Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №335/1896/15-ц — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 22.07.2026 Справа № 335/1896/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/1896/15-ц Головуючий у 1- інстанції Гашук К.В.

Провадження № 22-ц/807/1625/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Мінгазова Р.В.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2026 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в особі представника Серпелінової Н.О., звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2016 по справі № 335/1896/15, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16.10.2019, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково.

Зобов`язано ПАТ «Банк Форум» в день набрання рішенням суду законної сили укласти із ОСОБА_1 трудовий договір у зв`язку із поворотним прийняттям на роботу, відповідно до ст. 42-1 КЗпП України, на посаду керуючого відділенням № 1400 «Дніпропетровська дирекція ПАТ «Банк Форум». Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2012 по 05.08.2016 в сумі - 1 144 998,56 грн., а також моральну шкоду в сумі - 10 000,00 грн.

З метою примусового виконання рішення суду по справі №335/1896/15, Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 09.06.2017 видано виконавчі листи, які були направлені на примусове виконання до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

26.06.2017 старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Терещук Т.І., винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 335/1896/15, про стягнення з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2012 по 05.08.2016 в сумі - 1 144 998,56 грн., на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку - боржника.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2023 у справі № 335/1896/15, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 18.10.2023, заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2016 задоволено.

Змінено порядок та спосіб виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2016 у справі № 335/1896/15 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2016 у справі №335/1896/15 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2012 по 05.08.2016 в сумі - 1 144 998,56 грн. та моральну шкоду в сумі - 10 000,00 грн.

У зв`язку із втратою виконавчого листа по справі № 335/1896/15, ОСОБА_1 12.06.2025 звернулася до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2025 у справі№335/1896/15, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02.12.2025 року, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення виконавчого листа №335/1896/15, провадження №2/335/1255/2016, виданого 09.06.2017 Орджонікідзевським (наразі Вознесенівським) районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2012 по 05.08.2016 в сумі 1 144 998,56 грн.

18.09.2025 Вознесенівським районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_1 видано дублікат виконавчого листа по справі № 335/1896/15.

Присуджені до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі - 929 773,84 грн. за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів (1 154 998,56 грн. 207 899,74 грн. ПДФО та 17 324,98 грн. військового збору) перераховані Фондом на вказані ОСОБА_1 банківські реквізити, що підтверджується платіжною інструкцією № 3702 від 19.03.2026 на суму - 929 773,84 грн. із зазначенням отримувача «Синєбок Лариса Іванівна» та призначенням платежу: «Стягнення заборгованості за рішенням суду від 05.08.2016 у справі №335/1896/15-ц (з урахуванням ухвали від 09.06.2023), на користь ОСОБА_1 .

Отже, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2016 у справі №335/1896/15, порядок та спосіб виконання якого змінено ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2023, виконано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі.

Викладена вище інформація та додані до заяви документи свідчать про відсутність у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначеного виконавчим листом Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2025 у справі №335/1896/15 обов`язку сплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2012 по 05.08.2016 в сумі - 1 144 998,56 грн. та моральної шкоди в сумі - 10 000,00 грн., у зв`язку з добровільним виконанням 19.03.2026 вказаного обов`язку шляхом перерахування суми коштів в розмірі - 929 773,84 грн. за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів (1 154 998,56 грн. 207 899,74 грн. ПДФО та 17 324,98 грн. військового збору) перераховані Фондом на вказані ОСОБА_1 банківські реквізити.

Просили визнати виконавчий документ №335/1896/15 від 18.09.2025, виданий Вознесенівським районним судом м. Запоріжжя, яким стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2016 по справі №335/1896/15-ц середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2012 по 05.08.2016 в сумі 1 144 998,56 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що присуджені до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі - 929 773,84 грн. за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів (1 154 998,56 грн. - 207 899,74 грн. ПДФО та 17 324,98 грн. військового збору) перераховані Фондом на вказані ОСОБА_1 банківські реквізити, що підтверджується платіжною інструкцією № 3702 від 19.03.2026 року на суму - 929 773,84 грн. із зазначенням отримувача «Синєбок Лариса Іванівна» та призначенням платежу: «Стягнення заборгованості за рішенням суду від 05.08.16 у справі №335/1896/15-ц (з урахуванням ухвали від 09.06.23), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )». Сума вирахуваних 207 899,74 грн. ПДФО та 17 324,98 грн. військового збору перераховані до бюджету на відповідні рахунки Державної казначейської служби України, що підтверджується платіжною інструкцією № 3700 від 19.03.2026 року на суму - 207 899,74 грн. із призначенням платежу: «101 ПДФО з виплати заборгованості на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за рішенням суду від 05.08.16, сп 335/1896/15-ц (з урахуванням ухвали від 09.06.23)» та платіжною інструкцією № 3701 від 19.03.2026 року на суму - 17 324,98 грн. із призначенням платежу: «101 військовий збір з виплати заборгованості на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за рішенням суду від 05.08.16, сп 335/1896/15-ц (з урахуванням ухвали від 09.06.23)»

Отже, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2016 року у справі №335/1896/15, порядок та спосіб виконання якого змінено ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2023 року, виконано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі, поза межами виконавчого провадження, шляхом перерахування коштів на зазначений ОСОБА_1 банківський рахунок та ПДФО і військовий збір перераховані до бюджету на відповідні рахунки Державної казначейської служби України.

Тому, у Фонду гарантування на даний час відсутній обов`язок сплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2012 по 05.08.2016 в сумі - 1 144 998,56 грн. та моральної шкоди в сумі - 10 000,00 грн., визначений виконавчим листом Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2025 року у справі № 335/1896/15.

14 липня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки погашення боргу відбулося вже після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, і після встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, вказане не може вважатись добровільним виконанням боржником виконавчого листа поза межами виконавчого провадження, а фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2016 у цивільній справі № 335/1896/15-ц, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.

Зобов`язано ПАТ «Банк Форум» в день набрання рішенням суду законної сили укласти із ОСОБА_1 трудовий договір у зв`язку із поворотним прийняттям на роботу, відповідно до ст. 42-1 КЗпП України, на посаду керуючого відділенням № 1400 «Дніпропетровська дирекція ПАТ «Банк Форум».

Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2012 року по 05 серпня 2016 року в сумі 1 144 998 гривень 56 копійок., а також моральну шкоду в сумі 10 000 гривень.

Рішення в частині стягнення із ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16.10.2019 апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у цій справі залишено без змін.

Судом було видано виконавчі листи на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, які були направлені до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

26.06.2017 старшим державним виконавцем Терещук Т.І., на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2012 року по 05 серпня 2016 року в сумі 1 144 998 гривень 56 копійок та направлено виконавчий лист до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2023 заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2016 задоволено.

Змінено порядок та спосіб виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у справі №335/1896/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у справі №335/1896/15-ц середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2012 року по 05 серпня 2016 року в сумі 1 144 998 гривень 56 копійок та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18.10.2023, вказану ухвалу залишено без змін.

У зв`язку із втратою виконавчого листа, Вознсенівським районним судом м. Запоріжжя 02.09.2025 постановлено ухвалу, відповідно до якої, поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення виконавчого листа № 335/1896/15-ц, провадження № 2/335/1255/2016, виданого 09 червня 2017 року Орджонікідзевським (наразі Вознесенівським) районним судом м. Запоріжжя про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2012 року по 05 серпня 2016 року в сумі 1 144 998 гривень 56 копійок, а також постановлено видати ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа № 335/1896/15-ц, провадження № 2/335/1255/2016, який видано 09 червня 2017 року на підставі рішення Орджонікідзевського (наразі Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2012 року по 05 серпня 2016 року в сумі 1 144 998 гривень 56 копійок.

Фактично дублікати виконавчого листа, на підставі ухвали суду від 02.09.2025, видані ОСОБА_1 судом 18 вересня 2025 року.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красноштан І.Л. від 20.10.2025, відкрито виконавче провадження ВП №79358485 за виконавчим листом № 335/1896/15-ц, виданим Вознесенівським районним судом м. Запоріжжя. Стягувачем у даному виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , а боржником Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У зв`язку із тривалим невиконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб судового рішення, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення у цивільній справі № 335/1896/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум».

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 13.01.2026, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення у цивільній справі № 335/1896/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, було задоволено.

Встановлено контроль за виконанням рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у цивільній справі № 335/1896/15-ц, з урахуванням ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2023 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом двох місяців з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у цивільній справі № 335/1896/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, з урахуванням ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2023 року про зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно з поданим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб звітом про виконання рішення суду від 05.08.2016 у справі № 335/1896/15-й, порядок виконання якого змінено ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2023, 19.03.2026 - рішення суду виконане в повному обсязі шляхом перерахування на вказані стягувачем банківські реквізити, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.03.2026 прийнято звіт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виконання судового рішення у цивільній справі № 335/1896/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, з урахуванням ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2023 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Таким чином, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у цивільній справі № 335/1896/15-ц, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, з урахуванням ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2023 року про зміну способу і порядку виконання рішення, було виконане Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом перерахування визначеної рішенням суду заборгованості на користь ОСОБА_1 (перераховано заборгованість розміром 929 773,84 грн з урахуванням відрахування податку на доходи фізичних осіб 207 899,74 грн та військового збору 17 324,98 грн).

У зв`язку із фактичним виконанням рішення суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу №335/1896/15 від 18.09.2025, виданого Вознесенівським районним судом м. Запоріжжя, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частинипершої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").

ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком, як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а, отже, як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої, відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 ЦК України).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 (провадження №61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, провадження №61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження №61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001, провадження №61-1762ав22.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у цивільній справі № 335/1896/15-ц, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, з урахуванням ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2023 року про зміну способу і порядку виконання рішення, стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2012 року по 05 серпня 2016 року в сумі 1 144 998 гривень 56 копійок та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Обґрунтовуючи вимоги щодо визнання виконавчого листа зазначають, що на користь ОСОБА_1 перераховано заборгованість розміром 929 773,84 грн з урахуванням відрахування податку на доходи фізичних осіб 207 899,74 грн та військового збору 17 324,98 грн.

Так, за загальним правилом, рішення суду виконують після набрання ним законної сили. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено у даній справі судом встановлено, що постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красноштан І.Л. від 20.10.2025, було відкрито виконавче провадження ВП №79358485 за виконавчим листом № 335/1896/15-ц, виданим Вознесенівським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присудженого за рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05.08.2016 у справі №335/1896/15-ц середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період за 23.08.2012 по 05.08.2016 в сумі 1 144 998,56 грн. Стягувачем у даному виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , а боржником Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

В рамках виконавчого провадження №79358448 від 20.10.2025 з примусового виконавчого листа №335/1896/15-ц від 18.09.2025, державним виконавцем Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 20.11.2025 сформовано платіжну інструкцію з метою примусового списання заборгованості з рахунку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яку направлено до банківської установи для подальшого виконання. Зазначену платіжну інструкцію було повернуто Національним банком України без виконання, у зв`язку із тим, що кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для цілей, визначених ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У зв`язку із невиконанням боржником рішення суду, що набрало законної сили, стягувач звернулася до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, як засобом стимулювання боржника, яким є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, щодо виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у цивільній справі № 335/1896/15-ц, з урахуванням ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2023 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

З матеріалів звіту, щодо виконання рішення суду встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб фактичного виконав рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року, з урахуванням ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2023 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду у цивільній справі № 335/1896/15-ц, лише 19.03.2026, тобто в межах вже відкритого виконавчого провадження №79358448 від 20.10.2025, і після встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів повною мірою погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки погашення боргу відбулося вже після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, і після встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, вказане не може вважатись добровільним виконанням боржником виконавчого листа поза межами виконавчого провадження.

Правильним є також висновок суду першої інстанції, що посилання заявника на те, що у боржника відсутній повністю обов`язок перед стягувачем у зв`язку з відсутністю боргу, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та не є іншою причиною в контексті частини другої ст. 432 ЦПК України, враховуючи що свій матеріальний обов`язок, визначений рішенням суду, боржник виконав в межах вже відкритого виконавчого провадження.

Суд першої інстанції вірно наголосив, що фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для закінчення виконавчого провадження, а не визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню після.

Доводи апеляційної скарги щодо можливості подвійного стягнення з боржника заборгованості, оскільки Фондом поза межами виконавчого провадження на рахунок ОСОБА_1 перерахована сума - 929 773,84 грн. та 207 899,74 грн. ПДФО і 17 324,98 грн. військового збору перераховані до бюджету України, а в межах виконавчого провадження з Фонду стягується сума - 1 144 998,56 грн є припущенням скаржника та не обґрунтоване жодними доказами.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що він не позбавлений права надати виконавцю Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №79358448 від 20.10.2025 з примусового виконавчого листа №335/1896/15-ц від 18.09.2025 докази прерахування на користь ОСОБА_1 заборгованість розміром 929 773,84 грн з урахуванням відрахування податку на доходи фізичних осіб 207 899,74 грн та військового збору 17 324,98 грн.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, вже були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 липня 2026 року.

Головуючий

Судді: