Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №320/61818/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Київ Справа №320/61818/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом з яким звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 16 березня 2022 року по 30 червня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

- Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 16 березня 2022 року по 30 червня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає, що відповідач, починаючи з 16 березня 2022 року по 30 червня 2022 року, протиправно визначав розмір його грошового забезпечення, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня 2018 року, замість прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, що призвело до заниження розміру грошового забезпечення, а також похідних виплат, зокрема допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а також на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови № 704 після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку грошового забезпечення, однак листом від 28.08.2025 відповідач повідомив, що під час розрахунку було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, у зв`язку з чим підстав для задоволення заяви не вбачав.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати грошового забезпечення в належному розмірі звернувся із цим позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що грошове забезпечення позивача нараховувалося та виплачувалося відповідно до вимог чинного законодавства. Посилається на те, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначалися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, а після 2018 року рішень Уряду щодо підвищення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців не приймалося.

Відповідач також зазначає, що індексація та інші виплати здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства, а інформацію щодо усіх видів і розмірів грошового забезпечення позивача підтверджує картка особового рахунку, долучена до відзиву.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У спірний період позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018, у розмірі 1762 грн.

Представник позивача звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 16.03.2022 по 30.06.2022 відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 та 14 до зазначеної постанови, з урахуванням раніше виплачених сум. Також представником позивача було направлено адвокатський запит.

Листом від 28.08.2025 відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 01.01.2018, у розмірі 1762 грн.

Не погодившись із відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13 та 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704, виклавши пункт 4 у такій редакції: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) її пункт 4 діяв у редакції, внесеній Постановою № 103, відповідно до якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29 січня 2020 року, тобто з дати набрання законної сили зазначеною постановою, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції, що діяла до внесення змін Постановою № 103 (у первинній редакції).

Разом із цим, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів.

Відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти.

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також порядок встановлення державних стандартів.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що Кабінет Міністрів України уповноважений визначати умови, порядок та розміри грошового забезпечення військовослужбовців, однак не уповноважений встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Враховуючи, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018, не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить законам України про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас Верховний Суд зазначив, що встановлене пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не впливає на спірні правовідносини, оскільки розрахунковою величиною відповідно до Постанови № 704 є прожитковий мінімум для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата використовується лише для визначення мінімальної межі посадового окладу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Отже, суд дійшов висновку, що у спірний період з 16 березня 2022 року по 30 червня 2022 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача підлягали визначенню шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2022 року, а не прожиткового мінімуму, установленого законом станом на 01 січня 2018 року.

Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Відповідно до статті 1 цього Закону державні соціальні стандарти - це встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Згідно зі статтею 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також порядок встановлення державних стандартів.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру грошового забезпечення військовослужбовців. Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення відповідних виплат. Під порядком розуміється встановлення певної послідовності, способу та методики здійснення таких виплат. Величина грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах наданих йому повноважень.

Отже, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини не суперечить делегованим Кабінету Міністрів України повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення.

Разом із тим Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

З огляду на викладене Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що, враховуючи, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосовується лише для визначення мінімальної величини, яка враховується при визначенні їх розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Отже, у період з 16 березня 2022 року по 30 червня 2022 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача, а також інші складові грошового забезпечення, розмір яких залежить від зазначених величин, підлягали визначенню із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2022 року, а не прожиткового мінімуму, установленого законом станом на 01 січня 2018 року.

Відповідно до пункту 6 розділу XXIII та пункту 7 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, розмір грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається виходячи із місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Оскільки визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у спірний період здійснювалося із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2018 року, а не станом на 01 січня 2022 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення, а також похідних від нього виплат за період з 16 березня 2022 року по 30 червня 2022 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 16 березня 2022 року по 30 червня 2022 року грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначених виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 16 березня 2022 року по 30 червня 2022 року грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначених виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Сас Є.В.