Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №300/8714/24 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. справа № 300/8714/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2024 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду рапорту про розгляд кандидатури щодо переведення, для зайняття вакантної посади стрільця відділення охорони взводу роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_3 та зобов`язання розглянути рапорт щодо переведення, із військової частини НОМЕР_1 , для зайняття вакантної посади стрільця відділення охорони взводу роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_3 , ВОС-100915А, військове звання "Солдат", тарифний розряд 4, у відповідності до листа командира військової частини НОМЕР_3 № 816/484/2/2990/пс. від 01.10.2024, та прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 із військової частини НОМЕР_1 , для зайняття вакантної посади стрільця відділення охорони взводу роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_3 , ВОС-100915А, військове звання "Солдат", тарифний розряд 4.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач позовні вимоги щодо предмету даного адміністративного позову обґрунтовує тим, що звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 11.10.2024 про його переведення з Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_3 для зайняття вакантної посади стрільця відділення охорони взводу роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони відповідно до листа командира Військової частини НОМЕР_3 № 816/484/2/2990/пс. від 01.10.2024. Однак, відповідач рапорту, у встановлені строк не розглянув, будь-якої відповіді за результатами його розгляду не надав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погоджується, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що 12 жовтня 2024 року солдат ОСОБА_1 рекомендованим листом (фіскальний чек №7601800121077) через відділення АТ "УКРПОШТА" направив рапорт від 11.10.2024 з додатками (копія довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 23 липня 2024 року № 2968 та копія письмової згоди командира Військової частини НОМЕР_3 від 01.10.2024 № 816/484/2/2990, адресована на ім`я командира Військової частини НОМЕР_5 ) до командування Військової частини НОМЕР_1 про переведення його на іншу вакантну посаду, а саме на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_3 . Вказаний рекомендований лист був направлений на адресу Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 та 29 жовтня 2024 року був вручений представнику Військової частини, що підтверджується відповідними наданими доказами з інформації сайту "Укрпошта" наявними в матеріалах справи, власне самим позивачем. В подальшому поштова кореспонденція, адресована Військовій частині НОМЕР_1 , в тому числі рекомендований лист позивача, були передані наручно через начальника штабу – першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 (перебував у щорічній основній відпустці) до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 для подальшого опрацювання у відповідності до вимог Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 року № 40. Рапорт солдата ОСОБА_1 від 11.10.2024 з додатками був зареєстрований в Журналі реєстрації вхідних документів військової частини НОМЕР_1 , за номенклатурою № 53 2024 року, вх. № 1105 від 30.10.2024 та переданий для розгляду командиру військової частини НОМЕР_1 . В ході розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 11.10.2024 та доданих документів командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 було встановлено, що рапорт на переведення не відповідає вимогам та поданий всупереч вимог статті 14 (порядок звернення) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України: "Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника", тобто рапорт мав бути адресований командиру інженерно-саперної роти, який в свою чергу мав клопотати про звільнення солдата ОСОБА_1 перед командиром військової частини НОМЕР_1 . Солдату ОСОБА_1 було письмово доведено до відома результати розгляду його рапорту, про що свідчить власноручний напис на звороті рапорту та особистий підпис позивача про ознайомлення про результати розгляду його рапорту 02 листопада 2024 року та було рекомендовано додати наступні документи: письмову згоду адресовану саме командиру військової частини НОМЕР_1 , оскільки, надані документи для переведення військовослужбовця до військової частин НОМЕР_3 , є недостатніми та не підтверджують у повному обсязі фактичні обставини, що мають юридичне значення. Відтак, командуванням Військової частини НОМЕР_1 не допущено протиправної бездіяльності, яка полягає у не розгляді рапорту солдата ОСОБА_1 від 11.10.2024 про переведення його із військової частини НОМЕР_1 на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_3 .

Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , призваний за мобілізацією, призначений наказом командувача Сил підтримки Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 вересня 2024 року № 74-РС на посаду сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.10.2024 № 290 з 08 жовтня 2024 року був зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2968 від 23.07.2024 позивача визнано придатним до військової служби виключно у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку та охорони.

У зв`язку з чим позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_3 звернувся з проханням щодо переміщення його для подальшого проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 .

Командиром Військової частини НОМЕР_3 , листом від 01.10.2024 №816/484/2/2990/пс повідомлено про можливість розмістити ОСОБА_1 на посаді стрільця відділення охорони взводу роти охорони 4 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_3 , ВОС-100915А, військове звання за штатом «Солдат», тарифний розряд 4.

11.10.2024 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про його переведення до Військової частини НОМЕР_3 відповідно до листа командира Військової частини НОМЕР_3 від 01.10.2024 №816/484/2/2990/пс.

У зв`язку з не розглядом рапорту від 11.010.2024, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Статтею 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (частина 1).

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3).

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5).

Відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Указом Президента України за № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі – громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (далі – Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі – військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пункту 112 Положення військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Згідно з пунктом 113 Положення переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 за № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України (далі – Порядок).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Згідно з розділом ІІ Порядку рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис (пункт 1).

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (пункт 2).

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (пункт 3).

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті (пункт 4).

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника) (пункт 5).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства (пункт 6).

Згідно з пунктом 7 Порядку забороняється: встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо; вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 8 Порядку початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Згідно з пунктом 9 Порядку розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Відповідно до додатку 1 до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (пункт 2 розділу ІІІ, пункти 12, 17 розділу IV) встановлені такі вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування), посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я, прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування), посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я, прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування), посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я, прізвище.

Враховуючи аналіз вказаних нормативно-правових актів, суд зазначає, що переміщення військовослужбовця за станом здоров`я здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку. Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості: погоджено або не погоджено із зазначенням правових підстава та обґрунтувань, посади безпосереднього та/або прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я, прізвище. Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника) (пункт 5). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику). У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу. Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту. Забороняється встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені Порядком, у тому числі, серед іншого, відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу.

Отже, законодавством передбачено не лише обов`язок командира здійснити формальний розгляд рапорту, а й прийняти за його результатами відповідне рішення, яке повинно бути чітким, мотивованим, прийнятим у межах компетенції та таким, що породжує юридичні наслідки для військовослужбовця.

Як встановив суд, зазначений вище рапорт позивача отриманий Військовою частиною НОМЕР_1 , зареєстрований в журналі вхідної кореспонденції 30.10.2024 за вхідним №1105 та переданий на розгляд командиру військової частини. Позивачу доведено до відома, що його рапорт був розглянутий, про що свідчить його особистий підпис, 02.11.2024, на звороті рапорту від 11.10.2026.

Разом із тим матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що за результатами розгляду рапорту позивача відповідачем було прийнято відповідне рішення. На рапорті відсутня резолюція, визначена додатком 1 до Порядку, командира військової частини про погодження або не погодження із зазначенням правових підстав та обґрунтувань. Також, відповідачем не надано суду жодного доказу про прийнятий будь-який індивідуальний акт, яким вирішено питання, порушене у рапорті позивача.

Наявність на рапорті позивача іншої резолюції командира ніж встановленої додатком 1 до Порядку та власноручного підпису позивача про доведення до його відома, що його рапорт був розглянутий саме по собі не свідчить про належне виконання покладеного на командира військової частини законом обов`язку щодо прийняття відповідного рішення.

Формальне опрацювання рапорту без прийняття остаточного рішення не забезпечує реалізацію права військовослужбовця на належний адміністративний розгляд його звернення та суперечить принципу належного урядування.

Крім того, відповідач не довів існування будь-яких передбачених законом обставин, які б виключали можливість переведення позивача до Військової частини НОМЕР_3 .

При цьому доводи відповідача щодо неправильного адресування рапорту суд оцінює критично. Із матеріалів справи встановлено, що відповідач прийняв рапорт до розгляду, зареєстрував його, здійснив його перевірку та повідомив позивача про результати розгляду.

За таких обставин посилання на недоліки оформлення рапорту після його фактичного прийняття та розгляду не може бути самостійною підставою для відмови у реалізації права військовослужбовця на переведення.

Суд також враховує, що відповідно до висновку військово-лікарської комісії позивач є придатним до проходження служби саме у підрозділах забезпечення та охорони, а запропонована військовою частиною НОМЕР_3 посада належить саме до такої категорії посад та відповідає стану здоров`я позивача.

Разом із тим питання прийняття остаточного рішення про переведення належить до дискреційних повноважень компетентних органів військового управління.

З огляду на принцип розподілу влад та положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд не вправі підміняти собою командування Збройних Сил України та приймати рішення про переведення військовослужбовця.

Водночас суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути звернення особи та прийняти належне мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним способом, за встановлених обставин є визнання протиправними дії відповідача щодо неприйняття за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 11.10.2024 належного рішення щодо його переведення до військової частини НОМЕР_3 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024 про переведення до військової частини НОМЕР_3 та за результатами його розгляду прийняти належне мотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зокрема щодо наявності висновку військово-лікарської комісії про можливість проходження служби у підрозділах забезпечення та охорони, наявності письмової згоди командира військової частини НОМЕР_3 на прийняття позивача на вакантну посаду та відсутності доведених відповідачем передбачених законом перешкод для такого переведення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, у визначений судом спосіб.

Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, на момент розгляду справи відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 11.10.2024 належного рішення щодо його переведення до військової частини НОМЕР_3 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) від 11.10.2024 про переведення до військової частини НОМЕР_3 та за результатами його розгляду прийняти рішення, з урахуванням врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.