Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №380/25325/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 рокусправа № 380/25325/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :

визнати протиправним та скасувати Рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене протоколом №10 від 17.10.2025 (повідомлення №9807 від 17.10.2025) щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 через комісію, створену при ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач здійснює постійний догляд за рідною сестрою — особою з інвалідністю I групи (група А). Позивач здійснює догляд за сестрою тривалий час, з 2012 року, і проживає разом з нею за однією адресою. Для підтвердження факту догляду та соціального статусу надавача догляду (на непрофесійній основі) оформлені відповідні документи, у тому числі акт і довідка органу соціального захисту; ці документи були подані Відповідачеві разом із заявою про відстрочку. У лютому 2025 року позивачем була подана заява про надання відстрочки від призову під час мобілізації з усіма наявними документами на підтвердження підстав про здійснення догляду за інвалідом першої групи. Після цього виник спір щодо належного розгляду заяви, у зв`язку з чим 23 вересня 2025 року судом уже встановлювалася протиправність бездіяльності Відповідача та покладався обов`язок розглянути подану Позивачем заяву й ухвалити мотивоване рішення з урахуванням висновків суду, щодо надання відстрочки. Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами розгляду поданої заяви ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки, оформлене протоколом №10 від 17.10.2025. Мотив відмови сформульований узагальнено: зазначено, що у сестри Позивача, нібито наявні члени сім`ї першого ступеня споріднення та вони можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, а отже підстав для відстрочки Позивачу немає.

Позивач вважає таке рішення протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 05.01.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначив, що на виконання рішення суду у справі №380/10352/25 комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянула заяву ОСОБА_1 від 28.02.2025 та за результатами розгляду прийняла рішення про відмову у наданні відстрочки оформлене протоколом №10 від 17.10.2025. Підставою відмови стало те, що у громадянки ОСОБА_2 , особи з інвалідністю, наявні члени сім`ї першого ступеня споріднення, які не потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, та мають можливість здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Відповідач зазначає, що позивач не надав висновку МСЕК або ЛКК стосовно стану здоров`я матері ОСОБА_3 , які би підтверджували потребу матері у постійному догляді. Подані позивачем медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_3 та медична довідка ОСОБА_3 не є документами, передбаченими додатком 5 до Порядку №560 для підтвердження потреби члена сім`ї першого ступеня споріднення у постійному догляді. Той факт, що позивач з 2012 року отримує компенсацію від органів соцзахисту за здійснення догляду за сестрою, регулюється іншим законодавством і автоматично не створює права на відстрочку за наявності працездатного родича першого ступеня. Також відповідач вказує на дискреційні повноваження, в частині надання позивачу відстрочки.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначила, що позивач є єдиним працездатним братом, який здійснює постійний догляд за своєю хворою сестрою з 2012 року. Наявність самої матері (як родича першого ступеня) не є перешкодою, оскільки вона за станом здоров`я (після важкої травми/перелому) сама потребує стороннього догляду та не здатна його надавати іншим. Комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 мала право та обов`язок самостійно витребувати необхідні медичні документи або перевірити реєстри, якщо вважала надані довідки недостатніми. Відповідач грубо порушив строки розгляду та повідомлення Позивача про прийняте рішення (затримка склала 41 добу). Комісія повторно застосувала формальний підхід без належного мотивування. Позивач офіційно визнаний доглядальником органами соцзахисту, що підтверджується багаторічним отриманням відповідної допомоги та довідками.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 28.02.2025 ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Листом від 08 березня 2025 року № 2241 відповідач повідомив, що Заява “не підлягає направленню на розгляд комісії” та запропонував особисто з`явитися до ТЦК.

Позивач оскаржив таку бездіяльність та не прийняття рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №380/10352/25 позовні вимоги задоволено :

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву від 28.02.2025 про надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та прийняти мотивоване рішення за наслідками розгляду вищевказаної заяви, з урахуванням висновків суду.

За результатами розгляду заяви від 28.02.2025 та поданих документів, позивачу надіслано повідомлення від 17.10.2025 №9807, відповідно до якого зазначено, що протоколом від 17.10.2025 №10 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що у громадянки ОСОБА_2 наявні члени сім`ї першого ступеня споріднення, які не потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та мають можливість здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи.

Вважаючи дії відповідача, щодо відмови у наданні відстрочки протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, а також підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі - Закон №3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, згідно з п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які є членами сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII є:

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Таким чином, положення Постанови №560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов`язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII.

З аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що для застосування зазначеної правової норми військовозобов`язаний повинен підтвердити наявність сукупності юридично значимих обставин, а саме:

- факт належності до членів сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи; наявність у такої особи встановленої інвалідності відповідної групи;

- фактичну зайнятість військовозобов`язаного постійним доглядом за цією особою, що підтверджується передбаченими законодавством документами;

- відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення або підтверджену належними медичними документами їх неспроможність здійснювати постійний догляд.

При цьому законодавець прямо обмежує можливість застосування цієї підстави лише однією особою, яка здійснює догляд, що також підлягає перевірці під час розгляду відповідних документів.

Отже, правове регулювання передбачає необхідність доведення не лише наявність родинних відносин військовозобов`язаного та особи за якою він має намір здійснювати догляд та її статус відповідної групи інвалідності, але й обставини реального здійснення постійного догляду та відсутності інших осіб першого ступеня споріднення, які також можуть його забезпечити, що свідчить про комплексний характер цієї підстави та покладає на військовозобов`язаного обов`язок підтвердити відповідні передумови виникнення у нього права на отримання відстрочки від призову на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , у свою чергу, ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Також, відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА №860021 від 27.02.2002, виданої на підставі акту №482 безстроково, ОСОБА_2 1973 р.н. є особою з інвалідністю І групи. Вказаній довідці зазначено, що потребує постійного стороннього догляду, нагляду, допомоги.

Окрім того, згідно з довідкою Управління соціального захисту населення адміністрації Самбірської РДА від 13.02.2025 №283, ОСОБА_1 перебуває в управлінні на обліку та отримує щомісячну грошову допомогу у розмірі 2920 грн по догляду за особою з інвалідністю І групи.

Разом з цим, відмовляючи позивачу у наданні відстрочки, відповідач посилався на наявність у ОСОБА_2 членів сім`ї першого ступеня споріднення, які не потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та мають можливість здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи.

Суд, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази та надаючи відповідну оцінку підставі відмови ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходив з наступних міркувань.

Як вже судом зазначалось попередньо, ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач наголошує на наявності у нього підстав для оформлення відстрочки від призову під час мобілізації.

Разом з тим, суд зазначає, що Додатком 5 Порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, серед яких, зокрема, один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи:

-довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

-або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідного документа, на підтвердження неможливості ОСОБА_3 здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 не надано, передбаченого Додатком 5 Порядку №560.

Також суд зазначає, що “відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи” означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж “юридичної наявності” інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі №420/30227/24.

Суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив належними доказами фактичну неможливість матері здійснювати постійний догляд за дочкою ОСОБА_2 , у відповідності до положень викладених у Додатку 5 до Порядку №560.

Загальні медичні довідки, виписки з карти стаціонарного хворого та аргументи щодо похилого віку матері чи перенесеного нею перелому ноги не можуть замінити офіційний висновок ЛКК чи ІНФОРМАЦІЯ_6 та суд не наділені повноваженнями самостійно встановлювати факт потреби в постійному догляді на основі звичайних клінічних діагнозів за відсутності профільного акта медичної експертизи.

Суд також зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до змісту пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Згідно зі змістом пунктом 58 Порядку №560 особи подають заяви про надання відстрочки саме до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (на ім`я голови комісії, що діє при такому ТЦК та СП, та якою вирішується питання надання особі відстрочки).

Аналіз наведених положень нормативно-правових актів свідчить про те, що оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та в особливий період, у тому числі в період дії воєнного стану, яка надається в установленому порядку, належить до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування військовозобов`язаного на військовому обліку, а рішення про надання або відмову у наданні відстрочки оформляється протоколом.

Відтак, суд дійшов висновку, що відмова, оформлена протокольним рішенням №10 від 17.10.2025 (повідомлення №9807 від 17.10.2025), яке було прийняте комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами розгляду заяви позивача від 28.02.2025 є правомірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється не здійснюється у зв`язку з залишенням позову без задоволення.

Керуючись ст.ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна