Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №332/885/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 332/885/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №332/885/26 Головуючий в 1 інст. Ретинська Ю.І.

Провадження №33/807/975/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

24 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Халупка С.В. на постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

за участю:

представника ОСОБА_1 – адвоката Ванжули Я.В. в режимі відеоконференції,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.02.2026 о 01 год. 35 хв. у м. Запоріжжі по вул. Скворцова, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням спеціального технічного приладу — газоаналізатора Alcotest Drager 6820. Результат — 0,88 проміле. Тест номер 3002. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР. Про повторність попереджений, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: - протоколом про адміністративне правопорушення від 06.02.2026 серії ЕПР1 № 584183, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст повною мірою відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі зазначено дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; тобто всі необхідні відомості, які визначені законом. Зокрема, він складений відносно ОСОБА_1 за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; - даними рапорту заступника командира взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 полку УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Юрія Іванова, в якому викладені обставини виявлення та фіксації правопорушення відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584183 від 06.02.2026; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів Alcotest Drager 6820 та його результату № 3002 – 0,88 ‰ проміле; - довідкою щодо повторності вчиненого правопорушення з бази даних підсистеми «Адмінпрактика», а саме «Інформаційний портал Національної поліції України», відповідно до якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП. Посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 14.09.2012; - архівом правопорушень; - переглянутим судом відеозаписом правопорушення від 06.02.2026.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю належних, допустимих і достатніх доказів події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи.

Зазначає, що суд не перевірив законність зупинки транспортного засобу, обмежившись посиланням на блокпост та воєнний стан без встановлення конкретної правової підстави для зупинки і переходу до огляду на стан сп`яніння. При цьому саме з моменту зупинки розпочалася вся адміністративна процедура, а тому законність її початку має істотне значення для оцінки допустимості подальших доказів.

Зауважує, що сумніви викликає і допустимість відеозапису, оскільки долучений диск не містить належної ідентифікації, а суд не перевірив його походження, цілісність, безперервність запису та відповідність конкретним процесуальним діям.

Вважає, що залишилися неусунутими суперечності щодо моделі алкотестера Drager, адже у постанові зазначено різні моделі приладу, без встановлення його серійного номера, чинної повірки та справності, що ставить під сумнів достовірність результату вимірювання.

Стверджує, що огляд ОСОБА_1 проводився без наявності будь-яких зовнішніх ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Посилається на те, що суд також формально оцінив дотримання процедури огляду, не перевіривши доводи захисту щодо використання мундштука після невдалої першої спроби та відповідності таких дій інструкції виробника.

Зауважує, що матеріали справи не підтверджують, що водію було належним чином роз`яснено право на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатом тесту, а відсутність направлення до такого закладу залишилася поза належною оцінкою суду.

Позиції учасників апеляційного провадження

Апелянт адвокат Халупко С.В. та особа, що притягується до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилали.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 — адвокат Ванжула Я.В. зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги без участі самого ОСОБА_1 та апелянта адвоката Халупка С.В.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні, не є перешкодою для розгляду справи.

Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника та апелянта.

Представник ОСОБА_1 — адвокат Ванжула Я.В. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 судом повно та всебічно з`ясовані обставини справи, дотримано вимог закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

На переконання апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при його складанні, не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року (у подальшому — Інструкція № 1395).

У протоколі зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть вчинення адміністративного правопорушення.

Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи події узгоджуються з іншими доказами у справі, є належними та допустимими у розумінні ст. 251 КУпАП.

На зазначеному відео об`єктивно за допомогою технічних засобів відеозапису зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення водієм, їх фрагменти за змістом є взаємодоповнювальними.

Відеозаписи подій мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи, адже містять достовірні дані про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що суд не перевірив законність зупинки транспортного засобу, обмежившись посиланням на блокпост та воєнний стан без встановлення конкретної правової підстави для зупинки і переходу до огляду на стан сп`яніння, з огляду на таке.

З наявного відеозапису та інших матеріалів справи встановлено, що 06.02.2026 о 01 год. 35 хв. під час несення служби на БП 3-13 за адресою: м. Запоріжжя, Заводський район, вул. Скворцова, 1, було зупинено водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_2 , з метою перевірки документів.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній, здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених законом.

Однак законодавець встановлює винятки і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначеними ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з приписами ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

Відповідно до матеріалів провадження зупинка транспортного засобу була на підставі п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

Працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в частині незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними.

Окрім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського, і його дії можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, апелянтом не оскаржувалися.

Отже, твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Після дослідження відеозапису колегія суддів, на спростування доводів сторони захисту, вважає, що огляд ОСОБА_1 проводився у зв`язку з наявністю в останнього зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінки, що не відповідає обстановці.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо наявності сумнівів у допустимості відеозапису, оскільки долучений диск не містить належної ідентифікації, а суд не перевірив його походження, цілісність, безперервність запису та відповідність конкретним процесуальним діям, є неспроможними, оскільки диск належним чином долучений до матеріалів справи у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Зокрема, відповідно до змісту супровідного листа про направлення адміністративних матеріалів до суду вбачається, що до Заводського районного суду м. Запоріжжя було передано справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , яка складається з паперової частини та диска.

До того ж сам електронний доказ не втрачає своєї достовірності та допустимості через відсутність унікального маркування, якщо на ньому зафіксовано обставини, які стосуються події.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що є неусунуті суперечності щодо моделі алкотестера Drager, адже у постанові зазначено різні моделі приладу, без встановлення його серійного номера, чинної повірки та справності, що ставить під сумнів достовірність результату вимірювання, є непереконливими, оскільки спростовуються наявними матеріалами провадження та змістом оскаржуваної постанови.

Огляд ОСОБА_1 було проведено відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, а тому в апеляційного суду відсутні сумніви у компетентності працівників поліції та наявності у них спеціальних знань щодо порядку проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Як вбачається з роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 6820 (прилад № ARHJ – 0256), з використанням якого ОСОБА_1 проходив огляд, останнє калібрування приладу проводилось 21 листопада 2025 року, а останній проходив огляд на стан сп`яніння 06 лютого 2026 року.

Те, що в одному абзаці оскаржуваної постанови зазначено прилад Drager Alcotest 6802 замість приладу Drager Alcotest 6820 (на що звертає увагу апелянт), є певною опискою, яка сама по собі не дає підстав вважати вказану постанову незаконною та може бути виправлена у встановленому законом порядку.

Вказане свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 6820 та правомірність використання приладу Drager Alcotest 6820 працівниками поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 , відтак підстави для визнання його результатів недійсними відсутні.

До того ж, газоаналізатори «Drager Alcotest 6820» є зареєстрованими медичними виробами, які вносяться до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежені. Таке вбачається із пункту 43 Переліку зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого наказом «Про державну реєстрацію медичних виробів» Державної лікарської служби України від 29 грудня 2014 року № 1529. Тому жодних обмежень щодо використання газоаналізатора Drager не передбачено, що свідчить про правомірність використання приладу Drager Alcotest 6820 працівниками поліції під час виконання своїх обов`язків.

Тобто посилання на можливу несправність спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд, ґрунтуються виключно на припущеннях. Матеріали справи не містять жодних відомостей про технічні несправності приладу, закінчення строку його повірки або неможливість використання такого приладу за призначенням. Будь-яких доказів, які б ставили під сумнів коректність роботи приладу, до суду не подано.

Безпідставними є також доводи щодо неналежного з`ясування судом питання дотримання процедури огляду на стан сп`яніння. Матеріали справи містять достатній обсяг доказів, які підтверджують, що огляд проводився уповноваженими працівниками поліції відповідно до вимог чинного законодавства та встановленого порядку. При цьому будь-яких доказів того, що процедура огляду була порушена настільки, що це могло вплинути на достовірність його результатів, стороною захисту не надано.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові, про те, що сам по собі факт повторного продування приладу з тим самим мундштуком, але однією і тією ж особою не свідчить про порушення процедури огляду і не впливає на точність вимірювання, оскільки такі дії не суперечать правилам експлуатації приладу «Alcotest Drager 6820» та не спотворюють показники концентрації алкоголю в повітрі, що видихається.

Окрім того, безпідставними є посилання сторони захисту на те, що водієві не було роз`яснено право на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатом тесту.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, ОСОБА_1 на запитання поліцейського, чи згоден він із результатом, відповів: «Звичайно згоден, він же у вас сертифікований». Після цього поліцейський склав відносно останнього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що особа була ознайомлена зі змістом складених щодо неї документів, мала можливість надати пояснення, висловити заперечення, скористатися правовою допомогою та реалізувати інші права, передбачені законодавством. При цьому жодних зауважень щодо нероз`яснення прав під час складання процесуальних документів ОСОБА_1 не зазначав. Вказане підтверджується самим протоколом про адміністративне правопорушення, в якому міститься підпис ОСОБА_1 .

Твердження сторони захисту про те, що суд не перевірив законність отримання доказів, є безпідставними та не підтверджуються жодними об`єктивними даними.

Стороною захисту не наведено конкретних обставин, які б свідчили про фальсифікацію доказів, їх отримання з порушенням вимог закону або наявність будь-яких істотних процесуальних порушень під час документування правопорушення. Саме по собі незадоволення результатами розгляду справи не може свідчити про незаконність чи недопустимість доказів.

Вагомих доказів неналежності чи недопустимості доказів, що містяться в матеріалах справи, стороною захисту не надано. За таких обставин відсутні підстави ставити під сумнів відомості, об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного розгляду не встановлено переконливих обставин, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апелянтом таких відомостей не надано, а матеріали справи їх не містять.

Відповідно до принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Натомість доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять посилань на конкретні істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість ухваленого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно дослідив усі обставини справи, перевірив наявні докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи.

Усі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Відтак відсутні підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просив апелянт в апеляційній скарзі, не встановлено.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також аргументи, висловлені під час апеляційного розгляду, не містять посилань на належні докази чи порушення вимог законодавства і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, врахувавши характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, а також те, що таке правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху, створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожує їхньому життю та здоров`ю і може спричинити тяжкі наслідки, призначив адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Халупка С.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко