Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №484/4685/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2-а/484/85/26

Справа: 484/4685/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі головуючого судді Коваленко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Голубкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубіна Олександр Анатолійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дубіни Олександра Анатолійовича надійшов позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві зазначено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R613081 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000(сімнадцять тисяч) грн. за те, що: за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ “Про війсьовий обов`язок і військову службу”), чим допустив порушення правил військового обліку. Позивач не погоджується із постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № R613081, бо вважає себе невинним, постанову № R613081 від 06.07.2026р. вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права. У постанові від 06.07.2026р. зазначено, що позивач не став на військовий облік, за новою адресою, проте представник позивача зазначає, що позивач не змінював адресу реєстрації: АДРЕСА_1 з 2003 року до теперішнього часу.

Також, у зв`язку з поданням даного адміністративного позову, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати, які складаються з судового збору та втрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2026 у справі відкрито провадження, прийнято рішення про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Також, у вказаній ухвалі роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву та порядок його подачі.

У визначені судом строки відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Позивач та його представник в судове засідання не прибув, представник через підсистему "Електронний суд" скерував до суду заяву з проханням проводити розгляд без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримкє в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неприбуття суду не повідомив, відзиву на позов як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.

Частиною 1 ст. 268 КАС України визначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явився, а також не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Враховуючи викладене, судом було визнано за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що постановою № R613081 від 06.07.2026, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок. Постанову складено начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 , мотивована тим, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ “Про війсьовий обов`язок і військову службу”), чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП.

Місце реєстрації позивача за адресою АДРЕСА_1 з 10.07.2003 року, підтверджується ткопією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого на ім`я позивача 19 груднч 2012 року Первомаський МВУ МВС України в Миколаївській області.

В підтвердження перебування на військовому обліку позивачем до позовної заяви додано витяг з додатку «Резерв+», сформований 06.07.2026 року, згідного якого також підтверджується адреса проживання позивача АДРЕСА_1 . Крім того, з вказаного витягу вбачається, що позивачем дані уточнено 07.03.2026 року.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч.1 ст.9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із ст.235 КУпАП такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерством оборони України від 01 січня 2024 року №3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція № 3).

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції №3 матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

Зі змісту постанови № R613081 від 06.07.2026 року за справою про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та у вказаній постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку, а тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок (а.с.14).

Статтею 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження України особливого періоду.

Статтею 65 Конституції України встановлено обов`язок громадян України у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно зі ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Відповідно до п.1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів цей порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п.14 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Відповідно до п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 р. №265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи. Громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік та не можуть здійснити електронну ідентифікацію в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зобов`язані особисто прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Аналізом положень зазначених норм встановлено, що в разі зміни адреси проживання або інших персональних даних військовозобов`язані та резервісти зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи або шляхом особистого прибуття до таких органів.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами, підтверджується той факт, що з 10.07.2003 року позивачем не змінювалася його адреса проживання, та він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого ним рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Дослідивши обставини, викладені у постанові про адміністративне правопорушення, наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, не була доведена.

Частиною 3 ст.286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведені обставини і норми чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, суд дійшов висновку, що постанову №R613081 від 06.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити.

Що стосується судових витрат по справі, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Так, між позивачем та адвокатом Дубіною О.А. укладено договір № 0703/01/26 від 07.03.2026 року про надання правничої (юридичної) допомоги.

Позивачем для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано Договору про надання правової допомоги від 07.03.2026 року та акт приймання-передачі пнаданої правничої допомоги від 09.07.2026.

Предметом спору у справі є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 17000 грн., в той час як правничу допомогу адвокатом визначено у розмірі 10000 грн.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зазначає, що поданий адміністративний позов містить невеликий обсяг та долучених додатків. За характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників вказана адміністративна справа є справою незначної складності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того, документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 532,48 грн. згідно платіжної інструкції №8420-7647-2405-9736 від 09.07.2026.

Таким чином відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 532,48 грн. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.9, 2101 ч.3, 247, 292, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 19, 20, 72, 77, 139, 243, 244, 245, 246, 250, 268, 286, 295 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №R613081 від 06.07.2026 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_6 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП- закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 532,48 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., а всього судові витрати в сумі 3532 (три тисячі п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зарестроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 24.07.2026 року.

Суддя Н.А. Коваленко