Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №161/3405/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року ЛуцькСправа № 161/3405/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про зобов`язання вчинити всі необхідні дії для надання відстрочки від призову на військову службу у зв`язку із навчанням та внесення відповідних відомостей у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача.

Позов обґрунтований тим, що позивач ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2025 є здобувачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки (далі – ВНУ ім. Лесі Українки) денної форми здобуття освіти за спеціальністю С4 психологія; здобуття освіти здійснюється на базі повної загальної середньої освіти терміном 03 роки 10 місяців, що не суперечить послідовності рівнів освіти, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», у зв`язку із чим 30.01.2026 позивач звернувся до Департаменту Центру надання адміністративних послуг Луцької міської ради із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі – Закон №3543-ХІІ). Однак, 02.02.2026 отримав повідомлення №20260126-316684 щодо рішення про відмову у наданні відстрочки, оскільки згідно з довідкою за даними ЄДЕБО порушує ступінь послідовності здобуття освіти.

Вважає дії відповідача, які полягають у ненаданні йому відстрочки протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2026 дану адміністративну справу №161/3405/26 передано за підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду.

08.04.2026 зазначена адміністративна справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив позовні вимоги, посилаючись на їх безпідставність, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією із застосунку Резерв+.

Відповідно до довідки від 06.02.2026 №02/604, видана ВНУ ім. Лесі Українки, ОСОБА_1 є студентом факультету психології денної форми навчання за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб першого (бакалаврського) рівня ВНУ ім. Лесі Українки, терміном навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029.

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) щодо документів про освіту та інформації про навчання ОСОБА_1 слідує, що позивач навчається на денній формі навчання у ВНУ ім. Лесі Українки з 01.09.2025; дата завершення навчання 30.06.2029. На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «Ні, порушує».

26.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ.

30.01.2026 рішенням комісії у формі протоколу №5 позивачу відмовлено в надані відстрочки на військову службу за мобілізацією у зв`язку із тим, що згідно з довідкою за даними ЄДЕБО порушує ступінь послідовності здобуття.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня (24.02.2022 року) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, встановлює Закон №3543-XII (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації).

Згідно зі статтею 1 Закону №3543-XII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою від 16.05.2024 №560 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Як визначено переліком документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-ХІІ, що міститься в Порядку №560, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання такої відстрочки мають надати такі документи: довідку про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідку закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідку закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації мають право особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ, як здобувач вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти та надав довідку від 26.01.2026 №830111, в якій зазначено про те, що позивач з 01.09.2025 по 30.06.2029 навчається на денній формі навчання у ВНУ ім. Лесі Українки, при цьому ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту».

Суд зауважує, що подані позивачем документи не містять інформації про те, що він здобуває освіту, що є вищою за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», що є обов`язковою умовою надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскарження позивачем відмови в надані відстрочки на військову службу за мобілізацією фактично зводиться до незгоди із записами у довідці Міністерства освіти здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №830111, сформованою в Єдиній державній електронній базі з питань освіти 26.01.2026 відповідальною особою за довідки про здобувачів освіти в ЄДЕБО. На момент розгляду комісією відповідача доказів оскарження чи скасування вказаної довідки у встановленому порядку чи внесення до неї змін, що передбачено статтею 10 Закону України «Про освіту», позивачем не надано.

З огляду на встановлені обставини справи та зважаючи на подання позивачем до відповідача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ з усіма необхідними документами, в тому числі із довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №830111 сформованою в Єдиній державній електронній базі з питань освіти 26.01.2026, де наявний запис про порушення позивачем послідовності здобуття освіти відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», та яка на момент розгляду комісією відповідача у встановленому порядку не оскаржена та не скасована, а тому рішення комісії від 30.01.2026 у формі протоколу №5, яким позивачу відмовлено в надані відстрочки на військову службу за мобілізацією, видане правомірно у відповідності до вимог пункту 62 Порядку № 560.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінивши зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, встановивши обставини даної справи у межах предмета доказування суд вважає, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано правомірність прийняття оскарженого рішення та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя О. О. Андрусенко