Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №686/18190/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18190/25

Провадження № 22-ц/820/1405/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Афадєєвим Віталієм Вікторовичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 року (суддя Порозова І.Ю.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» (далі – ТОВ «ФК«Кеш ту гоу») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначалось, що 28.09.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №154926 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 гривень; дата надання кредиту: 28.09.2020; строк кредиту: 29 днів; валюта кредиту: UAH; стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних.

На підтвердження виконання Товариством умов кредитного договору, позивач надав інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 09.04.2025, відповідно до якої 28.09.2020 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором, станом на 31.01.2025, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 20720,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 16720,00 грн.

28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК Кеш ту гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК Кеш ту гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, через неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» заборгованість за кредитним договором №154926 від 28.08.2020, в сумі 20720,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 16720,00 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш ту гоу» заборгованість за кредитним договором №154926 від 28.09.2020 року в розмірі 20720,00 грн, а саме: 4000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту; 16720,00 грн – заборгованість за процентами; 2422,40 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник – адвокат Афадєєв В.В., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 16720,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що строк кредитування визначений умовами договору і становить 29 днів, тобто до 26.10.2020. При цьому, суд у рішенні виклав п.1.1. договору аналогічно змісту вказаного у позовній заяві, не перевіривши відповідність у самому тексту договору. Крім того, рішення суду містить і ряд інших фрагментів тексту скопійованих з позовної заяви, які не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що суд не взяв до уваги та не проаналізував доводи відповідача про те, що згідно з п. 1.6. договору невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства. Разом з тим, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що саме ця редакція договору виступала публічною пропозицією (офертою) товариства на дату укладення відповідачем кредитного договору 28.09.2020.

Вважає, що суд не перевірив на яку саме редакцію договору погодилася ОСОБА_1 і чим доводиться або спростовується даний факт.

Зауважує, що пункт договору 1.7. щодо не розповсюдження дії Закону України «Про споживче кредитування» на правовідносини за цим договором, є нікчемною, адже отриманий відповідачем від ТОВ «Займер» кредит є споживчим і на нього має поширюватися дія даного Закону.

Звертає увагу суду, що відповідачка у відзиві на позовну заяву вказувала, що є діючим військовослужбовцем, та починаючи з 30.12.1998 має військове знання, тому на неї поширюються гарантії соціального захисту військовослужбовців, які передбачені положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже на підставі п.15 ст. 14 вказаного Закону відповідачка була звільнена від сплати відсотків за кредитом як військовослужбовець.

Стверджує, що на дату укладення ОСОБА_1 спірного кредитного договору на неї розповсюджувалася дія ч. 15.ст. 14 Закону України 2011 – ХІІ, яка давала їй пільгу щодо не нарахування процентів за цим кредитним договором, а отже була звільнена від додаткових ризиків та надмірного тягаря щодо стягнення неустойки (штрафу та/або пені) під час проходження військової служби та на проміжок часу з початку і до закінчення особливого періоду.

Отже, будь-які штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом, які були нараховані ОСОБА_1 за кредитним договором є незаконними і такими, що підлягають списанню кредитором.

При цьому, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, чим порушив права відповідачки.

На думку скаржника, п.15 ст.14 Закону України №2011-ХІІ має бути застосована до спірних правовідносин, що складають предмет спору в даній справі за участю позивача та відповідача в редакції, що діяла на дату укладення з відповідачем кредитного договору у 2020 році, і має поширюватися на весь період існування таких правовідносин.

Крім того, зауважує, що кредит було надано на 29 днів, тому нарахування заборгованості після закінчення визначеного договором періоду кредитування є безпідставними. Оскільки, погоджений у договорі сторонами строк кредитування закінчився 26 жовтня 2020 року, то після цієї дати товариство (кредитор) мало б зупинити нарахування процентів за договором. При цьому, безпідставними є висновки суду щодо пролонгації строку кредитування, оскільки у п. 2.3. договору взагалі не йдеться про будь-яку пролонгацію (продовження дії) строку кредитування.

Разом з тим, зазначає, що позивач не заявляв до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, які передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового забезпечення. Тому, наявна повна безпідставність нарахування кредитором відсотків за користування кредитом після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.

Вказує, що кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер», за своїм характером є договором про споживчий кредит, в розумінні Закону України «Про споживче кредитування», яким абз.1 ч. 3 ст. 21 визначено, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Оскільки розмір кредиту отриманого ОСОБА_1 складає 4000,00 грн, що не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленого на момент отримання кредиту, а отже в даному випадку підлягає обов`язковому застосуванню норма ч.3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження загального розміру нарахувань споживачу за порушення ним виконання зобов`язань за таким договором подвійною сумою одержаного кредиту. Тому вважає, що загальна сума усіх нарахувань за даним договором, включаючи відсотки (проценти), не може перевищувати подвійної суми кредиту, тобто 8000,00 грн.

Вважає, що вимога позивача про стягнення відсотків у розмірі 16720 грн (з яких: 2240 грн – відсотки за користування кредитом, 14480 грн – прострочені відсотки) є такою, що суперечить нормі ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Звертає увагу суду, що судом першої інстанції було проігноровано всі найважливіші аргументи відповідачки та її представника, а тому не було дотримано головного завдання щодо вмотивованості судового рішення.

Вказує, що під час розгляду справи скаржниця планує понести судові витрати у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу адвоката, орієнтовний розмір яких становить 12000,00 грн. розрахунок витрат на професійну правничу допомогу разом із підтверджуючими документами буде наданий суду додатково, але не пізніше п`яти днів після ухвалення судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Зауважує, що при укладенні договору сторонами було погоджено усі істотні умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, строк та умови кредитування. Зокрема, п. 2.3. договору визначено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Вважає доводи апеляції щодо незаконність нарахування процентів є необґрунтованими, оскільки позичальник погодилася на умови визначені договором, зокрема щодо пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту. Зауважує, що заборгованість була нарахована первісним кредитором, та після отримання права вимоги за договором факторингу позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Крім того, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач не надав первісному кредитору відповідні документи для застосування відповідної пільги. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що відсутні правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача у заявленому розмірі.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками по кредитному договору не відповідає.

Встановлено, що 28.09.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір №154926 про надання фінансового кредиту за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.1.).

Відповідно до пункту 1.2. договору, кредит надається строком на 29 днів, тобто до 26.10.2020. Строк дії договору 29 днів.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована (п. 1.3.).

Згідно з п. 1.4. договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п. 1.5.).

У розділі 2 договору визначено порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором.

Зокрема, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1.). Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнта (перерахування грошових коштів на банківських рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.2.3.).

Сторони погодили, що клієнт має право, зокрема, продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту (п.3.3.3.).

Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Зокрема підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису KL8869).

Підписанням цього договору клієнт підтвердив, що він ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства (п. 6.8.).

З дотриманням вимог п.1.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів.

Згідно із Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 154926 від 28.09.2020, визначено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, зокрема: строк, на який надано кредит – 29 днів; сума кредиту – 4000,00 грн; фіксована процетна ставка – 2%; сума нарахованих процентів за користування кредитом – 2320 грн; сума нарахованої пені – 5%; до оплати (всього) – 6320,00 грн. Даний додаток підписано ОСОБА_1 електронним підписом (KL8869) (а.с. 30).

Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн»» № 725/04 від 09.04.2025 слідує, що ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг, через платіжний сервіс «Platon», 28.09.2020 року успішно проведено транзакцію на платіжну картку за № НОМЕР_1 на суму 4000,00 грн; опис – видачу кредиту № 154926 (а.с. 26).

Згідно з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 154926, станом на 13.01.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 20720,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі - 16720,00 грн (а.с. 13).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №154926 від 28.09.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредиту вбачається, що заборгованість нараховувалася щоденно з 28.09.2020 по 25.04.2021 і станом на 25.04.2021 складає 20720,00 грн, з яких: 4000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 2240,00 грн- відсотки по кредиту; 14480,00 грн –прострочені відсотки (а.с.78-88).

31 січня 2025 року ТОВ «ФК Кеш ту гоу» направило ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № 154926 від 28.09.2020, вказавши про необхідність сплати заборгованості за даним договором у строк 30 днів від отримання даної вимоги шляхом сплати заборгованості на загальну суму 20720,00 грн, з яких: 4000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту; 16720,00 грн – заборгованість за комісіями та відсотками (а.с.12).

Згідно з договором факторингу № 01-28/10/2021від 28.10.2021, укладеного між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кеш ту гоу», фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК Кеш ту гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 154926 від 28.09.2020 на загальну суму заборгованості – 20720,00 грн, з яких: 4000,00 грн – сума виданого кредиту; 16720 грн – залишок по відсотках (а.с.14).

В матеріалах справи наявна довідка військової частини НОМЕР_2 № 80 від січня 2025 року видана старшому солдату ОСОБА_1 про те, що вона проходить військову службу в даній військовій частині НОМЕР_2 з 30.12.1998 до тепер (а.с.63).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсотках, суд першої інстанції виходив із того, що відсотки за користування кредитом нараховано у відповідності до умов договору, зокрема, п. 2.3., яким визначено, що обчислення строку користування кредитом на нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Фактичне користування кредитними коштами свідчить про пролонгацію строку кредитування, тому проценти нараховані позичальнику згідно з умовами договору та не є відповідальністю за не виконання зобов`язання ні за ст. 625 ЦК України, ні за ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Щодо підстав для звільнення відповідачки від нарахування процентів за договором суд вказав, що оскільки ОСОБА_1 на момент укладення договору та нарахування процентів не мала статусу мобілізованої, тому норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які б звільняли її від відповідальності, не можуть бути застосовані до відповідачки.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала цей договір та додаток до нього – Графік розрахунку, одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) електронним підписом KL8869, направленим товариством на її телефонний номер. Отже, первісний кредитор та ОСОБА_1 , у письмовій формі, досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Позивач ТОВ «ФК Кеш ту гоу», який набув право вимоги за даним кредитним договором, обґрунтовувало свій позов у частині стягнення заборгованості за тілом та відсотками тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, остання не виконала зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість по відсотках, яка нараховувалася за період фактичного користування кредитними коштами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.»

Так, умовами договору № 154926 від 28.09.2020 сторонами визначено строк на який надається кредит – 29 днів, тобто до 26.10.2020, строк дії договору 29 днів. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору, за змістом якого зазначена сума нарахованих процентів за користування кредитом складає 2320,00 грн, строк надання кредиту – 29 днів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 1514926 від 28.09.2020 заборгованість по тілу кредиту складає 4000 грн, відсотки по кредиту – 2240,00 грн, прострочені відсотки – 14480,00 грн, що становить заборгованість по кредиту на загальну суму– 20720,00 грн.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачкою дій щодо продовження строку кредитування та за відсутності підтвердження продовження строку надання кредиту, зокрема, оплати позичальником в повному обсязі нарахованих процентів по кредиту, у відповідності до п.3.3.3. договору, у товариства не було підстав для нарахування заборгованості по відсотках за кредитом понад строк кредитування, тобто, після 26.10.2020.

Подальша пролонгація строку договору здійснена не була, а тому, по завершенню вказаного періоду – 26.10.2020, строк повернення кредиту за договором №154926 від 28.09.2020 в повному обсязі настав.

Оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідачки процентів за договором за період з 27.10.2020 по 25.04.2021 у заявленому розмірі 14480 грн є безпідставною.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для нарахування відсотків по кредиту, оскільки ОСОБА_1 з 1998 року є військовослужбовцем, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції чинній на час укладення договору 28.09.2020), військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного тану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 05/1993/17-ц особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

З огляду на те, що відповідачка перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, вона має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Колегія суддів враховує, що зі змісту статті ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції чинній на час укладення договору) вбачається, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду проценти за користування кредитом не нараховуються. Таким чином, колегія суддів вважає, що за період з 28.09.2020 по 26.10.2020 відсотки були нараховані позикодавцем безпідставно.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог щодо стягнення заборгованості за процентами в сумі 16720,00 грн підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, підлягає зміні розмір стягнення судового збору за подання позовної заяви та витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги задоволено частково, що становить 19,31 % від заявлених вимог (4000*100% :20720).

Представником позивача сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №37894 від 22.04.2025.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідачки становить 467,77 грн (2422,40х19,31%:100%).

Крім того, позивач при подачі позову просив суд стягнути з відповідачки 10500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає 2027,55 грн (10500*19,31%/100%) витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме на 100 %.

За подачу апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір в розмірі 2931,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.05.2026, тому на користь скаржниці з позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2931,95 грн.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України, стягненню з ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати в розмірі 436,63 грн (2931,95 – (2027,55+467,77)).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Афадєєвим Віталієм Вікторовичем, задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 року в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по відсотках за кредитним договором № 154926 від 28 серпня 2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 , у розмірі 16720,00 грн відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» на користь ОСОБА_1 436,63 грн судових витрат, сплачених нею при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 23 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай