Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №140/10263/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10263/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач1) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації за недоотримане речове майно;

зобов`язання нарахувати та здійснити виплату компенсації за недоотримане речове майно;

зобов`язання нарахувати та здійснити виплату середнього заробітку за час затримки виплати з 10.11.2023 по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 13.02.2023 майор ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 на посаді заступника командира окремого НОМЕР_3 інженерного батальйону. Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 25.10.2023 №248 його було переведено для подальшого проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 на посаду офіцера резерву взводу роти резерву офіцерського складу НОМЕР_4 батальйону резерву. При переведенні 26.10.2023 позивач отримав талон-атестат військовослужбовця №11, відповідно до якого йому було видано речове майно.

У період з 27.10.2023 по 10.11.2023 ОСОБА_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 , після чого відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.11.2023 №320 був звільнений з військової служби у відставку та виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

За час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 додаткове речове майно позивачу не видавалося, а майно, що підлягало видачі на день звільнення, він не отримав. Грошова компенсація за неотримане речове майно також не була виплачена.

З метою отримання довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на день звільнення, та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивач 14.01.2025 звернувся із відповідною заявою до командира в/ч НОМЕР_1 , яку відповідач отримав 17.01.2025, однак відповіді не надав. Повторно із аналогічною заявою позивач звернувся 19.06.2025, яку військова частина отримала 28.06.2025, проте і це звернення залишилося без відповіді.

Позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, виплату якого не було здійснено з неналежних від нього причин, поведінка відповідача у цьому разі свідчить про його протиправну бездіяльність як суб`єкта владних повноважень.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.35).

Представник відповідача1 у відзиві на позовну заяву (а.с.39-41) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що в/ч НОМЕР_1 не є розпорядником бюджетних коштів і перебуває на фінансовому та матеріально-технічному забезпеченні (грошовому, продовольчому, речовому та іншому) ІНФОРМАЦІЯ_1 . Військова частина НОМЕР_1 може лише нараховувати грошове забезпечення військовослужбовцям, а всі відповідні виплати здійснюються ІНФОРМАЦІЯ_2 . В питаннях виплати грошового забезпечення позивачу в/ч НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у справі.

08.10.2025 від представника позивача через систему Електронний суд отримано відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.75-76).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 залучено до участі у справі №140/10263/25 за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії як співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач2).

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 19.05.2026 судді Валюха В.М. на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 розпорядженням керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/457/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Плахтій Н.Б. для розгляду вказаної справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду про прийняття справи до провадження від 29.05.2026 прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії (а.с.94).

Представник відповідача2 у відзиві на позовну заяву (а.с.85-87) позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Свої заперечення обґрунтовує тим, що на момент звільнення позивача ним не було подано рапорт на ім`я командира військової частини про виплату компенсації за неотримане речове майно, а тому не має права на отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно. Окрім того, оскільки позивачем не було подано рапорту для отримання ним компенсації за неотримане речове майно, на сьогодні у вказаній справі може існувати зловживання процесуальними правами, так як позивача було звільнено у 2023 році, а до суду звернувся у 2025 році, та однією з позовних вимог є нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати з 10.11.2023 по день фактичного розрахунку.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.07.1997 проходив військову службу, що підтверджується довідкою про проходження служби (а.с.6), та наказом командувача військ оперативного реагування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 09.11.2023 №769 звільнений з військової служби за станом здоров`я. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 10.11.2023 №320 позивач виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.12).

25.11.2024 позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно (а.с.8-9).

Відповідь на вказану заяву відповідач не надав.

Вважаючи, що протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 у виплаті компенсації вартості за неотримане під час військової служби речове майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначаються Законом України від 12.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст.2 Закону №2011-ХІІ).

Абзацом другим пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Закону Кабінет Міністрів України 16.03.2016 ухвалив постанову №178, якою затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Як визначено пунктом 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Відповідно до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби.

Пунктом 4 Порядку №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з вказаним додатком в довідці про вартість речового майна, що належить до видачі зазначається військове звання, прізвище, ініціали; порядковий номер, найменування речового майна, одиниця виміру, рік і місяць виникнення права на отримання предметів речового майна, кількість предметів, вартість за одиниця, сума грошової компенсації.

Таким чином, Порядком №178 визначена форма довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Довідка саме з вказаними відомостями відповідно до пункту 4 Порядку №178 є підставою для видання наказу щодо виплати грошової компенсації військовослужбовцям.

З вищенаведеного слідує, що при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на 1 січня поточного року, що вказано у пункті 5 Порядку №178.

При цьому виплата грошової компенсації за неотримане речове майно призначена для компенсації фактичних витрат військовослужбовця, понесених у зв`язку з необхідністю придбання предметів речового забезпечення за власний кошт, а довідка про вартість речового майна повинна складатись з урахуванням дійсної закупівельної вартості предметів речового майна, визначеної станом на 1 січня року, у якому здійснюється виплата грошової компенсації.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 25.02.2021 у справі №380/2458/20, у яких зазначено, що при визначенні розміру грошової компенсації має застосовуватись саме закупівельна вартість предметів речового майна станом на 1 січня поточного року, а не будь-яка інша дата чи пропорційне зменшення.

Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік (рік виплати компенсації).

Таким чином, грошова компенсація може виплачуватися військовослужбовцям при звільненні з військової служби (пункт 3) у разі виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

Тобто, навіть після звільнення з військової служби у запас зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така компенсація не була виплачена при звільненні.

Як встановлено судом, позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою про виплату грошової компенсації при звільненні за недоотримане речове майно (а.с.8-9).

Водночас, в/ч НОМЕР_1 вважає себе неналежним відповідачем, оскільки перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зазначив, що ОСОБА_1 на момент звільнення з військової служби у 2023 році не звертався в передбаченому законом порядку щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому йому не здійснювалась виплата.

Суд зазначає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Відтак, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.07.2020 по справі № 820/5767/17.

Крім того, на користь вказаного вище висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18.

Враховуючи вищевказане, за позивачем навіть після звільнення з військової служби у запас зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така не була виплачена їй при звільненні.

Як встановлено судом виплата грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу при звільненні не здійснювалась, а тому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання відповідача2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до вимог Порядку №178.

Суд звертає увагу, що наразі не є спірним питання вірного обчислення компенсації вартості за неотримане позивачем речове майно, оскільки предметом даного позову є бездіяльність щодо фактичного нарахування та виплати такої компенсації.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за недоотримане речове майно з 10.11.2023 по день фактичного розрахунку, як передчасні, оскільки у цій справі суд насамперед вирішує питання щодо наявності у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку до дня фактичної виплати є похідною від основної вимоги. Після виконання рішення суду та визначення дати фактичного проведення остаточного розрахунку позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремою вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, якщо для цього існуватимуть передбачені законом підстави.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про порушення відповідачем2 права позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до часткового задоволення.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане протягом проходження військової служби речове майно.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач1: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );

Відповідач2: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій