Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №445/2876/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/2876/25 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський О.М.

Провадження № 22-ц/811/2030/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» на додаткові рішення Золочівського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Західний Буг» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, скасування запису щодо реєстрації права оренди,

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Західна Агровиробнича Компанія» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Західний Буг» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, скасування запису щодо реєстрації права оренди.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 30 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» до ОСОБА_1 , ТОВ «Західний Буг» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, скасування запису щодо реєстрації права оренди – відмовлено.

Додатковим рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року стягнуто з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ТОВ «Західний Буг» судові витрати за послуги професійної правничої/правової допомоги у розмірі 7 200 грн 00 коп.

Додатковим рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року стягнуто з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати за послуги професійної правничої/правової допомоги у розмірі 3 500 грн 00 коп.

Додаткові рішення суду оскаржило ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», подавши в травні 2026 року через підсистему Електронний суд окремі апеляційні скарги, в яких просять скасувати додаткові рішення Золочівсьокого районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року, ухвали нові, якими стягнути з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на користь кожного з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн 00 коп. кожному .

Апеляційні скарги, які є ідентичними за змістом, мотивовані тим, що суд першої інстанції не врахував, що стягнутий з позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним з фактично наданими послугами та нерозумним, адже дана справа не потребує великої правової кваліфікації щодо визначеного предмету позову, не відзначається підвищеною складністю, не потребує значного обсягу доказової бази, залучення експертів чи аналізу великої кількості документів, адвокатами була підготовлена незначна кількість документів у цій справі (відзив на позовні заяву, заява про відшкодування витрат на правничу допомогу). Вважають, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 1 000 грн 00 коп., кожному з відповідачів.

Апеляційні скарги містять заяви про розгляд справи в суді апеляційної інстанції без участі представника ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія».

Відзив на апеляційні скарги від інших учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19.

Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду їх заяви та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткових рішень в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також вимог та підстав стягнення судових витрат на професійну справничу допомогу, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат (пункт 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України).

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).

Так, частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина перша, друга статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI).

Відповідно до частин першої статті 4 цього Закону адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Згідно з визначення, наведеним у пункті 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правничої допомоги, це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18).

Поряд з цим, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 22 січня 2021 року в справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року в справі № 753/1203/18).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони, може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року в cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року в cправі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року в справі № 369/849/18.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Окрім цього, при вирішенні цього питання суд має враховувати також загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі №911/2737/17).

З матеріалів справи убачається, що професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 надавав адвокат Крет О. І., який діяв на підставі ордеру серії ВС № 1420892, виданого 04 грудня 2025 року на підставі договору № 4/031225Л про надання правничої (правової), укладеного 03 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та АО «Галицька правнича група».

У відзиві ОСОБА_1 на позовну заяву не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, які вона очікує понести в суді першої інстанції. Поряд з цим у відзиві міститься клопотання про покладення судових витрат на позивача.

07 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала заява, яка підписана представником Кретом О. І., в якій просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на її користь витрати на правничу допомогу, в розмірі 3 500 грн 00 коп.

До заяви про ухвалення додаткового рішення Миколів Г. Ю. додала договір № 4/031225Л про надання правничої (правової), укладений 03 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та АО «Галицька правнича група», протокол доручення № 2 до цього договору, підписаний між сторонами договору 03 грудня 2025 року, згідно з яким правова допомога за цим договором надається ОСОБА_1 по справі № 445/2876/25, розмір гонорару оплачується, виходячи з розрахунку 750, 00 грн за 1 годину роботи адвоката. Також до заяви доданий акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до протоколу доручення по справі № 445/2876/25, складений та підписаний сторонами 04 травня 2026 року, згідно з яким у справі №445/2876/25 ОСОБА_1 були надана такі послуги: аналіз позовної заяви, додатків та документів – витрачений час 40 хв. – вартість 500, 00; підготовка відзиву на позовні заяву – витрачений час – 60 хв. – вартість 750,00 грн; підготовка додаткових пояснень – витрачений час – 60 хв – вартість 750, 00 грн; підготовка заяви про ознайомлення з матеріалами справи – витрачений час – 30 хв. – вартість 375, 00 грн; підготовка заяви про проведення засідання в режимі відео конференції – витрачений час 30 хв. – вартість 375, 00 грн; подання інших процесуальних заяв і клопотань – витрачений час 60 хв. – вартість 750, 00 грн; усього витрачено часу 280 хв., загальна вартість 3 500, 00 грн.

При цьому такі послуги як аналіз позовної заяви, додатків та документів мають організаційний характер, є складовими (охоплюються) такою послугою, як підготовка відзиву на позовну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга.

Подібний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року в справі № 754/8750/19.

Також за обставинами цієї справи не може вважатися окремою послугою, яка оплачується окремо, послуга з підготовки додаткових пояснень, адже така за своїм змістом частково дублює відзив на позовну заяву, а зазначення у ній більш широкого переліку рішень суду касаційної інстанції, в якості судової практики у цій справі, підлягає врахуванню судом в силу імперативної вказівки, яка міститься в частині четвертій статті 263 ЦПК України, не залежно від того, чи посилаються на таку практику учасника справи у своїх заяв по суті справи, чи в окремих клопотаннях (заявах, поясненнях).

Щодо такої послуги як подання інших процесуальних заяв і клопотань, колегія суддів не може її віднести до послуг, які підлягають оплаті як витрати на правничу допомогу у зв`язку із відсутністю достатньої конкретизації такої послуги, зокрема, чи пов`язані такі заяви і клопотання з розглядом даної справи, які саме ці документи за своїм змістом.

Щодо такої послуги як ознайомлення з матеріалами справи, колегія суддів виходить з того, що така не була необхідною процесуальною дією для ОСОБА_1 , адже усі документи по суті справи були подані в електронному вигляді, копії яких були надіслана як безпосередньо їй, так і її представнику, а останній мав можливість ознайомитись з такими документами в системі «Електронний суд», оскільки в обов`язковому порядку реєструє електронний кабінет.

Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року в справі № 756/8241/20.

Оскільки судове засідання, в якому брав участь представник ОСОБА_1 – адвокат Крет О. І. було проведено в режимі відео конференції, колегія суддів вважає пов`язаними з розглядом справи, послуги щодо подання заяви про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Тобто, подані позивачем в суді першої інстанції заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану відповідачці ОСОБА_1 , колегія суддів визначає частково обґрунтованим, а не умотивованим, як помилково вважав районний суд.

Надавши оцінку наведеним обставинам, колегія суддів вважає, що до стягненню з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, в розмірі 1 125 грн 00 коп. Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

З матеріалів справи також убачається, що професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи судом першої інстанції ТОВ «Західний Буг», яке є правонаступником ПП «Західний Буг», надавав адвокат Боровець М. С., який діяв на підставі ордеру серії ВС № 1416772, виданого 30 листопада 2025 року на підставі договору № 1/НП про надання підприємству правової допомоги, укладеного 01 січня 2021 року між ПП «Західний Буг» та АО «Галицька правнича група», в редакції додаткової угоди № 7 до цього договору, укладеної 31 грудня 2023 року, пунктом 5.1., з урахуванням змін внесених до нього додатковою угодою № 8 від 29 квітня 2025 року, якого передбаченого, що сторони домовились про те, що винагорода за цим договором за фактично виконану роботу проводить, з розрахунку 1 440, 00 грн за 1 годину позовної роботи та представництва у судових провадженнях.

У відзиві ПП «Західний Буг» на позовну заяву не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, які воно очікує понести в суді першої інстанції. Поряд з цим у відзиві міститься клопотання про покладення судових витрат на позивача.

06 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Західний Буг» подало заяву, яка підписана представником Боровцем М. С., в якій просило винести додаткове рішення, яким стягнути з позивача на їхню користь витрати на правничу допомогу, в розмірі 7 200 грн 00 коп.

До заяви про ухвалення додаткового рішення додали згаданий договір №1/НП про надання підприємству правової допомоги від 01 січня 2021 року (з додатками до нього), протокол доручення № 148 від 21 листопада 2025 року до цього договору, згідно з яким допомога за цим договором надається по справі № 445/2876/25. До заяви також додано акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31 грудня 2025 року № 797, від 28 лютого 2026 року №228, від 31 березня 2026 року № 324, звіти до цих актів, рахунки на оплату від 31 грудня 2025 року № 635, від 28 лютого 2026 року № 205, від 31 березня 2026 року № 300, а також платіжні інструкції №№ 1СО12312, 1СО12313, 1СО12314 від 05 травня 2026 року на суму 4 320, 00 грн, 1 440, 00 грн та 1 440, 00 грн відповідно. Всього оплата проведена на загальну суму 7 200, 00 грн.

Аналіз змісту актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) свідчить, що у них відсутня будь-яка інформація щодо найменування робіт (послуг).

Однак, така міститься у звітах до цих актів. Зокрема, у звіті № 797 від 31 грудня 2025 року зазначено, що підготовлено відзив/заперечення, загальні витрати часу 3 год., у звіті № 228 від 28 лютого 2026 року зазначено, що забезпечено представництво у судах, підготовка до судового засідання, загальні витрати часу 1 год., аналогічні відомості вказані також у звіті № 324 від 31 березня 2026 року.

Як убачається з матеріалів справи, за участю представника відповідача – адвоката Боровця М. С. відбулося два судові засідання в режимі відеоконфернції, а саме 03 лютого 2026 року, яке тривало з 10 год 23 хв. до 11 год 13 хв., та 16 березня 2026 року, яке тривало з 10 год 10 хв. до 11 год 26 хв., що загалом становить 2 год 06 хв.

Тобто, витрати на представництво інтересів клієнта в суді, на думку колегії суддів, є обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи, відтак підлягали стягненню у заявлено розмірі.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись із заявленими витратами на підготовку відзиву на позовну заяву, на який, як зазначено в звіті, витрачено 3 год.

Водночас, виходячи із конкретних обставин справи та її складності, достатнім часом, необхідним адвокату для підготовки відзиву у цій справі, на думку колегії, є 1 год., що відповідно становить 1 440, 00 грн, та відповідає часу, витраченому на підготовку відзиву іншими адвокатом цього ж адвокатського об`єднання, для співвідповідача у справі – Миколів Г. Ю.

Тобто, доводи апеляційних скарг знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

З огляду на те, що під час вирішення судом питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскаржені додаткові рішення підлягаю зміні у спосіб зменшення стягнутих сум таких витрат, а саме з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ТОВ «Західний Буг» з 7 200 грн 00 коп. до 4 320 грн 00 коп., а з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ОСОБА_1 з 3 500 грн 00 коп. до 1 125 грн 00 коп.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг, з огляду на те, що додаткові рішення оскаржується лише в частині розподілу (відшкодування) судових витрат, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» задовольнити частково.

Додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Західний Буг» судових витрат за послуги професійної правничої/правової допомоги у розмірі 7 200 грн 00 коп. змінити, зменшивши розмір таких витрат з 7 200 грн 00 коп. до 4 320 грн 00 коп.

Додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ОСОБА_1 судових витрат за послуги професійної правничої/правової допомоги у розмірі 3 500 грн 00 коп. змінити, зменшивши розмір таких витрат з 3 500 грн 00 коп. до 1 125 грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич