Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №336/8593/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 24.07.2026 Справа № 336/8593/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/8593/24 Головуючий у 1 інстанції Вайнраух Л.А.

Провадження № 22-ц/807/1596/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Мінгазова Р.В.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого природного газу,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2024 року АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого природного газу.

В обґрунтування позовної заяви зазначають, що 05.12.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» виявлено несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу Самгаз G4 N2887905, а саме: 1) пошкодження пломб повірника на суматорі лічильника газу 2) позаштатний режим 3) бар?єрна стрічка N7150178 частково руйнована (залишився колір). За наслідками огляду складено акт про порушення N0600192782, відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу, який засвідчений представником АТ «Запоріжгаз» та споживачем. При цьому, відповідач був присутній під час огляду та складання акту, підписав останній із зауваженнями.

Так, з метою підтвердження факту роботи засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) у позаштатному режимі, 17.12.2019 лічильник у присутності ОСОБА_1 демонтовано для проведення експертизи, про що складено протокол направлення засобу вимірювальної техніки на експертизу N000467 від 17.12.2019.

У порядку п. 4 глави 11 розділу Х Кодексу газорозподільних систем після зняття лічильника в присутності споживача ЗВТ упаковано в пакет з поліетилену, який опломбовано пломбою Оператора ГРМ С46745144. Споживач був присутнім під час складання протоколу, останній застережень та зауважень не зазначив. Факт доставки в належному стані демонтованого ЗВТ для проведення експертизи підтверджується актом експертизи лічильника газу N0056 від 16.01.2020, де зазначено про цілісність пломби на упаковці. При цьому, експертизу проведено у відповідності до вимог глави 10 розділу Х Кодексу ГРМ. Так, згідно з п.5 глави 10 розділу І Кодексу 16.01.2020 в присутності споживача ОСОБА_1 проведено експертизу побутового газового лічильника.

З позовної заяви також видно, що комісія по проведенню експертизи лічильника газу дійшла висновків: «Виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: пошкодження пломб завода-виробника/пломб з відбитками тавр про повірку ЗВТ, встановлених на лічильнику (з лівої сторони - центральний фрагмент пломби завода виробника, що надає вільний доступ до фіксуючого гвинта відлікового механізма: з правої сторони - пошкодження сургучевої пломби з відбитком тавра про повірку ЗВТ - наявності невеликий фрагмент пломби (фрагмент не тримається в посадковому місці)). Лічильник не придатний до подальшої експлуатації, підлягає заміні. Лічильник упаковано в пакет, опломбовано пломбою С43615166», про що складено акт експертизи лічильника газу N0056 від 16.01.2020.

Представник позивача наголошує, що акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення (пункт 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ). При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об?єму та обсягу природного газу і його вартості. Так, за результатами розгляду акту про порушення від 05.12.2019 на засіданні комісії 24.01.2020 в присутності споживача прийнято рішення про його задоволення в частині втручання в роботу ЗВТ, про що складено протокол №221. Згідно з п.11 Глави 5 розділу ХІ Кодексу розрахунок здійснено за цінами закупівлі природного газу протягом періоду його необлікованого споживання. 25.05.2020 на адресу відповідача надіслано відповідний акт-розрахунок, отриманий 29.05.2020. Проте, на час звернення до суду сума заборгованості не сплачена.

Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» вартість необлікованого об`єму та обсягу природного газу у сумі 22 157,24 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» вартість необлікованого об`єму (обсягу) природного газу у сумі 22 157,24 гривень (двадцять дві тисячі сто п?ятдесят сім гривень 24 копійки).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилаються на те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновки Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду: - від 31 липня 2019 року у справі № 904/4030/18, - від 05 листопада 2019 року у справі № 922/137/19, - від 28 грудня 2019 року у справі № 911/721/19, - від 12 березня 2020 року у справі № 920/1217/16, - від 26 червня 2020 року у справі № 911/720/19, - від 08 вересня 2020 року у справі № 922/4351/19, - від 03 листопада 2020 року у справі № 908/554/19, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 646/6354/19; порушено вимоги Кодексу ГРС; посилаються на протиріччя між актами, складеними заінтересованими особами, і незалежним експертним висновком; ставлять під питання преюдиційність обставин встановлених у справі №335/4899/20.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина 1 статті 369 ЦПК України).

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повною мірою не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову виходив з того, що саме відповідач, як споживач природного газу, несе відповідальність за збереження і цілісність вузла обліку природного газу (ВОГ), відтак саме на відповідача покладено обов`язок сплати вартості необлікованого природного газу. На підставі зазначеного суд першої інстанції стягнув з відповідача вартість необлікованого природного газу та судові витрати.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі №335/4899/20, пр 2/335/32/2023 від 06.04.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживача задоволено частково. Визнано неправомірним рішення Комісії з розгляду актів про порушення АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» від 24.01.2020 року, викладене у протоколі про задоволення Акту про порушення № 221, № 221/1 від 24.01.2020 року, на підставі якого був проведений розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості у розмірі 22 157,24 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової трасологічної експертизи № 193-22 від 16.09.2022 року у розмірі 6040 (шість тисяч сорок) гривень 64 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі №335/4899/20, пр.2/335/32/2023 від 13.04.2023 розглянуто питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 22.11.2023 апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ» задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2023 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2023 року у цій справі скасовані. Ухвалено у цій справі нове судове рішення (прийнято постанову). У задоволенні позову ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ» про захист прав споживачів у цій справі відмовлено. Понесені судові витрати АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ» (ЄДРПОУ 03345716) у вигляді судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 2 017,92 грн. Вирішено компенсувати за рахунок держави у порядку, передбаченому постановою КМУ.

Під час розгляду даної справи предметом розгляду стало, зокрема, питання правомірності рішення комісії з розгляду актів про порушення АТ «ОГРС «ЗАПОРІЖГАЗ» від 24.01.2020, викладене у протоколі про задоволення акту про порушення № 221, № 221/1 від 24.01.2020, на підставі якого був проведений розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості у розмірі 22 157,24 гривень.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції стало порушення норм процесуального права, передбачене ст. 376 ч. 3 п. 7 ЦПК України: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, а також неповне з`ясування судом першої інстанції у цій справі обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права.

В мотивувальній частині даного судового рішення встановлено, що: “ ОСОБА_1 здійснює користування природним газом для забезпечення потреб житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про надання населенню послуг газопостачання, тобто є споживачем природного газу”.

“Відповідно до матеріалів справи представниками «ЗАПОРІЖГАЗ» при обстеженні газового устаткування за адресою АДРЕСА_1 були складені наступні документи: - акт контролера № 0600192782 від 26.07.2017 року (копія т.с. 1 а.с. 14); - акт № 0600192782 від 26.07.2017 року на встановлення (заміну) охоронної пломби на ПГЛ (копія т.с. 1 а.с. 14); - акт про порушення № 0600192782 від 05.12.2019 року (копія т.я. 1 а.с. 15); - акт № 10268 від 17.12.2019 року про демонтаж-монтаж/пломбування засобу вимірювальної техніки (копія т.с. 1 а.с. 16); - протокол № 467 від 17.12.2019 року направлення засобу вимірювальної техніки на експертизу (копія т.с. 1 а.с. 17); - акт про порушення № 467 від 17.12.2019 року (копія т.с. 1 а.с. 18); - акт № 0056 експертизи лічильника газу від 16.01.2020 року (копія т.с. 1 а.с. 19)”.

“До матеріалів справи долучені копії зображень лічильника газу № 2887905 (загальний вигляд, стан пломбувальних пристроїв, вигляд пакування із зображення пакувального вузлу) (т.с. 1 а.с. 29-39). Відповідно до номеру пломби (№ С46745144), якою був опломбований пакет з лічильника газу (а.с. 40), копії зображень є додатком до протоколу № 467 від 17.12.2019 року направлення засобу вимірювальної техніки на експертизу”.

“В акті контролера № 0600192782 від 26.07.2017 року (копія т.с. 1 а.с. 14) зазначено дослівно: «при снятии показаний газового счетчика обнаружила, что проволока на гайках БСГ ржавая, при опломбировке была неумышленно задета поверхность пломбы завода изготовителя с лицевой стороны». Однак контролером не вказана ступінь пошкодження пломби заводу-виробника, якщо таке могло відбутись”.

“В акту про порушення № 0600192782 від 05.12.2019 року (копія т.с. 1 а.с. 15) зазначено дослівно: «несанкціон втручання в роботу ліч газа самгаз G4 № 2887905, а саме 1) пошкоджен плом повірника на суматорі лічильника газу 2) позашт режим 3) бар стріч № 7150178 частково розрушена (залишився номер)». В акті про порушення № 0600192782 від 05.12.2019 року відсутня інформація про пошкодження, якщо таке могло бути, чи цілісність пломби підприємства-виробника зліва”.

“В акті № 10268 від 17.12.2019 року про демонтаж-монтаж/пломбування засобу вимірювальної техніки (а.с. 16) та копії протоколу № 467 від 17.12.2019 року направлення засобу вимірювальної техніки на експертизу (копія т.с. 1 а.с. 17) також відсутня інформація про пошкодження, якщо таке могло бути, чи цілісність пломби підприємства - виробника зліва”.

“В акті про порушення № 467 від 17.12.2019 року (копія т.с. 1 а.с. 18) зазначено дослівно: «порушення Кодексу газорозподільних систем: Розділ XI пункт 3 глава 1. Несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Розділ XI пункт 1.2.3 Позаштатний режим роботи ЗВТ G4 САМГАЗ № 2887905». Бланк, на якому складено акт передбачено графу «Детально вказати вид, обставини і суть порушення», яка залишилась незаповненою. Тобто інформація про пошкодження, якщо таке могло бути, чи цілісність пломби підприємства-виробника зліва та пломби повірника справа відсутня”.

“В акті № 0056 експертизи лічильника газу від 16.01.2020 року (копія т.с. 1 а.с. 19) наведені висновки комісії: «Виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: пошкодження пломб заводу - виробника/пломб з відбитками тавр про повірку ЗВТ, встановлених на лічильнику (з лівої сторони - центральний фрагмент пломби заводу - виробника, що надає вільний доступ до фіксуючого гвинта відлікового механізму; з правої сторони - пошкодження сургучевої пломби з відбитком тавра про повірку ЗВТ - наявності невеликий фрагмент пломби (фрагмент не тримається в посадковому місці))»”.

«Судом першої інстанції було враховано, що протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення «ЗАПОРІЖГАЗ», яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення, від 24.01.2020 року № 221 вирішено акт про порушення №0600192782 від 05.12.2019 року задовольнити частково. З відміткою про несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення «ЗАПОРІЖГАЗ», яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення, від 24.01.2020 року № 221/1 вирішено акт про порушення № 467 від 17.12.2019 року задовольнити частково. Задоволено акт № 0600192782».

Зазначені докази прийняті Запорізьким апеляційним судом як належні та допустимі, крім того, вищенаведені докази щодо проведення перевірки за адресою проживання відповідача, складення акта про порушення, проведення експертиз лічильника та щодо результатів розгляду акта про порушення комісією позивача, відносно проведеного розрахунка заборгованості наявні і в матеріалах даної цивільної справи справи та досліджені судом під час здійснення провадження.

Суд, враховуючи доводи сторони відповідача, які (як видно зі змісту судових рішень) також висловлювались під час розгляду пов?язаної справи, також зауважує, враховуючи висновки, наведені у мотивувальній частині вищевказаної постанови, що:

«Оскільки протоколом засіданні комісії з розгляду актів про порушення від 24.01.2020 р. № 221/1 (копія т.с. 1 а.с. 82-83) скасовано акт про порушення №467 від 17.12.2019 р. (копія т.с. 1 а.с. 74-75), тому цим протоколом з боку відповідача не могли порушуватись і не були порушені права позивача ОСОБА_1 , як споживача. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. За таким обставин, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції помилково було скасовано у цій справі рішення, оформлене протоколом засідання комісії AT «ОГРС «ЗАПОРІЖГАЗ» з розгляду актів про порушення від 24.01.2020 р. № 221/1 (копія т.с. 1 а.с. 82-83), яким акт про порушення №467 від 17.12.2019 р. (копія т.с. 1 а.с. 74-75) скасовано».

«..поняття «несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу» наведено у пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем у відповідності до якого це - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/корекгорз об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу;».

«Позаштатний режим роботи комерційного ВОГ згідно абзацу 2 пункту 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРМ, зокрема, включає: - витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі Імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо; - відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об`єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу; - наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи Іншого ЗВТ; - індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тему числі про необхідність зміни елементів живлення; - забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів; інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання».

«За таких обставин, можна встановити, що спільними ознаками «несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ» та «позаштатного режиму роботи ЗВТ» є: - відсутній чи частковий облік природного газу, що проявляється у відсутності зміни показань при фактичній витраті природного газу; - наявність сторонніх предметів (зміна конструкції прихованим шляхом); інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ (наявність сколів, пошкоджень, тощо... на лічильному механізмі. Тому, зазначення працівниками відповідача у вищезазначеному акті про порушення двох порушень за умови наявності спільних ознак відповідає вимогам Кодексу газорозподільних систем. При цьому, рішенням комісії відповідача, оформленим протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення, акт про порушення від 05.12.2019 р. №0600192782 задоволено лише в частині несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ. За таких обставин, апеляційним судом встановлено, що помилковими є висновки суду першої інстанції у цій справі про те, що комісією не встановлено, що виявлене порушення призводить до заниження показників лічильника газу, виходячи з такого».

«Апеляційним судом встановлено, що 16.01.2020 року в спеціально обладнаному приміщенні Управління метрології АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» Державним повірником ДП «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАУКОВО-ВИРОБНУ ЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ» в присутності споживача ОСОБА_3 і. було проведено експертизу побутового газового лічильника G-4 RS/2001-2 LA Самгаз, заводський номер 2887905».

«Комісія по проведенню експертизи лічильника газу дійшла висновків (копія акту від 16 січня 2020 року №0056 експертизи лічильника газу - т.с. 1 а.с. 77): «Виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: пошкодження пломб заводу - виробника/пломб з відбитками тавр про повірку ЗВТ, встановлених на лічильнику (з лівої сторони - центральний фрагмент пломби завода виробника, що надає вільний доступ до фіксуючого гвинта відлікового механізму: з правої сторони - пошкодження сургучевої пломби з відбитком тавра про повірку ЗВТ - наявності невеликий фрагмент пломби (фрагмент не тримається в посадковому місці)). Лічильник не придатний до подальшої експлуатації, підлягає заміні. Лічильник упаковано в пакет, опломбовано пломбою N5 С43615166», про що складено акт експертизи лічильника газу № 0056 від 16.01.2020 року, відповідно до п. 2.3. якого похибка лічильника, за об`ємної витрати Q min: - 20,02%; 0,20 Q max: 1,07%; Q max: - 0,80%. Зазначене також підтверджується протоколом повірки ДП «Запоріжжястандартметрологія» від 16.01.2020 року (копія т.с. 1 а.с. 78), відповідно до якого мають місце такі висновки: лічильник газу G-4 RS/2001-2 LA Самгаз, заводський номер 2887905 – непридатний. При цьому, факт викривлення (відсутності) обліку природного газу, підтверджено уповноваженим підприємством у сфері метрології - ДП «ЗАПОРІЖЖЯСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ».

«Протокол повірки ДП «ЗАПОРІЖЖЯСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки є належним та допустимим доказом у цій справі, який підтверджує викривлення даних обліку природного газу (факт викривлення (відсутності) обліку природного газу, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі ЄУН 210/7480/21, але суд першої інстанції помилково не взяв до уваги цей протокол, як один із належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти вищезазначеного позову позивача у цій справі».

«…Суд першої інстанції не врахував, що поняття «засобу вимірювальної техніки/ЗВТ» є ширшим за поняття «лічильника газу», оскільки до складу ЗВТ, у числі іншого, входить лічильник газу».

«Крім того, апеляційним судом встановлено, що оскільки ОСОБА_1 знімав покази з лічильника газу щомісячно для передачі даних Оператору ГРМ, тому у разі пошкодження пломби, він міг і мав в силу вимог пункту 12 глави 3 розділу XI Кодексу ГРМ письмово повідомити про порушення пломби та стрічки бар`єр «ЗАПОРІЖГАЗ». Проте, матеріали судової справи не містять письмового повідомлення споживачем про пошкодження /відсутність пломб в його домоволодінні та стороною позивача апеляційному суду не надані».

Таким чином, під час перегляду рішення суду першої інстанції Запорізьким апеляційним судом виснувано, що відсутні правові підстави для визнання недійсним (неправомірним) рішення комісії відповідача з розгляду актів про порушення від 24.01.2020 року про нарахування позивачу вартості не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу на суму 22 157,24 гривень.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").

ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відносини між газопостачальними підприємствами та фізичними особами - споживачами газу в частині обліку природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, положеннями ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Згідно п.3 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Згідно п.7 глави 9 розділу Х Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу).

У пункті 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем наведено вичерпний перелік порушень, внаслідок яких щодо споживача (несанкціонованого споживача) здійснюється нарахування необлікованих об`ємів природного газу.

Згідно цього ж Кодексу газорозподільних систем несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу – це втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Приховані заходи – це несанкціоновані заходи, здійснені споживачем чи іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, які неможливо виявити без використання спеціальних технічних засобів, проведення земельних робіт, демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів, часткового чи повного демонтажу ЗВТ або дактилоскопічної експертизи чи перевірки метрологічних характеристик ЗВТ.

Експертиза засобу вимірювальної техніки/експертиза пломб – це комплекс заходів, які здійснюються комісією з проведення експертизи ЗВТ та пломб, яка затверджується наказом оператора ГРМ, або суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу», з метою отримання даних щодо відповідності засобу вимірювальної техніки/пломб параметрам, визначеним їх виробниками, умовам монтажу та експлуатації, їх цілісності чи відповідності метрологічним характеристикам, а також пересвідчення у відсутності інших ознак впливу на засіб вимірювальної техніки/пломбу, які можуть свідчити про втручання в засіб вимірювальної техніки/пломбу та викривлення результатів вимірювання.

Таким чином, законодавець визначає, що втручання в роботу – це цілеспрямовані умисні дії, які направлені на викривлення даних обліку природного газу.

Пунктом 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Пунктом 11 глави 5розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю бо частково),або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

У відповідності абз.2 п.7 глави 9 розділу Х Кодексу газорозподільних систем розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі ХІ цього Кодексу.

Для підтвердження правомірності здійснених донарахувань об`ємів природного газу необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ споживача.

Для виявлення несанкціонованого втручання необхідно довести три складові цього правопорушення, а саме: 1) дію, тобто несанкціоноване втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку; 2) спосіб втручання, тобто вчинене шляхом підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації); 3) наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу).

При цьому, тільки наявність всіх трьох складових правопорушення дає змогу стверджувати, що споживачем було вчинено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 914/2384/17.

Суд першої інстанції вважав встановленим факт несанкціонованого втручання, оскільки доведеним є факт зовнішнього втручання в роботу лічильника газу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки згідно акту експертизи лічильника газу від 16 січня 2020 року №0056, «Виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: пошкодження пломб заводу - виробника/пломб з відбитками тавр про повірку ЗВТ, встановлених на лічильнику (з лівої сторони - центральний фрагмент пломби завода виробника, що надає вільний доступ до фіксуючого гвинта відлікового механізму: з правої сторони - пошкодження сургучевої пломби з відбитком тавра про повірку ЗВТ - наявності невеликий фрагмент пломби (фрагмент не тримається в посадковому місці)). Лічильник не придатний до подальшої експлуатації, підлягає заміні. Лічильник упаковано в пакет, опломбовано пломбою N5 С43615166», про що складено акт експертизи лічильника газу № 0056 від 16.01.2020 року, відповідно до п. 2.3. якого похибка лічильника, за об`ємної витрати Q min: - 20,02%; 0,20 Q max: 1,07%; Q max: - 0,80%. Зазначене також підтверджується протоколом повірки ДП «Запоріжжястандартметрологія» від 16.01.2020 року (копія т.с. 1 а.с. 78), відповідно до якого мають місце такі висновки: лічильник газу G-4 RS/2001-2 LA Самгаз, заводський номер 2887905 – непридатний. При цьому, факт викривлення (відсутності) обліку природного газу, підтверджено уповноваженим підприємством у сфері метрології - ДП «ЗАПОРІЖЖЯСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ».

Зазначене підтверджує доведеність вини відповідачки у несанкціонованому втручанні у роботу ЗВТ.

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року (справа N 310/10313/18, провадження N 61-14885св19) зазначено, що для покладення на споживача відповідальності у виді нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу вимагається встановлення фактів несанкціонованого втручання споживача у роботу засобу вимірювальної техніки (лічильника) та викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Судова колегія враховує зазначений висновок експерта у сукупності з іншими наданими сторонам доказами та вважає доведеним той факт, що відповідач цілеспрямованими умисними діями пошкодив лічильник з метою викривлення даних обліку природного газу.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

Твердження апеляційної скарги з приводу того, що висновки, здійснені Запорізьким апеляційним судом у постанові за результатами перегляду рішення суду першої інстанції у пов?язаній справі, а також з приводу неповноважності комісії, яка проводила експертизу, є тотожними доводам відзиву на позовну заяву, та належним чином спростовані в мотивувальній частині рішення, а саме зазначенням, що в межах цієї справи не може здійсюватись оцінка аргументів інших судів, а також перегляд вказаних рішень, а зазначені доводи можуть бути предметом розгляду виключно під час здійснення касаційного перегляду рішень судів у пов?язаній справі.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення вимог Кодексу ГРС колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони зводяться до цитування норм Кодексу ГРС без зазначення які саме порушення здійснені.

Безпідставними є посилання апеляційної скарги на судову практику Верховного Суду, оскільки висновки у зазначених справах, і у справі, яка переглядається, як і встановлені фактичні обставини, є різними, у кожній із цих справ суди виходили з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до цитування норм законодавства та суб`єктивного викладу обставин справи.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта по суті спірних правовідносин та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується пенсійним посвідченням (т.2, а.с. 16).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає компенсація за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року в частині стягнення судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині постанову наступного змісту.

Компенсувати Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 гривень 00 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 24 липня 2026 року.

Головуючий

Судді: