Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №140/5586/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5586/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кириленко Андрій Володимирович звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач) в якому наступні позовні вимоги:

1) Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153, у розмірі пропорційному часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

2) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153, у розмірі пропорційному часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) та приймав участь у бойових діях. Зазначає, що позивачу одноразова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 (далі – Постанова №153), за тривалість проходження служби в бойових умовах, виплачена на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.06.2025 №700-ОС «Про виплату одноразової винагороди». Позивач будучи незгідним із не зарахованими усіх періодів безпосередньої участі (грудень 2024, січень, лютий, квітень, травень, червень 2025) у бойових діях в районі введення бойових дій, через свого представника звернувся до відповідача із вимогами вжити заходи щодо донарахування та виплати одноразової грошової винагороди у визначеному розмірі відповідно до пункту 4 Постанови №153, та внести зміни до наказу № 700-ОС від 24.06.2025 та додатку в частині виплати одноразової грошової винагороди з урахуванням усіх періодів безпосередньої участі (грудень 2024, січень, лютий, квітень, травень, червень 2025). Однак відповідач відмовив у задоволенні заяви мотивуючи тим, що станом на дату вирішення питання про виплату вказаної винагороди, тобто 24.06.2025, були враховані всі документально підтверджені періоди безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, підстави для донарахування винагороди та внесення змін до наказу із включенням будь-яких інших періодів, зазначених у заяві, відсутні, оскільки ОСОБА_1 не брав участі в бойових діях протягом зазначеного часу

Вважає, що відповідачем протиправно не проведено позивачу належну виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 Постанови КМУ №153, відтак звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 26.05.2026 відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову зазначаючи, що під час засідання робочої групи в/ч НОМЕР_1 з питань виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану в період з 24.02.2022 по 12.02.2025 у віці з 18 до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу, брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій було вирішено здійснити нарахування та виплату сержанту ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах з розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень.

Зазначає, що відповідно до витягів з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_1 , приймав безпосередню участь бойових діях - 70 днів за, що і було йому виплачено одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 2/6 від 1 млн. гривень. Решта днів відповідно до витягів з журналу бойових дій, зазначено лише мету застосування сержанта ОСОБА_1 , а результатів виконання визначених завдань щодо безпосередньої участі - немає.

Зауважує, що право на виплату винагороди мають саме ті військовослужбовці, які приймали участь в бойових діях в розумінні Бойового статуту. У даному випадку важливо розмежовувати підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168) та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, про затвердження Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості № 726).

Враховуючи, що в/ч НОМЕР_1 згідно частини другої статті 19 Конституції України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у відповідності до пункту 4 Постанови № 153, у розмірі пропорційному часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), та як позовна вимога є невмотивованою, безпідставною, і такою, що не грунтуютєся на нормах закону і не підлягає задоволенню.

Представник позивача у відповіді на відзив від 29.06.2026, не погодився з аргументами представника відповідача, наведеними у відзиві та просить позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

У запереченнях на відповідь на відзив від 10.07.2026 представник відповідача підтримав свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву та просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв чи клопотань по суті справи від сторін не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.09.2023 проходить військову службу у Державній прикордонній службі України (спершу у НОМЕР_3 прикордонному загоні а з 18.06.2024 по теперішній час у НОМЕР_2 прикордонному загоні), що підтверджується котрактом, витягом з послужного списку та довідкою в/ч НОМЕР_1 від 25.05.2026 №08/1168.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 01.05.2025 позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Як слідує з довідки №08/2537 від 07.06.2025 ОСОБА_1 дійсно в період з 17.07.2024 по 24.10.2024, з 12.11.2024 по 05.12.2024, з 24.01.2025 по 31.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Красний Яр, н.п. Різникове, н.п. Приколотне, АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук щодо позивача відсутні.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі ОСОБА_1 одноразова грошова винагорода, передбачена Постановою №153, за тривалість проходження служби в бойових умовах, виплачена про що свідчить наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.06.2025 №700-ОС «Про виплату одноразової винагороди», в розмірі із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях у червні 2025 року.

З метою з`ясування інформації за який період участі у бойових діях ОСОБА_1 взято до розрахунку одноразової грошової винагороди, передбаченої Постанови №153 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача та просив надати інформацію про причини та підстави не включення загального періоду 17.07.2024 по 24.10.2024, з 12.11.2024 по 05.12.2024, з 24.01.2025 по 31.05.2025 до розрахунку одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153.

У відповідь на адвокатський запит в/ч НОМЕР_1 листом №02.5/12893-25 від 03.08.2025 повідомило представника позивача, що:

1) з метою виплати одноразової грошової винагороди ОСОБА_2 , у відповідності до Постанови № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», за тривалість проходження служби в бойових умовах, у розмірі із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), для обрахунку кількості днів взято наступні дні безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях, а саме: з 27.07.2024 по 28.07.2024, 30.07.2024, 01.08.2024, 05.08.2024, 09.08.2024, 14.08.2024, з 16.08.2024 по 17.08.2024, 21.08.2024, 24.08.2024, з 27.08.2024 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 24.10.2024.

2) Загальний період з 17.07.2025 по 24.10.2025 з 12.11.2024 по 05.12.2024, з 24.01.2025 по 31.01.2025, що зазначений у запиті, до обрахунку не включено (а включені дні зазначені в п. 1) у зв`язку з тим, що протягом цього загального періоду ОСОБА_1 безпосередню участь в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій не приймав. Тому підстави для виплати одноразової грошової винагороди ОСОБА_1 , у відповідності до Постанови №153, за загальний період з 17.07.2025 по 24.10.2025 з 12.11.2024 по 05.12.2024, з 24.01.2025 по 31.01.2025 відсутні».

Представник позивача 17.11.2025 звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою про вжиття заходів щодо донарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у визначеному розмірі відповідно до пункту 4 Постанови №153, у зв`язку з неврахуванням усіх періодів безпосередньої участі (грудень 2024, січень, лютий, квітень, травень, червень 2025); внести зміни до наказу №700-ОС від 24.06.2025 та додатку в частині виплати одноразової грошової винагороди з урахуванням усіх періодів безпосередньої участі позивача у бойових діях (грудень 2024, січень, лютий, квітень, травень, червень 2025).

У відповідь на дану заяву в/ч НОМЕР_1 листом №02.10/М-2647/210 від 12.02.2026 повідомила, що:

1) Виплату одноразової грошової винагороди ОСОБА_1 було здійснено на підставі протоколу від 24.06.2025 №2 засідання робочої групи прикордонного загону з питань виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану в період з 24 лютого 2022 року по 12 лютого 2025 року у віці з 18 до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу, брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

2) Станом на дату вирішення питання про виплату вказаної винагороди, тобто 24.06.2025, були враховані всі документально підтверджені періоди безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, про які вас повідомлено листом від 03.08.2025 №02.5/12893-25-Вих, підстави для донарахування винагороди та внесення змін до наказу із включенням будь-яких інших періодів, зазначених у заяві, відсутні, оскільки ОСОБА_1 не брав участі в бойових діях протягом зазначеного часу».

Не погоджуючись з діями відповідача, щодо невиплати одноразової грошової винагороди в належному розміні, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) далі Постанова №153).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови №153, установлено, що: учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно пункту 4 Постанови №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у виплаті винагороди визначеної постановами КМУ від 11.02.2025 №153, з неврахуванням усіх періодів безпосередньої участі, а саме: грудень 2024 року, січень, лютий, квітень, травень, червень 2025 року, слугували висновки відповідача про те, що ОСОБА_1 не брав участі в бойових діях протягом зазначеного часу.

Позивач навпаки зазначає, що він підпадає під всі умови для виплати спірної винагороди, зокрема вказує на те, що спірний період безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій підтверджується довідкою від 07.06.2025 №08/2537, яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Суд зазначає, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, який був призваний після оголошення воєнного стану на посаду сержантського складу до досягнення ним 25-річного віку. За час проходження позивачем військової служби відсутній факт притягнення його до адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності, діючих дисциплінарних стягнень позивач не має.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спірним є питання безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій в розумінні абз.2 п.4 Постанови №153.

Так, відповідно до довідки №08/2537 від 07.06.2025 ОСОБА_1 дійсно в період з 17.07.2024 по 24.10.2024, з 12.11.2024 по 05.12.2024, з 24.01.2025 по 31.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Красний Яр, н.п. Різникове, н.п. Приколотне, н.п. Грачівка Харківської області.

Водночас на переконання суду, вказана довідка не є належним підтвердженням безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153.

Зазначене у довідці в/ч НОМЕР_1 №08/2537 від 07.06.2025 формулювання є загальним визначенням щодо осіб, які відповідно до п.19 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають право на статус учасника бойових дій.

Поряд з цим суд вважає за необхідне зазначити, що зміст вказаної довідки свідчить, що вона видана за формою, передбаченою додатком №6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який затверджений Постановою КМУ №413 від 20.08.2014.

Відтак довідка №08/2537 від 07.06.2025 свідчить про наявність у позивача статусу учасника бойових дій, але не свідчить про те, що позивач відноситься до категорії учасників бойових дій, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

Разом з тим, відповідно до норм чинного законодавства, довідка такого типу видається з метою надання особі статусу учасника бойових дій, а не для нарахування додаткової винагороди.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/12613/23 зазначив, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, наголошував, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, при цьому розглядати таку довідку її разом з іншими доказами.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п. 4 розділу XXXIV Порядку №260).

В свою чергу ні позивачем ні представником позивача не надано суду вище перелічених доказів у спірний період, а саме квітень, травень, червень 2025. Разом з тим до матеріалів справи надані витяги з журналів бойових дій за періоди які включені для обрахунку кількості днів безпосередньої участі позивача у бойових діях в районі введення бойових дій, про що свідчить додаток до наказу №700-ОС від 24.06.2025.

За таких обставин, суд вважає правомірною відмову відповідача у виплаті військовослужбовцю ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої п.4 постанови КМУ №153 від 11.02.2025 в розмірі із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень з урахуванням усіх періодів безпосередньої участі позивача у бойових діях.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_6 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський