Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №209/1760/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/1760/26

Провадження № 2-о/209/56/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. м.Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Ковальової-Писаревої А.Б.,

за участі секретаря - Лушпай І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іванченко А.Л., заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.

На обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 13 листопада 1993 року уклали шлюб, який зареєстрований Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Дніпродзержинська під актовим записом № 1109. Подружжя з 1993 року проживали разом однією сім`єю, мають спільного повнолітнього сина ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 . На момент смерті подружжя проживало удвох за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а дружина була зареєстована за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі свідоцтва про право спадщину за законом від 20.10.2023 року ОСОБА_3 належить будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що і є спадщиною після його смерті. 19.11.2025 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимара Є.В. з метою видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті її чоловіка, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки померлий та заявник були подружжям, все подружнє життя проживали разом, ОСОБА_1 вважала, що прийняла спадщину від чоловіка і звертатися до нотаріуса у 6-місячний термін їй не потрібно. Однак, 19.11.2025 року заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском 6 місячного терміну для прийняття спадщини та відсутнітю факту прийняття спадщини (з причини реєстрації чоловіка і дружини за різними адресами). Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 31 грудня 2014 року по 05 квітня 2024 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 23 квітня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку окремого провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 22 червня 2026 року витребувано від приватного нотаріуса Лимар Єгора Володимировича Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області спадкову справу /або належним чином посвідчену копію спадкової справи/ після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Іванченко А.Л. в судове засідання не з`явились, представник надала заяву про розгляд справи без їх участі, заяву підтримала в повному обсязі і просила суд її задовільнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, на офіційну електронну пошту суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі та не заперечував проти задоволення заяви.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін згідно вимог ч.3 ст.211 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про правовідносини сторін, заявник заявлені вимоги підтримує, відсутня необхідність заслуховування особистих пояснень сторін.

Вивчивши письмові докази, матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_5 та ОСОБА_3 13 листопада 1993 року уклали шлюб у Дніпровському відділі РАЦС м. Дніпродзержинська, актовий запис №1109, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу /а.с.19/.

Від шлюбу в них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області /а.с.26/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у селище міського типу Курилівка Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 06 квітня 2024 року, актовий запис №675 /а.с.18/.

Після смерті чоловіка заявниці ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Лимар Є.В. була заведена спадкова справа №163/2025 та відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 жовтня 2023 року, що підтверджується копією спадкової справ,и наданої приватним нотаріусом та свідоцтвом про право на спадщину за законом /а.с.36-50, 17/.

Після смерті чоловіка заявниця звернулася до приватного нотаріуса Лимар Єгора Володимировича Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було роз`яснено, що пройшов 6-ти місячний строк з дня смерті спадкодавця та документи які б підтверджували факт прийняття спадщини відсутні. Заявнику було рекомендовано звернутися до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини /а.с.6/.

Згідно довідки №786 від 11 листопада 2025 року, виданої Петриківською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.44/.

Однак, згідно акту №440 про проживання від 25 листопада 2025 року затвердженого начальником юридичного відділу КП КМР "Добробут" Білим О.С., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав без реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вона вела спільне господарство до дня смерті, про що підтверджують сусіди /а.с.5/.

Таким чином, в судовому порядку встановлено, що хоча місце проживання спадкодавця (чоловіка заявниці ОСОБА_3 ) було зареєстровано окремо від дружини ОСОБА_1 , однак до його смерті вона постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами .

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги заявника, з таких мотивів.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до абз.3 п.3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч.2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.1 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Ч.1 ст.294 ЦПК України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже, встановлення факту проживання заявниці ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_3 на момент його смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявниці юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 264, 265, 315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 31 грудня 2014 року по 05 квітня 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23 липня 2026 року.

Суддя А.Б. Ковальова-Писарева