днів, суми одноразової допомоги на оздоровлення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з січня 2020 року по листопад 2021 року, здійснити перерахунок і виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 98 днів, суми одноразової грошової допомоги при звільненні, суми одноразової допомоги на оздоровлення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 залишено без змін.

19.02.2026 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі №380/21707/23 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснено виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у сумі 129144,06 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Разом з тим, під час виплати грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення на виконання рішення суду по справі №380/21707/23 за весь час затримки з лютого 2020р. по день фактичної виплати 19.02.2026..

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.

Порядок №159 поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20 такого змісту:

«…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення».

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а та ряду інших.

Судом встановлено, що остаточна виплата позивачу доходу у вигляді грошового забезпечення, відбулась лише 19.02.2026.

З огляду на викладене, суд висновує, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення із лютого 2020 року по день фактичної виплати 19.02.2026.

Стосовно доводів військової частини про те, що позивач вже стягнув компенсацію за затримку виплати у справі № 260/1057/26, а тому поточний позов розцінюється як «повторне притягнення до відповідальності» за одне й те саме порушення, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи та змісту доводів самого відповідача, предметом судового розгляду у справі №260/1057/26 було нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з січня 2016 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 28 листопада 2025 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати, а саме індексації грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 260/402/22.

Натомість у цій адміністративній справі (№ 380/10211/26) позивач заявляє самостійні вимоги про нарахування компенсації на суми грошового забезпечення в період з січня 2020 року по листопад 2021 року, суми одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій в кількості 98 днів, суми одноразової допомоги на оздоровлення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021. Ці кошти донараховані на виконання зовсім іншого рішення суду та фактично виплачені позивачу лише 19.02.2026 року єдиним платежем у розмірі 129 144,06 грн.

Суд звертає увагу, що індексація грошового забезпечення та основні суми щомісячного грошового забезпечення (оклади, надбавки, премії) є абсолютно різними правовими об`єктами (складовими) доходу військовослужбовця. Їх фактична виплата здійснювалася відповідачем у різні періоди та в різні дати.

Оскільки компенсація, згідно із Законом № 2050-III, розраховується індивідуально на кожну конкретно виплачену із затримкою суму чистого доходу із застосуванням відповідних індексів інфляції, вимоги позивача щодо нарахування компенсації саме на суму 129 144,06 грн, виплачену у лютому 2026 року, є окремим та самостійним предметом спору.

Жодного подвійного стягнення чи повторного притягнення до юридичної відповідальності за одні й ті самі дії у даному випадку не відбувається, оскільки військова частина допустила затримку виплати різних грошових сум у різні часові проміжки.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для задоволення даного позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №380/21707/23 за період з лютого 2020 року по день фактичної виплати 19.02.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №380/21707/23 за період з лютого 2020року по день фактичної виплати 19.02.2026.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна