Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №140/4388/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4388/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2024 №0299252407 та №0299212407.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням (далі – ППР) від 28.10.2024 №0299252407 (форма «Р») збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на зальну суму 7 137 грн 38 коп. (за податковими зобов`язаннями – 6 488 грн 53 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 648 грн 85 коп.), а ППР від 28.10.2024 №0299212407 (форма «Р») збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на зальну суму 85 648 грн 66 коп. (за податковими зобов`язаннями – 77 862 грн 42 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 7 786 грн 24 коп.).

Вказані ППР прийняті на підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 27.09.2024 №27279-03-20-24-07/3756403978.

Позивач вказує, що копії наказу та повідомлення про призначення перевірки, акта перевірки він не отримував, запитів від відповідача про надання інформації та документів до нього не надходило.

З огляду на порушення відповідачем процедури проведення перевірки вважає спірні ППР протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також позивач покликається на те, що не отримував жоден дохід, тобто відсутня база оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.27).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.30-35) позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2023 по 31.12.2023. Копія наказу ГУ ДПС у Волинській області від 15.08.2024 №2891-п та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.08.2024 №938 надіслані на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог підпункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За результатами перевірки складено акт №27279-03-20-24-07/3756403978 від 27.09.2024, який направлено відповідно до вимог підпункту 42.2 статті 42 ПК України рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків.

В ході проведення перевірки встановлено надходження переказів у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на розрахункові рахунки платника податків ОСОБА_2 а саме: у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 надійшло всього коштів у розмірі 432 569,00 грн від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі). У відомостях ЦБД ДРФО платника податків ОСОБА_1 доходи у сумі 432 569,00 грн відсутні, податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з джерела виплати не нараховано та не перераховано.

Перевіркою встановлено порушення пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 та п.167.1 ст.167 ПК України та донараховано за 2023 рік: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 77 862,42 грн (432 569,00 х 18 % = 77 862,42 грн). Також перевіркою встановлено порушення пп.1.2, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та донараховано за 2023 рік: військовий збір у розмірі 6 488,53 грн (432 569,00 х 1,5 % = 6488,53 грн)

На підставі встановлених порушень ГУ ДПС у Волинській області винесено оскаржувані ППР.

Також представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не отримував листи за адресою « АДРЕСА_1 » по причині неправильно зазначеної адреси та відсутність адресата за вказаною адресою. Водночас лист з ППР був направлений на ту ж саму адресу ( АДРЕСА_2 ) та вручений ОСОБА_1 , що підтверджується підписом в графі «розписка про одержання» та зазначеною датою вручення «07.11.2024».

Таким чином, з незалежних від ГУ ДПС у Волинській області причин ОСОБА_1 отримав тільки один лист з усіх перерахованих.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.52-55). Додатково зазначив, що зі змісту наказу не вбачається, яку саме інформацію про порушення платником податків тих вимог законодавства, що підпадають під предмет позапланової перевірки, отримало ГУ ДПС у Волинській області, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу від 15.08.2024 №2891-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки». Крім того, як вбачається з наданих відповідачем на адвокатський запит документів, зокрема з письмового запиту контролюючого органу від 10.05.2024 №1842/12/03-20-24-07 та копії конверта, яким даний запит направлявся позивачу, вказаний лист (згідно довідки про причини повернення поштового відправлення) повернувся відповідачу у зв`язку з тим, що відповідачем неправильно зазначена (відсутня) адреса позивача. Таким чином, вказаний обов`язковий письмовий запит контролюючого органу не вручено ОСОБА_1 не з його вини, що позбавило останнього права на надання пояснень та їх документальних підтверджень. Про вищенаведене зазначає і сам відповідач у відзиві на позовну заяву, а з самого доданого конверта (як доказ направлення запиту) не вбачається, за якою адресою його було направлено.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказав, що в наказі про призначення перевірки відображений мінімально необхідний обсяг інформації, що дозволяє ідентифікувати номер та дату запиту, відповідь на який не було надано платником (№1842/12/03-20-24-07 від 10.05.2024), а також вид податкової декларації та період, за який така не була подана (про майновий стан і доходи за 2023 рік) (а.с.80-81).

Ухвалою суду про витребування доказів від 10.10.2025 у справі №140/4388/25 витребувано у відповідача ГУ ДПС у Волинській області копії листів Національного Банку України від 20.03.2024 № 24-0006/21625/БТ, від 21.08.2024 № 23858/7/99-00-24-04-03-07 в частині інформації, що стосується ОСОБА_1 (а.с.91).

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 19.05.2026 судді Валюха В.М. на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 розпорядженням керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/434/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Плахтій Н.Б. для розгляду вказаної справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду про прийняття справи до провадження від 29.05.2026 прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (а.с.101).

Ухвалою суду про витребування доказів від 29.05.2026 у даній справі витребувано у Державної податкової служби України належним чином завірені копії листів Національного банку України від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ та від 09.08.2024 №57-0008/60696/БТ в частині інформації, що стосується ОСОБА_1 (а.с.104).

На виконання ухвали суду від 29.05.2026 ДПС України надала копії листів (а.с.116-125).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 15.08.2024 №2891-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 » та повідомлення від 15.08.2024 №938 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області в період з 18.09.2024 по 24.09.2024 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт від 27.09.2024 №27279-03-20-22407/3756403978 (а.с.62, 70-74).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 164.2.20 пункту 164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 та п.167.1 ст.167 ПК України, а саме: заниження загального річного оподаткування грошових коштів, які надійшли від фізичних осіб на банківський рахунок із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у сумі 432 569,00 грн, в результаті визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 77 862,42 грн;

- підпунктів 1,2, 1,3 пункту 161 підроздіду 10 розділу ХХ ПК України, в результаті визначено суму податкових зобов`язань з військового збору на суму 6 488,53 грн.

28.10.2024 на підставі акту перевірки від 27.09.2024 №27279-03-20-22407/3756403978 було винесено ППР:

№0299252407 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на зальну суму 7 137,38 грн (за податковими зобов`язаннями – 6 488,53 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 648,85 грн);

№0299212407 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на зальну суму 85 648,66 грн (за податковими зобов`язаннями – 77 862,42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 7 786,24 грн) (а.с.10-11,12-13).

Не погоджуючись з прийнятими ППР, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 78.5 статті 78 ПК України обумовлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

За правилами пунктів 79.1, 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).

З аналізу наведених норм можна виснувати, що проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків передує видача керівником (його заступником) контролюючого органу наказу. Можливість проведення контролюючим органом такого виду перевірки законодавець пов`язує з належним і завчасним повідомленням платника податків про її проведення на підставі наказу, у якому визначено підстави перевірки, її вид, питання, які будуть перевірятися, та за який період, строк проведення перевірки.

Згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1);

платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (підпункт 78.1.2);

особою не надано у встановлений строк пояснення, документи або іншу інформацію на письмовий запит контролюючого органу, надісланий відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпункту 8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу (підпункт 78.1.26).

Як слідує з наказу ГУ ДПС у Волинській області від 15.08.2024 №2891-п (а.с.43), він містить посилання на вказані норми ПК України. Крім того, наказ містить фактичні підстави, які зумовили призначення перевірки: неподання декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, а також ненадання ОСОБА_1 пояснень та їх документальних підтверджень на запит від 10.05.2024 №1842/12/03-20-24-07.

Отже, зміст наказу дозволяє ідентифікувати номер та дату запиту, відповідь на який не було надано платником, а також вид податкової декларації та період, за який така не була подана (про майновий стан і доходи за 2023 рік).

Судом встановлено (також наявне посилання в акті перевірки), що до ГУ ДПС у Волинській області надійшла інформація від ДПС України (лист від 26.03.2024 №8651/7/99-00-24-01-02-07), яку отримано від НБУ (лист від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ та від 21.08.2024 №23858/7/99-00-24-04-03-07), щодо отримання фізичними особами у 2023 році доходів шляхом проведення значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використання реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) та щодо обсягів видаткових і прибуткових операцій із зазначенням номерів рахунків та банків у яких вони відкриті.

Зокрема, згідно з наданою ДПС України на запит суду інформацією на рахунки ОСОБА_1 у 2023 році надійшли кошти в загальній сумі 432 569,00 грн (а.с.108-113).

Таким чином, контролюючий орган у зв`язку з надходженням вказаної інформації мав право здійснити перевірку такої інформації.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 зазначено, що наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість є підставою саме для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі №620/309/20, аналіз норми підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України дає підстави для висновку, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Під час розгляду справи встановлено, що на адресу ОСОБА_1 відповідач надіслав запит від 10.05.2024 №1842/12/03-20-24-07 про надання пояснеь та документальне підтвердження щодо переказів в 2023 році через його рахунок коштів з використанням ЕПЗ (р2р-платежів) (а.с.60). У запиті повідомлено про надходження від НБУ інформації щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, неподання ОСОБА_1 декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік. У зв`язку із наведеним запропоновано надати протягом 15 робочих днів пояснення та його документальне підтвердження, зокрема, але не виключно, про рух коштів по розрахункових рахунках за 2023 рік з розшифровкою призначення платежу.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету), якщо вони надіслані за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

За приписами пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до пунктів 70.1, 70.2, 70.7 статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є громадянами України. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься така інформація: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий. Фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як обумовлено пунктом 42.3 статті 42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

З витягу Маневицької територіальної громади з реєстру територіальної слідує, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.8зворот).

Матеріалами справи підтверджується, що запит від 10.05.2024 №1842/12/03-20-24-07 про надання інформації та її документального підтвердження був надісланий саме не вказану адресу позивача, проте поштове відправлення повернулось без вручення з причини – неправильно вказана адреса (а.с.61).

Отже, запит надісланий у встановленому порядку на податкову адресу позивача, яку підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, тож за правилами пункту 42.5 статті 42 ПК України незалежно від причин його невручення лист вважається врученим платнику.

По суті запитуваної інформації позивач пояснень не надав.

Зміст наказу дає підстави для висновку, що документальну невиїзну перевірку проведено не лише через ненадання відповіді на запит, направлений у зв`язку із отриманням інформації про надходження на банківські рахунки фізичної особи ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у загальній сумі 432 569,00 грн, а й у зв`язку із відсутністю поданої позивачем до органів ДПС податкової декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік.

Водночас, наявність хоча б однієї підстави, передбаченої пунктом 78.1 статті 78 ПК України, є достатньою для проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі можливе порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

На переконання суду, за встановлених обставин у відповідача були правові підстави для призначення позапланової документальної невиїзної перевірки.

Як встановлено з матеріалів справи, наказ ГУ ДПС у Волинській області від 15.08.2024 №2891-п (а.с.62) разом із повідомленням про проведення перевірки від 15.08.2024 №938 (а.с.62зворот) надіслані ОСОБА_1 16.08.2024 (за 30 днів до проведення перевірки) на податкову адресу: АДРЕСА_3 (а.с.63) та поштове відправлення (№060095334), надіслане рекомендованим листом з повідомленням про вручення, на цей раз повернуто оператором поштового зв`язку з довідкою про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що він протиправно не був повідомлений у встановленому порядку про проведення перевірки та про необхідність подання до перевірки документів стосовно питань, з яких вона призначена, оскільки саме за цією адресою: АДРЕСА_3 (а.с.63) був взятий на облік у контролюючому органі, а відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік у контролюючому органі.

При цьому, ПК України покладає на платника податків обов`язок самостійно визначити свою податкову адресу та вчасно повідомляти про її зміну.

Верховний Суд у постанові від 28.07.2025 у справі № 260/4801/25 вказав на те, що обов`язок забезпечити отримання кореспонденції за податковою адресою покладається на самого платника, а невиконання такого обов`язку не може створювати негативних наслідків для контролюючого органу.

Також у постанові Верховного Суду від 07.08.2025 у справі №420/37047/23 зазначено, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання негативних наслідків.

У цій же справі Верховний Суд дійшов висновку, що повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» саме по собі не свідчить про порушення контролюючим органом вимог щодо належного повідомлення платника, якщо документи були надіслані за останньою відомою податковою адресою, яка не була оновлена самим платником.

Подібна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.04.2025 у справі №420/35624/23.

З урахуванням приписів пункту 42.5 статті 42 ПК України наказ від 15.08.2024 №2891-п разом із повідомленням про проведення перевірки від 15.08.2024 №938 вважаються врученими ОСОБА_1 .

Наведене спростовує твердження позивача у позовній заяві про порушення процедури призначення перевірки.

При цьому документальну позапланову невиїзну перевірку позивача розпочато 18.09.2024, тобто з дотриманням тридцятиденного терміну від дати надсилання йому повідомлення і копії наказу.

Тож суд констатує, що посадовими особами відповідача були виконані всі умови пункту 79.2 статті 79 ПК України, які надають право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки платника податків.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За змістом абзацу пункту 44.6 статті 46 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як передбачено пунктом 86.7 статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Тобто, платник податків не позбавлений права надати документи, пов`язані з документальною перевіркою, і після її завершення (якщо вони з об`єктивних причин не були надані під час перевірки або ж не були враховані контролюючим органом); такі документи відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення за результатами перевірки.

До початку проведення перевірки чи під час перевірки позивач не надав жодних документів.

По суті виявлених податковою перевіркою порушень, що лягли в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Відповідач на підставі відомостей ЦБД ДРФО про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у період з 01.01.2023 по 31.12.2023, відомостей про відсутність поданих до органів ДПС податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, а також інформації НБУ, відповідно до якої за вказаний період ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 432 569,00 грн, дійшов висновку, що поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання ОСОБА_1 у 2023 році доходів в розмірі 432 569,00 грн у вигляді інших доходів.

Суд зазначає, що стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію.

У підпункті 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України вказано, що податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 72.1.3 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків.

За правилами пункту 73.1 статті 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Отже, наведене вказує на те, що висновки податкового органу за наслідками здійсненого ним контрольного заходу можуть, серед іншого, ґрунтуватись і на податковій інформації, до якої відносяться будь-які відомості та/або дані, що стосуються предмета перевірки. Надана банками, іншими фінансовими установами інформація відноситься до податкової та є підставою для врахування при формуванні висновків про дотримання чи порушення платником податків норм податкового законодавства.

У розглядуваному випадку лист НБУ містить відомості щодо періоду і розміру отриманого особою доходу та дає можливість ідентифікувати таку особу, був у розпорядженні ДПС України, тому може бути підставою для висновків податкових органів при проведенні податкової перевірки в розумінні статті 83 ПК України (а.с.108-113).

В той же час платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов`язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, які спростовують доводи суб`єкта владних повноважень. Це зумовлено специфікою поставленого в провину платнику податків порушення, а саме заниження загального оподатковуваного доходу, у зв`язку з чим контролюючому органу достатньо довести саме факт отримання останнім доходу у періоді, що перевірявся. У разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть: про відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.

Необхідно наголосити, що позивач не заперечив та не спростував факт надходження у 2023 році грошових коштів у сумі 432 569,00 грн на банківські рахунки, які йому належать.

Не надано ні контролюючому органу (на будь-якому етапі податкової перевірки), ні суду пояснень та будь-якого документального підтвердження щодо правової природи отриманих позивачем на його банківські рахунки коштів, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання позивачем у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.

Підсумовуючи сказане, суд під час розгляду справи не встановив такі порушення процедури проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення акта перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Тому суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних ППР у зв`язку з процедурними порушеннями, які, на думку позивача, існували при призначенні та проведенні документальної невиїзної перевірки та оформлення її результатів.

По суті спірних податкових повідомлень-рішень суд зазначає таке.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Статтею 165 ПК України визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

За правилами підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу. Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Аналіз наведених норм права вказує, що будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок, є доходом, якщо особа не доведе, що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені статтею 165 ПК України.

Під час податкової перевірки за відомостями, наданими НБУ, встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача в сумі становить 432 569,00 грн (а.с.111зворот-113).

Р2Р-платежі (з англ. person-to-person) - це грошові перекази фізичних осіб «з карти на карту». P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.

Позивач жодним чином не обґрунтовує походження значних сум грошових переказів від фізичних осіб з використанням електронних платіжних засобів, а доводи позову зводяться до посилання на судові рішення касаційної інстанції про необґрунтованість проведення перевірки, чому суд уже надав оцінку.

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено статті 168 ПК України. Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 цієї статті, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Як передбачено підпунктом 168.2.2 пункту 168.2 статті 168 ПК України, особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Суд наголошує, що за загальним правилом кожна особа, яка отримує дохід, зобов`язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір. При цьому ПК України відносить до доходів фізичної особи будь-які доходи, отримані платником податків у відповідному періоді, окрім тих, що не підлягають оподаткуванню, чи підлягають зменшенню на суму податкової знижки або ж із застосуванням меншої ставки податку.

Суд вкотре повторює, що, заперечуючи проти доводів контролюючого органу, позивач мав пояснити походження коштів та довести, що вони не є «іншим доходом» в розумінні статті 164 ПК України.

Оскільки під час перевірки відповідач встановив, що за період з 01.012023 по 31.12.2023 платник податків ОСОБА_1 отримав доходи у сумі 432 569,00 грн, що надійшли на його банківські рахунки, а також враховуючи факт ненадання позивачем жодних первинних документів з приводу одержання такої суми коштів, відповідач цілком підставно встановив порушення підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у зв`язку з отриманням платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), в результаті чого не був нарахований та сплачений податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка від суми доходу.

Окремо суд зазначає, що за інформацією, яка надійшла від НБУ (додаток до листа від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ), загальна сума доходу від переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), отриманого ОСОБА_1 у 2023 році, становить 432 569,00 грн, тож розрахунок податкових зобов`язань та штрафних санкцій проведено з цієї суми: 77 862,42 грн – податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (432 569,00 грн х 18 %), 7 786,24 грн (штрафна санкція у розмірі 10% від основного платежу); 6 488,53 грн - військовий збір (432 569,00 грн х 1,5 %), 648,85 грн (штрафна санкція у розмірі 10% від основного платежу).

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України визначено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За наведеного правового регулювання, донарахування контролюючим органом до податку на доходи фізичних осіб та військового збору штрафної (фінансової) санкції розміром 10 відсотків є обґрунтованим.

Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання протиправними та скасування ППР від 28.10.2024 №0299252407 та №0299212407.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваних ППР, при їх прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій