Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №462/7106/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/7106/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/811/3964/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Z75.00205.003848447 від 12.04.2018 в розмірі 15 302, 50 грн, судового збору в розмірі 2 422, 40 грн та 5 200, 00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликалось на те, що 12.04.2018 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z75.00205.003848447, відповідно до умов якого, відповідач отримав грошові кошти на поточні потреби у сумі 23 900, 00 грн строком до 12.04.2020. Свої зобов`язання кредитор виконав в повному обсязі, надавши грошові кошти позичальникові. Одночасно з укладенням кредитного договору позичальник уклав з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» договір добровільного страхування життя, розмір страхового внеску за цим договором становить 3296,55 гривень.

У подальшому позичальник виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту лише частково, а саме сплатив 25 689, 61 грн у зв`язку з чим станом на 14.04.2020 утворилась заборгованість за основним боргом в сумі 9 444, 88 гривень, а також заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 2 930, 15 гривень, що разом становить 12375, 03 гривні.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (Фактор) укладено договір факторингу №16/11-23. У пункті 5.4. договору факторингу № 16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно зі законодавством мають на це право. Користуючись цим правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (Клієнт) 29.12.2023 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (Фактор) договір факторингу № 29/12-23. Згідно з пунктом 2.1. цього договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до Додатку № 2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.00205.003848447 від 12.04.2018.

Оскільки ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання, враховуючи приписи пункту 8 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України ТОВ «Санфорд Капітал» на вказану суму заборгованості було також нараховано інфляційні втрати та три відсотки річних за період з 13.04.2020 по 23.02.2022.

Враховуючи наведене, а також те, що станом на день звернення до суду відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 12375, 03 грн, яка складається із: заборгованість за основним боргом у сумі 9 444, 88 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 2 930, 15 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4 205, 24 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року оскаржив відповідач ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, яка підписана представником Циб Сергієм Вікторовичем, в якій міститься прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем в суді першої інстанції, розмір яких складає 5 000, 00 грн.

На думку заявника, оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильною оцінкою доказів, наданих відповідачем, окрім того, має місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позичальнику було встановлено плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися йому безоплатно, а відтак, нарахування банком плати за цю послугу є безпідставною тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальниці щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Стверджує, що з огляду на нікчемність пунктів договору щодо сплати комісії за користування коштами, має бути здійснений перерахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, що забезпечує захист інтересу відповідача та правову визначеність.

Вказує, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором, а наданий витяг з реєстру боржників № 1 від 29.12.2023 до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.202, підписаний в односторонньому порядку, що суперечить умовам договору факторингу та не є допустимим доказом, оскільки його зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі.

Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних не оскаржується, а відтак судом апеляційної інстанції не перевіряється.

17 грудня 2025 року зареєстровано відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» на апеляційну скаргу відповідача, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк, однак відповідач прострочив погашення поточних платежів та нарахованих відсотків, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 12 375, 03 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який набув права вимоги за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Судом встановлено, що 12 квітня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z75.00205.003848447, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 23 900, 00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (за наявності), а позичальник зобов`язується повернути кредит разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості ) згідно з умовами цього договору.

Пунктом 1.2. кредитного договору Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року передбачено, що банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяці.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року за користування кредитом позичальник сплачує банку річну змінювану проценту ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 0, 49 % (маржу банку).

Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9, 5 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 9, 99 % (п. 1.4. кредитного договору Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року).

Згідно з п. 1.10. кредитного договору Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року позичальник сплачує за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених в Графіку щомісячних платежів за кредитним договором, що включає в себе: надання інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу на погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника з використанням засобу електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, направлені банку позичальником з використанням різних каналів зв`язку тощо. Позичальник сплачує за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених в Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

У графіку щомісячних платежів за кредитним договором Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року передбачено суму платежу за розрахунковий період, яким є один календарний місяць, що включає в себе розмір місячних платежів: на погашення суми кредиту, на погашення процентів за користування кредитом та на погашення плати за обслуговування кредиту.

16 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» укладено договір факторингу №16/11-23, за умовами якого Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта та за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з друкованого реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 16 листопада 2023 № 16/11-23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року.

29 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 29/12-23 відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта та за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з витягом з друкованого реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 29 грудня 2023 № 129/12-23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року.

З наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року вбачається, що така становить 36 763, 68 грн, з яких 9 444, 88 грн – заборгованість за основним боргом, 2 930, 15 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 24 388, 65 грн – заборгованість за комісіями.

Випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 12 квітня 2018 року по 12 серпня 2019 року підтверджується, що 12 квітня 2018 року на його банківський рахунок перераховано кошти в розмірі 23 900, 00 грн за кредитним договором № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року.

Випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 12 квітня 2018 року по 12 серпня 2019 року також підтверджується, що на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року, укладеним між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 списані наступні кошти: 10.02.2018 – 1094, 00 грн, 12.06.2018 – 1 740, 00 грн, 17.07.2018 – 1 740, 00 грн, 10.08.2018 – 1 740, 00 грн, 12.09.2018 – 1 740, 00 грн., 22.10.2018 – 8, 59 грн, 22.10.2018 – 0, 87 грн, 23.10.2018 – 1 805, 00 грн, 12.11.2018 – 1 740, 00 грн, 12.12.2018 – 1 740, 00 грн, 10.01.2019 – 1 740, 00 грн, 14.02.2019 – 1740, 00 грн, 18.03.2019 – 1 740, 00 грн, 26.04.2019 – 1 720, 00 грн, 30.05.2019 – 1 783, 00 грн, 27.06.2019 – 1 778, 15 грн, 24.07.2019 – 1 840. 00 грн.

Отже, ОСОБА_1 сплатив 25 689, 61 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року, укладеним між ним та Акціонерним товариством «Ідея Банк».

З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 12 квітня 2018 року по 12 серпня 2019 року вбачається, що кошти, сплачені позичальником на погашення заборгованості за кредитним договором № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року зараховувалися банком наступним чином: 13 503, 05 грн – на погашення заборгованості за тілом кредиту, 3 016, 61 грн – на погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 9 169, 95 грн – на погашення комісії за обслуговування кредиту.

Пунктом 1.10 кредитного договору № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року позичальнику встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розміри, визначені графіком щомісячних платежів, що включає в себе надання інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу на погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника з використанням засобу електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, направлені банку позичальником з використанням різних каналів зв`язку тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частина друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, пунктом 1.10 кредитного договору № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено.

Відповідно до частини пято статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі 194/1387/19.

Отже, ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися йому безоплатно, відтак п. 1.10 кредитного договору №Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року є нікчемним, тому у банку не виникало права нараховувати позичальнику плату за обслуговування кредиту.

Оскільки плата за обслуговування кредиту нараховувалася неправомірно, кошти, які були зараховані банком як плата за обслуговування кредиту, слід вважати такими, що сплачувалися відповідачем на погашення кредитної заборгованості, а тому повинні зараховуватися банком на погашення заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитними коштами.

Погашаючи заборгованість за кредитним договором № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року, ОСОБА_1 сплатив 25 689, 61 грн, з яких 9 169, 95 грн неправомірно стягнуті як плата за обслуговування кредиту, тому їх слід перерахувати на погашення заборгованості за кредитом.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № Z75.00205.003848447 від 12 квітня 2018 року в розмірі 3 205, 08 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором, а наданий витяг з реєстру боржників № 1 від 29.12.2023 до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023, підписаний в односторонньому порядку, що суперечить умовам договору факторингу та не є допустимим доказом колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з п. 5.1 договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 року вбачається, що право вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з моменту підписання цього договору. Разом з тим, долучений до матеріалів справи договір факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року містить підписи як клієнта, так і фактора, які скріплені печатками.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просив стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 5 200, 00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та часткове задоволення апеляційної скарги, з урахуванням складності справи, фінансового стану учасників справи та критеріїв визначення та розподілу судових витрат, а саме, їх дійсності, необхідності, розумності, колегія суддів вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції становлять 1 090, 00 грн, а отже, саме в такому розмірі належить такі стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, однак як вбачається з матеріалів справи додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року заяву представника відповідача, адвоката Циба С. В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено та стягнуто з позивача на користь відповідача 956, 53 грн витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням того, що позов підлягав частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором, а наданий витяг з реєстру боржників № 1 від 29.12.2023 до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023, підписаний в односторонньому порядку, що суперечить умовам договору факторингу та не є допустимим доказом колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з п. 5.1 договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 року вбачається, що право вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з моменту підписання цього договору. Разом з тим, долучений до матеріалів справи договір факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року містить підписи як клієнта, так і фактора, які скріплені печатками.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Циб Сергієм Вікторовичем, задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» суму заборгованості за кредитним договором та витрат на професійну правничу допомогу змінити.

Викласти абзаци другий та третій резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 3205, 08 гривень

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1 090, 00 грн.»

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 24 липня 2026 року.

Головуючий: С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич