Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №154/435/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/435/26

2/154/704/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючої судді Кусік І.В.,

за участю секретаря судового засідання Редько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2026 року до Володимирського міського суду Волинської області через систему «Електронний суд» надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7420 гривень.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 17.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 17.05.2023-1000016795, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 3500 гривень строком на 42 дні.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 29.01.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 7420 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3500 грн., заборгованості за процентами - 3920 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Споживчий центр» вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.

Процесуальні рішення у справі:

20 лютого 2026 року ухвалою судді позову заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подада відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити позивачу ТзОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначила, що 17.05.2023 року невідома їй особа передзвонила на її мобільний номер і шляхом обману під приводом продовження терміну дії мобільного номера відразу здійснила спробу заволодіти її грошовими коштами з банківських карток і через годину після цієї події оформила від її імені ряд кредитів у АТ КБ «Приватбанк» на значні суми та, окрім того, як з`ясувалось, у ТзОВ «Споживчий центр» на суму 3500 грн., які є предметом спору. У цей самий день, тобто 17.05.2023 року вона звернулася до Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. За її заявою 18.05.2023 року за фактом вчинення шахрайських дій було відкрите кримінальне провадження №12023030510000526. В послідуючому дане кримінальне провадження було об`єднане в одне кримінальне провадження №12022025170000016 від 08.02.2022 р. на підставі того, що до вчинення даних кримінальних правопорушень причетний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 згідно вироку Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2025 року у справі №210/5684/24 був визнаний винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених с. 190 ч. 3, ст. 361 ч. 5, ст. 182 ч. 1, ст. 182 ч. 2, ст. 209 ч. 2 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов`язаною з роботою на інформаційних, електронних, комунікаційних, інформаційно-комунікаційних системах, електронних комунікаційних мережах строком на 3 роки з конфіскацією майна. Стверджувала, що кредит, який є предметом спору, вона не брала і кредитних коштів не отримувала. На цій підставі просила відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача направив до суду відповідь на відзив, у якому не погодився з відзивом на позов, просив позовні вимоги задоволити, оскільки вироком суду не встановлено, що саме ОСОБА_2 заволодівавши фінансовим номером потерпілої ОСОБА_1 , здійснив укладення кредитного договору від імені ОСОБА_1 ,

У судове засідання представник позивача не прибув, у відповіді на відзив просив розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідач та її представник у судове засідання не зявилися, представник ОСОБА_3 надала заяву, якою просила розглояд справи провести у їхню відсутність на підставі наявних у матеріалах справи документів та відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що 17.05.2023 року на ім`я ОСОБА_1 як позичальника (відповідача у справі) із Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» оформлено кредитний договір № 17.05.2023-1000016795 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного Договору № 17.05.2023-1000016795 від 17.05.2023 року позичальнику надається кредит у розмірі - 3500 грн. строком на 42 дні. Дата повернення (виплати) кредиту - 27.06.2023 року. Первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання. Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду. Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування кредитом, протягом якого застосовується фіксована процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати позичальником повністю всіх процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів. Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ". Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Згідно проведеного позивачем розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором станом на 29.01.2026 року заборгованість перед банком становить 7420 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3500 грн., заборгованості за процентами - 3920 грн.

Разом із тим, вироком Металургійного районного суду місьа Кривого Рогу від 27 травня 2025 року у справі № 210/5684/24, провадження № 1-кп/210/294/25/10, який набрав законної сили 26.06.2025 року, копія якого міститься в матеріалах справи, встановлено, зокрема, що 17.05.2023 року о 14:25 год., ОСОБА_2 , за попередньою змовою з невстановленою слідством особою перебуваючи в Металургійному районі м. Кривого Рогу, у невстановленому місці в межах розташування базових станцій, , які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 , заздалегідь розподіливши між собою ролі, де невстановлена слідством особа використовуючи невстановлений мобільний пристрій із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 здійснила вихідний виклик на номер абонентського зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 , що належить потерпілій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в подальшому, представляючись представником ПрАТ «Київстар», під приводом поліпшення якості зв`язку шляхом шахрайства та введення в оману ОСОБА_1 заволоділа кодами-підтвердженнями, що надійшли останній на її номер абонентського зв`язку НОМЕР_2 від ПрАТ «Київстар» у СМС-повідомленнях, використовуючи які, де подальшому ОСОБА_2 , маючи прямий злочинний умисел на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, у невстановлений слідством спосіб, діючи повторно, будучи обізнаним про те, що з 24 лютого 2022 року на території України діє правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України (запроваджений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, здійснив перевипуск мобільної сім-карти оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 , тим самим заволодів абонентським номером потерпілої ОСОБА_1 , що призвело до блокування інформації, яка відповідно до Закону України «Про телекомунікації» є охоронюваною законом таємницею у сфері зв`язку.

В подальшому номер потерпілої ОСОБА_1 використовувався ОСОБА_2 як фінансовий номер у АТ «ПриватБанк»» та логін доступу до додатку онлайн-банкінгу у «Приват 24» ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_2 , діючи без згоди та відома ОСОБА_1 , зайшов до особистого кабінету останньої в мобільному додатку «Приват 24», тим самим отримав доступ до інформації про поточний стан банківських рахунків, а саме: кредитного карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , карткового рахунку для виплат АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 , карткового рахунку для виплат АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , відкритих на ім`я ОСОБА_1 .

Таким чином ОСОБА_2 отримав можливість здійснювати за допомогою мобільного додатку «Приват24» фінансові операції з грошовими коштами, розміщеними на вказаних рахунках, що призвело до блокування та витоку інформації, яка відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею.

Крім того, 17.05.2023 року ОСОБА_2 , за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, заздалегідь розподіливши між собою ролі, де невстановлена особа 17.05.2023 о 14:25 год. здійснила телефонний дзвінок потерпілій ОСОБА_1 , представляючись представником ПрАТ «Київстар», під приводом поліпшення якості зв`язку, заволодівала фінансовим номером потерпілої ОСОБА_1 , в подальшому ОСОБА_2 , діючи повторно, маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки та заволодіння грошовими коштами, не будучи законним держателем та не маючи права доступу до будь-яких операцій з картковими рахунками останньої, за допомогою онлайн-банкінгу АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 фінансового номеру НОМЕР_2 останньої, маючи доступ до карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 ОСОБА_1 , 17.05.2023 в період часу з 15.33 год. по 16.03 год., перебуваючи у невстановленому слідстві місці, здійснив 4 перекази з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 ОСОБА_1 на картковий рахунок АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_6 , яка належить ОСОБА_4 , на загальну суму 54919,23 гривень (з комісією банку), тим самим заволодів грошовими коштами потерпілої.

Також, 17.05.2023, у період часу з 16.33 год. по 16.36 год., ОСОБА_2 , перебуваючи у невстановленому слідстві місці та час, діючи незаконно, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, здійснив 2 перекази з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 ОСОБА_1 на картковий рахунок АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_7 , яка належить ОСОБА_2 , на загальну суму 49747,50 гривень (з комісією банку), тим самим заволодів грошовими коштами потерпілої.

17.05.2023 у період часу з 15:38 год. по 15:48 год., ОСОБА_2 , перебуваючи у невстановленому слідстві місці та час, діючи незаконно, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, здійснив 4 перекази з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 ОСОБА_1 на картковий рахунок АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_7 , яка належить ОСОБА_2 , на загальну суму 61485,75 гривень (з комісією банку), тим самим заволодів грошовими коштами потерпілої.

Внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 була спричинена потерпілій ОСОБА_1 майнова шкода у сумі 166152,48 гривень.

Даним вироком суду ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч.3, 361 ч.1, 361 ч.5, 182 ч.1, 182 ч.2, 209 ч. 2 КК України та на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеним за вироком Дніпровського апеляційного суду від 18.02.2025 року більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов`язаною з роботою на інформаційних, електронних, комунікаційних, інформаційно-комунікаційних системах, електронних комунікаційних мережах строком на 3 (три) роки та з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, з вироку Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2025 року у справі № 210/5684/24, провадження № 1-кп/210/294/25/10 вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 є потерпілою у справі, яка постраждала від шахрайських дій ОСОБА_2 .

Окрім того, як вказує у відзиві на позов відповідач ОСОБА_5 , вона не укладала кредитного договору № 17.05.2023-1000016795 від 17.05.2023 року і кредитних коштів у розмірі 3500 грн. не отримувала.

Згідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець), передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві, таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 1051 ЦК України передбачає, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 57 ЦПК України, передбачено, що доказами по справі є будь які фактичні данні, на підставу яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини які мають значення для вирішення справи, ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказах, речових доказах, зокрема звуко та відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільне процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Окрім того, Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення, визнаються одні та відхиляються інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказане положення також закріплено і ст. 60 ч 4 ЦПК України.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позову, виходячи з того, що відповідно до ст. 59 ч 2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданого у розпорядження суду у обґрунтування позову кредитного договору, не підтверджується факт передачі ОСОБА_1 суми у розмірі 3500 грн. за кредитним договором № 17.05.2023-1000016795 від 17.05.2023 року, оскільки з квитанції, виданої АТ КБ «ПриватБанк», не вбачається, що 17.05.2023 року кошти у розмірі 3500 грн. були зараховані на карту, належну саме ОСОБА_1 . Також з заявки на отримання кредиту від 17.05.2023 року вбачається, що реквізити карти, на яку слід перерахувати кредитні кошти, зазначено як № НОМЕР_8. А вироком Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2025 року встановлено, що даний картковий номер № НОМЕР_8 належить іншій особі - ОСОБА_4 .

Згідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 17.05.2023-1000016795 від 17.05.2023 року, позивачем не доведено факту отримання відповідачем грошових коштів за вищевказаним кредитним договором, з чого суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав недоведеності позовних вимог, що виключає стягнення судових витрат з відповідача в силу ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 197, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підстав ст. 15, 1046, 1047, 1051, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського,133-А, м. Київ, МФО 305299, р/р НОМЕР_9 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ірина КУСІК