Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №280/4385/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Справа № 280/4385/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану».

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підписав контракт про проходження військової служби у віці до 25 років та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Позивач зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідно до акту №27/22 про нещасний випадок (в тому числі поранення) старшого солдата ОСОБА_1 , 11.03.2022 приблизно о 20.00 перебуваючи у службовому відрядженні згідно розпорядження командувача Національної гвардії України від 20 листопада 2020 року №27/2/1/2 -1162т, для участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у місті Маріуполь ПНВН (старший кулеметник) 1 відділення 3 патрульного взводу 1 патрульної роти 3 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 , перебуваючи на позиції, отримав мінно-вибухову травму в наслідок пострілу ворожого танку НЗФ/ЗС рф. Позивач зазначає, що громадянин України, був прийнятий на військову службу до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України у віці до 25 років, проходить військову службу, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та отримав травмування під час захисту Вітчизни, а відповідно має право на отримання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначено, що підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди відсутні. Відповідач зазначає, що позивач у даній справі був прийнятий на військову службу за контрактом 03.12.2020, що не заперечується представником позивача, до введення в Україні воєнного стану, і в будь-якому випадку мав зобов`язання за цим контрактом до 03.12.2023, а після введення воєнного стану в Україні – до його закінчення. Відповідач зазначає, що 07.03.2023, до набрання чинності постановою №153, Позивача було звільнено з військової служби. Таким чином, ОСОБА_1 не відповідає двом чітко визначеним вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому пункту 4 Постанови № 153: був прийнятий на військову службу за контрактом не під час дії воєнного стану, та не проходить дійсну військову службу. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у 03.12.2020 був прийнятий на військову службу за контрактом, а 07.03.2023 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

17.04.2026 позивач через представника звернувся до ВЧ НОМЕР_1 НГУ з запитом щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн.грн.

Листом ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 22.04.2026 позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн.грн.

Не погодившись з відмовою у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн.грн., позивач звернувся з цим позовом до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) далі – Постанова №153).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови №153, установлено, що: учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153, військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у виплаті винагороди слугували висновки відповідача про те, що військовослужбовець не проходить дійсну військову службу відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153, та для набуття військовослужбовцем права на отримання одноразової грошової винагороди мали бути прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану (не раніше 24.02.2022).

Суд зазначає, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64;

така особа проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

має захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом у 2020 році, тобто до запровадження в Україні воєнного стану.

Суд зазначає, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.

Тобто, прийняття Постанови №153 було спрямовано на залучення нових кадрів до військової служби в умовах воєнного стану, а для вже діючих військовослужбовцем законодавцем було передбачено виплату грошового забезпечення у збільшеному розмірі.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у віці до 25 років у 2020 році, тобто позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі в Національній гвардії України.

Отже, на підставі вищевикладеного, слідує, що позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, в частині заявлених позивачем позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що відсутні підстави для поширення дії Постанови №153 на всіх осіб прийнятих на військову службу до 25 років, оскільки Постанова №153 має чітке посилання на коло осіб щодо яких вона застосовується, а саме на осіб прийнятих на військову службу у віці до 25 років після введення воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX.

Також, суд звертає увагу на те, що Постанова №153 набула чинності 13.02.2025, тобто у період коли ОСОБА_1 взагалі не проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ, оскільки був виключений зі списків особового складу військової частини у 2023 році.

За таких обставин, доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку виплатити його одноразову грошову допомогу в розмірі 1 млн. грн. є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат на користь позивача не здійснюється.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова