Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №160/2435/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 рокуСправа №160/2435/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДІС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.10.2025 №2159659-2411-0462-UA12020010000033698, від 22.10.2025 року № 2159660- 2411-0462-UA12020010000033698, від 22.10.2025 року № 2159671-2411-0462-UA12020010000033698.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, щодо податкових повідомлень-рішень від 22.10.2025 №2159659-2411-0462-UA12020010000033698 та від 22.10.2025 №2159660-2411-0462- НОМЕР_1 відповідачем завищено базу оподаткування та ставки податку, не застосовано передбачені п.266.4 ст.266 ПК України пільги. Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.10.2025 №2159671-2411-0462-UA12020010000033698 позивач зазначив, що за 4 місяці 2022 року відповідачем протиправно не застосовано пільгу, передбачену п.266.4 ст.266 ПК України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи приначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що розрахунки позивача розміру податку не відповідають діючому законодавству та є помилковими. Також відповідач вказав на те, що при формуванні податкових повідомлень-рішень від 22.10.2025 №2159659-2411-0462-UA12020010000033698 та від 22.10.2025 №2159660-2411-0462-UA12020010000033698 за 2020-2021 роки по об`єктам оподаткування, розташованим в м. Дніпро, застосовано в автоматичному режимі до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставку 1,5% від мінімальної заробітної плати, відповідно до рішення Дніпровської міської ради №12/27 від 06.12.2017 зі зменшенням бази оподаткування квартир саме на 60 кв.м. Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.10.2025 №2159671-2411-0462-UA12020010000033698 відповідач зазначив, що пільга згідно вимог пп. «в» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 2.66 ПКУ у розмірі 180 кв.м. врахована з дати набуття права власності садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: з 02.09.2022. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними. З цих підстав просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна було встановлено, що ОСОБА_1 є власником наступних об?єктів житлової та нежитлової нерухомості, а саме:

- садового будинку, загальною площею 74,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/2, з 02.09.2022;

- паркувального місця №119, загальною площею 13,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1, з 12.01.2023;

- паркувального місця №108, загальною площею 13,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1, з 17.11.2016;

- квартири, загальною площею 115,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , частка власності 1, 03.08.2016;

- квартири, загальною площею 53,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , частка власності 1. Речове право припинено 22.01.2018р.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 22.10.2025 № 2159659-2411-0462-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості, за 2020 рік за квартиру за адресою АДРЕСА_5 , яке набуте у власність 03.08.2016 року, площею 115,8 кв. м, з пільгою у вигляді зменшення бази оподаткування 60 кв. м, за ставкою податку 1,5% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, в розмірі 3953,15 грн;

від 22.10.2025 № 2159660-2411-0462-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості, за 2021 рік за квартиру за адресою АДРЕСА_5 , яке набуте у власність 03.08.2016 року, площею 115,8 кв. м, з пільгою у вигляді зменшення бази оподаткування 60 кв. м, за ставкою податку 1,5% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, в розмірі 5 022 грн;

від 22.10.2025 № 2159671-2411-0462-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості, за 2022 рік за квартиру за адресою АДРЕСА_5 , яке набуте у власність 03.08.2016 року, площею 115,8 кв. м, з пільгою у вигляді зменшення бази оподаткування 60 кв. м за 8 місяців та 0 кв.м за 4 місяці, за ставкою податку 1,2% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, в розмірі 2 901,60 грн.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір».

Так, податок - це обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 ст. 8 ПК України визначено, що до місцевих податків належать податки та збори, встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їхніх повноважень і які є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп. 10.1 ст. 10 ПК України, до місцевих податків належить податок на майно.

Пунктом 10.3 ст. 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до пункту 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У відповідності до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1, 54.5 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені ст. 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їхньою згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їхніх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їхньої кількості на 60 кв.м;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їхньої кількості на 120 кв.м;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їхніх часток) на 180 кв.м.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їхніми власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування.

Згідно з пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Таким чином, у фізичних осіб, що мають у власності об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, виникає обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад.

За приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків. На такі рішення не поширюється дія підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.3 і 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та пункту 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 цього Кодексу та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За приписами пункту 30.2 статті 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Отже, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.11.2018 у справі № 817/2019/17.

Щодо ставок податку та пільг, які підлягали застосуванню для розрахунку податку на нерухоме майно при винесенні податкових повідомлень-рішень від 22.10.2025 №2159659-2411-0462-UA12020010000033698 та від 22.10.2025 №2159660-2411-0462-UA12020010000033698, суд зазначає наступне.

Дніпровською міською радою були встановлені на території м. Дніпра наступні ставки податку на нерухомість:

Рішення №12/27 від 06.12.2017 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2018), встановлено ставки податку в розмірі: 1.5% для будинків багатоквартирних масової забудови (квартири), та будинків одноквартирних масової забудови (житловий будинок). Згідно з п. 2.3 Додатка 2, надано 100% пільгу на господарські, у тому числі присадибні будівлі, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

Рішення №4/32 від 23.05.2018 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.06.2018), Приміткою 2 якого встановлено, що житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв. м, оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою. Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв. м, то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах. Отже, з червня 2018 року до січня 2022 року міська рада своїми рішеннями встановила нульову ставку податку на нерухомість на площу до 85 кв.м. тепер вже загальної площі квартир на території м.Дніпра, які знаходяться у власності одного платника податку;

Рішення №6/49 від 23.10.2019 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.11.2019), виклавши пункт 2.3. додатка 2 у новій редакції: «Окремо розташовані господарські (присадибні) будівлі, що перебувають у власності фізичних осіб, - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо». № 10/7 від 26.05.2021 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2022), яким викладено у новій редакції Додатки 1 та 2.

Рішення №10/7 від 26.05.2021 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2022), встановлено ставки податку в розмірі: 1.2% будинків багатоквартирних масової забудови (квартири), та 1.5% для будинків одноквартирних масової забудови (житловий будинок). Також, викладено у новій редакції Додатки 1 та 2;

Рішення №2/24 від 13.07.2022 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2023), встановлено ставки податку в розмірі: 1.2% будинків багатоквартирних масової забудови (квартири), та 1.5% для будинків одноквартирних масової забудови (житловий будинок).

Відтак, у період з червня 2018 року до січня 2022 року діяла ставка податку 1,5% на квартири та житловий будинок, а починаючи з січня 2022 року до січня 2025 року визначена ставка податку в розмірі 1,2% для квартир та 1,5% для житлового будинку.

Також, з червня 2018 року міська рада своїм рішенням надала 100% пільгу на об`єкти нежитлової нерухомості - гаражі, а також встановила нульову ставку податку на нерухомість на площу до 85 кв.м. загальної площі квартир на території міста Дніпра, які знаходяться у власності одного платника податку.

З січня 2022 року міська рада своїми рішеннями зменшила податкові пільги щодо податку на нерухомість, а саме: прибрала нульову ставку щодо площі квартир до 85 кв.м.; залишила звільненими від оподаткування окремо розташовані господарські (у т.ч. присадибні) будівлі, до яких належать гаражі (100% їх площі).

З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2020 -2021 року прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області без врахування пільг з податку на нерухомість на території м.Дніпра, встановлених вказаними рішеннями Дніпровської міської ради, а також всупереч підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд доходить висновку, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області протиправно сформовані спірні податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 22.10.2025 № 2159659-2411-0462-UA12020010000033698 та від 22.10.2025 № 2159660-2411-0462-UA12020010000033698, а тому підлягають скасуванню.

Щодо пільг, які підлягали застосуванню для розрахунку податку на нерухоме майно при винесенні податкового повідомлення-рішення від 22.10.2025 №2159671-2411-0462-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов??язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості, за 2022 рік за квартиру за адресою АДРЕСА_5 , яке набуте у власність 03.08.2016 року, площею 115,8 кв. м, з пільгою у вигляді зменшення бази оподаткування 60 кв. м за 8 місяців та 0 кв.м за 4 місяці, за ставкою податку 1,2% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, в розмірі 2 901,60 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2025 №2159671-2411-0462- UA12020010000033698 визначено суму податкового зобов`язання з податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості, за 2022 рік за квартиру площею 115,8 кв. м з пільгою у вигляді зменшення бази оподаткування 60 кв. м за 8 місяців та 0 кв.м за 4 місяці.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна було встановлено, що ОСОБА_1 02.09.2022 придбав садового будинку, загальною площею 74,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . Площа частки

становить 37,1 кв. м.

Відповідно, загальна площа житлової нерухомості, яка перебуває у власності позивача з 02.09.2022 року, становить 152,9 кв. м (115,8 кв. м квартира + 37,1 кв. м будинок), що менше встановленої законом неоподаткованої пільги у 180 кв. м.

З 02.09.2022 на підставі п.п. в пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України позивачу зменшено базу оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку .

Отже, пільга згідно вимог пп. «в» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 2.66 ПКУ у розмірі 180 кв.м. врахована з дати набуття права власності садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/2, а саме: з 02.09.2022.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їхньої кількості на 60 кв.м;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їхньої кількості на 120 кв.м;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їхніх часток) на 180 кв.м.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до додатку 2 до рішення Дніпровської міської ради №12/27 від 06.12.2017 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» встановлено розмір пільги 100% для різних типів об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їхніх часток) на 180 кв.м.

Про необхідність врахування контролюючими органами у своїй діяльності рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.06.2023 у справі №804/15401/15.

За приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків. На такі рішення не поширюється дія підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.3 і 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та пункту 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 цього Кодексу та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За приписами пункту 30.2 статті 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Отже, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.11.2018 по справі № 817/2019/17.

Про необхідність врахування контролюючими органами у своїй діяльності рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.06.2023 у справі №804/15401/15.

Також, Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, але не виключно постанови від 15 травня 2019 року у справі № 825/1496/17, від 30 травня 2022 року у справі №807/1293/17, від 12 жовтня 2023 року у справі № 580/4020/21), що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.

Як зазначалось, відповідно до бази даних ІКС «Податковий блок» та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна з 02.09.2022 за позивачем обліковується об`єкти житлової нерухомості: квартира за адресою АДРЕСА_5 площею становить 152,9 кв. м. та садового будинку, загальною площею 74,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . Площа частки становить 37,1 кв. м.

Отже, у приватній власності позивача протягом 2022 року перебували квартира та житловий будинок, загальна площа яких не перевищувала 180 кв.м, що є підставою для застосування нульової ставки податку протягом всього базового податкового (звітного) періоду – 2022 року.

За таких обставин, суд доходить висновку, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області протиправно сформовано спірне податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 22.10.2025 №2159671-2411-0462- UA12020010000033698, а тому підлягає скасуванню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їхньої переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 243-246, 255, 257 – 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДІС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.10.2025 №2159659-2411-0462-UA12020010000033698, від 22.10.2025 №2159660- 2411-0462-UA12020010000033698, від 22.10.2025 №2159671-2411-0462-UA12020010000033698.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська