Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №457/848/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 457/848/26 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 33/811/1219/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі захисника Крамара Ю.М., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Крамара Ю.М. на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 12 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 12.06.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривні.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 06.05.2026 о 19.40 год. в м. Трускавці по вул.Мазепи, керував транспортним засобом Дачія Дастер, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Захисник Крамар Ю.М. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, при цьому зазначає, що ОСОБА_1 , не маючи ознак сп`яніння, не відмовлявся від огляду на стан наркотичного сп`яніння, після чого працівник поліції відвів ОСОБА_1 за межі фіксування нагрудною камерою та переконував останнього відмовитися від проходження огляду, оскільки жодних суттєвих наслідків для нього це не створить і він має на це право, а на проходження огляду буде потрачено багато часу, після вчиненого тиску під відеозапис ОСОБА_1 вже відповів, що не бажає проходити огляд на стан сп`яніння. Крім цього, захисник зазначає, що працівники поліції зобов`язані були доставити ОСОБА_1 до найближчого медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння, однак свідомо ухилилися від виконання цього обов`язку.

Також апелянтом в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, при цьому зазначає, що ним 11.06.2026 року подано клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на бажання самого ОСОБА_1 прийняти участь в судовому засіданні разом із захисником ОСОБА_2 , який фактично в період з 15.06.2026 року по 26.06.2026 року перебував у відпусті на час строку апеляційного оскарження, та допиту свідків, про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи та прийняте рішення дізнався лише 03.07.2026 року за наслідками звернення до канцелярії суду, а тому вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження.

Розглянувши матеріали справи № 457/848/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Вважаю, доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, а тому погоджуюсь з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити.

Щодо розгляду справи по сутті апеляційних вимог, то слід вказати наступне.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Згідно з ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно з абз.2 п.5, п.6, п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є доведення факту керування особою транспортним засобом на час зупинки працівниками поліції та відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

На переконання апеляційного суду судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції покликався у судовому рішенні на протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №658945 від 06.05.2026 року, направлення до медичного закладу, рапорт працівника поліції, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.

Однак, суд першої інстанції не дав оцінки наведеним доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності для прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 винним, зокрема наявні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які жодним чином не доводять факту добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, зокрема судом першої інстанції повною мірою не досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис події.

Так, як вбачається з оглянутого відеозапису події (export-l6fuh тривалістю 52 хв. 57 сек.) ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 ствердно відповів, що готовий пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння (04 хв. 19 сек. відеозапису), в подальшому працівник поліції вже без участі самого ОСОБА_1 озвучує іншому працівнику поліції чи є доцільність їхати в медичний заклад, а саме в Дрогобицьку ЦРЛ, де здійснюють огляд на стан наркотичного сп`яніння та попросив з`ясувати в іншого працівника поліції це питання (06 хв. 00 сек. відеозапису) після чого розміщує нагрудну відеокамеру на автомобіль та з 06 хв. 29 сек. по 13 хв. 56 сек. фіксує дорогу громадського користування, жодним чином не фіксується розмова працівників поліції з ОСОБА_1 .. З 14 хв. 00 сек. працівником поліції нагрудна камера фіксується на грудях та вже лише фіксується питання працівника поліції до ОСОБА_1 , який сидить за кермом автомобіля, чи бажає він проїхати до медичного закладу, на що ОСОБА_1 невпевнено відповідає, що відмовляється. Також на 36 хв. 30 сек. зафіксована розмова працівників поліції про те, що ніхто ОСОБА_1 до медичного закладу на огляд доставляти не буде, оскільки в медичному закладі дослівно «там купа народу і туди ніхто їхати не буде», з чого випливає, що працівники поліції після того як ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі не мали на меті в законом визначеному порядку здійснити його проведення (а.с.3).

Згідно з пунктом 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Пунктами 4, 5 Розділу ІІ Інструкції № 1026 установлено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відео реєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

В апеляційній скарзі апелянтом зазначено те, що працівник поліції відвів ОСОБА_1 за межі фіксування нагрудною камерою та переконував останнього відмовитися від проходження огляду, оскільки жодних суттєвих наслідків для нього це не створить і він має на це право, а на проходження огляду буде потрачено багато часу, а тому враховуючи те, що наявними відеозаписами не зафіксовано розмови працівників поліції з ОСОБА_1 більше як сім хвилин та по суті працівником поліції нагрудна камера була відкладена, при цьому таке відкладення жодним чином не було зумовлено виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо), а тому апеляційний суд надає віри зазначеним доводам апеляційної скарги, що в свою чергу ставить під сумнів добровільність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду після фактично висловленого беззастережного бажання такий пройти.

Таким чином апеляційний суду вважає, що висновки суду першої інстанції з цього приводу не відповідають фактичним обставин справи.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП..

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Поновити захиснику Крамару Ю.М. строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Крамара Ю.М. задоволити.

Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 12 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №457/848/26 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в дія складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.