Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №202/4105/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/4105/26

Провадження № 2-др/202/58/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу. Вказали, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 липня 2026 року по справі №202/4105/26 позовні вимоги позивача задоволено частково.

Однак, під час винесення вказаного рішення, суд не вирішив питання про судові витрати, які були понесені Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції і складаються із сплаченої правничої допомоги.

Вказали, що сума судових витрат із сплаченої професійної правничої допомоги - 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) та є фіксованою. На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи надані: 1.Договір про надання правової допомоги . 2. Платіжна інструкція № ВTTC-BMBC-AКРА-КТН6 від 16.04.2026 року про сплату коштів у розмірі 15 000,00 грн. 3. Детальний опис наданих адвокатом послуг.

Дана цивільна справа є неординарною та досить складною, оскільки вона стосувалася стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, за відсутності первинної інформації про майновий стан Відповідача, а також стягнення аліментів за минулий період. Справа потребувала значного обсягу аналітичної роботи, збору та підготовки доказової бази (зокрема, отримання інформації щодо доходів, майнового стану Відповідача, перевірки його статусу в НААУ, збору роздруківок з сайту «Судова влада України», фіксації електронної переписки, отримання довідок про стан здоров`я дитини та документів, пов`язаних із її проживанням за кордоном).

З огляду на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, підготовку процесуальних документів та участь у судових засіданнях, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грошей 00 копійок) є повністю обґрунтованою, співмірною та відповідає критеріям розумності

Просили суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 202/4105/26, яким стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 липня 2026 року, заява передана головуючому судді Слюсар Л.П.

Заяву призначено до розгляду у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

17.07.2026 року ОСОБА_3 вособі представника ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» подав заперечення відповідача на заяву про винесення додаткового рішення щодо суми витрат на правничу допомогу позивача.

Вказали, що витрати на правничу допомогу, які позивач поніс на загальну суму 15 000,00 грн. за розгляд справи є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, категорія справи «стягнення аліментів» є не складною, практика у цій категорії стала, а тому відповідач заперечує проти стягнення такого розміру витрат на правничу допомогу позивача, яку він поніс чи очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так інформація позивача, що справа потребувала значного обсягу аналітичної роботи, збору та підготовки доказової бази (зокрема, отримання інформації щодо доходів, майнового стану Відповідача, перевірки його статусу в НААУ, збору роздруківок з сайту «Судова влада України», фіксації електронної переписки, отримання довідок про стан здоров`я дитини та документів, пов`язаних із її проживанням за кордоном) не відповідає дійсності та матеріалам справи, а саме: отримання інформації щодо доходів, майнового стану Відповідача – позивач взагалі не надав жодного документу про майновий стан та доходи відповідача, тобто, представником позивача не було зроблено жодного запиту, не отримано відповіді на запит, навпаки, запит про доходи відповідача було зроблено судом; перевірка статусу відповідача в НААУ – перевірка займає 10 хвилин; збір роздруківок з сайту «Судова влада України» - цей пошук займає 5 хвилин і роздруківка 10 хвилин, адже в якості доказу додано аж 3 сторінки з цього сайту; фіксація електронної переписки – дана переписка надана самим позивачем; отримання довідок про стан здоров`я дитини та документів, пов`язаних із її проживанням за кордоном – в матеріалах справи наявна єдина довідка про стан здоров`я дитини і та від 23.05.2017 року, жодної актуальної довідки станом на дату розгляду справи матеріали справи не містять.

Також, немає жодної довідки пов`язаної із проживанням дитини за кордоном, окрім як лише надане позивачем свідоцтво про народження, незрозуміло про яке отримання довідок йде мова та які саме довідки? Також, надається опис виконаних робіт (Наданих послуг) за Договором про надання правової допомоги від 16.04.26 р., де у графі №2 «Детальне вивчення матеріалів справи та збір доказів» зазначається, що на цей етап адвокат витратив 4 години робочого часу.

Тому оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг представника позивача зі складністю справи та обсягом виконаних ним робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, порівнюючи із сумою правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн., не вбачається наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) суми гонорару з легітимною метою, та з огляду на визначені практикою ЄСПЛ принципи, та виходячи із засад розумності та справедливості вважаємо, що заявлена представником заявника сума є надмірною та не співмірною зі складністю справи, виконаними роботами (наданими послугами), тому відповідач заперечує проти стягнення компенсації витрат на правничу допомогу позивача в такому розмірі.

Представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , відповідно до заяви, документ сформований в системі «Електронний суд» 20.07.2026 року, просив суд здійснити розгляд справи про ухвалення додаткового рішення без участі сторони позивача та задовольнити заяву.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , відповідно до заяви, документ сформований в системі «Електронний суд» 17.07.2026 року, просила суд здійснити розгляд справи про ухвалення додаткового рішення без участі сторони відповідача та врахувати заперечення на заяву.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

На підставі викладеного, суд вважає можливим вирішити питання про ухвалення у цивільній справі додаткового рішення у відсутності сторін.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву, заперечення на заяву дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 06 липня 2026 року у цивільній справі №202/4105/26, провадження №2/202/4197/2026 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів позовні вимоги позивача задоволено частково.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 7500,00 грн. (Сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 01 травня 2026 року.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

В частині стягнення аліментів за минулий час - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1064 грн. 96 коп.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 06 липня 2026 року не було вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в позовній заяві було зазначено щодо орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. Позовні вимоги позивача задоволено частково, заяву про ухвалення додаткового рішення по справі подано в строк, а тому є передбачені законом підстави для ухвалення додаткового рішення по справі.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст.133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1-6 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання норм частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Саме такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.

У разі встановлення у договорі фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Водночас, слід звернути увагу, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 137 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також звертає особливу увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника (відповідача) не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд приймає до уваги, що позивачем за при подачі позовної заяви було заявлено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат розмірі 25000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Нестеченко Д.С. 16 квітня 2026 року був укладений Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 Договору розмір гонорару адвоката є фіксованим та складає: представництво інтересів в суді першої інстанції 15000,00 грн. Гонорар в цій частині оплачується при підписанні даної угоди

Відповідно до опису виконаних робіт (наданих послуг) за Договором про надання правової допомоги від 16.04.26 р. адвокатом надано послуг за загальною тривалістю 20 годин.

Згідно з платіжною інструкцією № ВTTC-BMBC-AКРА-КТН6 від 16.04.2026 року про сплату коштів у розмірі 15 000,00 грн. ОСОБА_1 оплачено за представництво інтересів в суді.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).

Суд критично відноситься до твердження представника відповідача про те, що витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. не є співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, оскільки категорія справи «стягнення аліментів» є не складною, оскільки зазначена сума є гонораром за представництво інтересів у суді першої інстанції.

Відтак, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи у суді першої інстанції, суд приймає до уваги обставини справи та її значення для позивача, умови укладеного Договору про надання правової допомогивід 16 квітня 2026 року, в якому визначено гонорар адвоката, який є фіксованим, за представництво інтересів в суді першої інстанції в розмірі 15000,00 грн., який оплачено позивачем 16.04.2026 року та безпосередню участь адвоката в судових засіданнях, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт, та враховуючи вищевикладене, наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований факт надання адвокатом Нестеченко Д.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2355 від 20.09.2011 року) професійної правничої допомоги у цій справі на суму 15000,00 грн., суд доходить висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.141, 246, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Фойтік Юлії Сергіївни в особі представника Нестеченка Дмитра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя Л.П. Слюсар