Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №489/9968/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/9968/25

Провадження № 2/489/681/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,

встановив:

В грудні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кучеряву Т.Ю. із використанням системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.

Як на підставу позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її нерідний дідусь – ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді належного йому нерухомого майна: частину буд. АДРЕСА_1 ; кв. АДРЕСА_2 . 28.01.1994 бабуся позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 одружились. Вони проживали за однією адресою в кв. АДРЕСА_2 разом з позивачкою, оскільки її мати проживала окремо. ОСОБА_1 та її неповнолітні діти зареєстровані у вказаній квартирі. З народження ОСОБА_1 опікувались її бабуся та дідусь ОСОБА_4 , виховували і забезпечували, проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Бабуся позивача померла у 2024 році. Після цього вона опікувалась дідусем, дбала про нього, купувала необхідні речі, медикаменти, готувала їжу – оскільки ОСОБА_4 з дитинства мав інвалідність по зору, потребував постійного стороннього догляду. Померлий довіряв позивачу та членам її родини, видавав на їх ім`я довіреність на представництво його інтересів в суді. Через постійні сварки та конфлікти з родичами брата ОСОБА_4 зі своєю родиною ніколи не спілкувався. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадковим майном опікується позивач, яка здійснила поховання дідуся за власні кошти. Відповідачі – племінники померлого, ніколи не дбали про діда, не спілкувались з ним, не приймали участі в його житті, уникали від обов`язку забезпечити підтримку – хоча він потребував сторонньої допомоги, після смерті дідуся не брали участь у витратах на його поховання та не були присутні на ньому. Проте після смерті ОСОБА_4 відповідачі звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Позивач вважає, що вони мають бути усунені від спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 як особи, які ухилялась від надання йому допомоги.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду.

Також у поданій позовній заяві ОСОБА_1 просила суд викликати для допиту в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; витребувано у ПН ММНО Рибачук О.В. копію спадкової справи № 14/2025, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувані докази надійшли на адресу суду 19.02.2026.

10.02.20262 від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він спростовує твердження позивача, викладені у позові, та просить відмовити в його задоволенні. Зокрема вказує нате, що позивач ОСОБА_1 не здійснювала обов`язки по догляду за померлим ОСОБА_4 , фактично вона не проживала з ним, не піклувалась про нього, оскільки тривалий час перебувала за кордоном. Посилаючись на викладене, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про витребування у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її дітьми - в період з січня 2022 року по грудень 2025 року. Додатково вказував на те, що з 22.11.2022 він проходить військову службу в складі ЗСУ, приймав та приймає безпосередньо участь у бойових діях. В зв`язку з чим не мав фізичної можливості бути присутнім на похованні свого дядька ОСОБА_4

11.02.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він заперечує проти обставин, викладених у позові, та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23.02.2026 витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Витребувані відомості надійшли на адресу суду 12.03.2026.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Її представник адвокат Кучерява Т.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Кіяновська А.В. в судове засідання не з`явились, повідомлені судом про розгляд справи належним чином, згідно заяви від 29.02.2026 просили суд розглянути справу за їх відсутності, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, згідно заяви від 11.02.2026 просив суд розглянути справу за його відсутності.

Третя особа ПН ММНО Рибачук О.В. в судове засідання не з`явилась, повідомлена судом про розгляд справи належним чином, від 03.03.2026 від неї на адресу суду надійшла зава про розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 20.07.2026, допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 28.01.1994 ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_11 (а.с. 6).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_11 є матір`ю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7). ОСОБА_12 , у відповідності до свідоцтва про народження, є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 23, зворотня сторона). Враховуючи викладене, позивач по справі ОСОБА_1 є рідною онукою дружини ОСОБА_4 – ОСОБА_11 .

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори 28.09.2007, ОСОБА_4 належить частка цілого житлового будинку АДРЕСА_1 , з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами (а.с. 61). На іншу частку спадкового майна свідоцтво про право на спадщину за законом ще не видано на ім`я ОСОБА_13 – рідного брата ОСОБА_4

23.01.1994 на ім`я ОСОБА_4 . Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме кв. АДРЕСА_2 (а.с. 66, зворотня сторона).

Згідно повідомлення Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 22.07.2024 ОСОБА_14 , дружина ОСОБА_4 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 24).

Донька ОСОБА_14 – ОСОБА_12 , а також її неповнолітня донька ОСОБА_1 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується талоном зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання від 11.12.2010 (а.с. 14).

Станом на час розгляду справи позивач ОСОБА_1 , а також її малолітні діти ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 20, 21, 38 зворотня сторона).

Тобто бабуся позивача ОСОБА_14 , її мати ОСОБА_12 , позивач ОСОБА_1 та її малолітні діти протягом тривалого часу проживали та були зареєстровані у житлових приміщеннях, що належали на праві власності ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_4 мав двох племінників – відповідачів по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які були синами його рідного брата – ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . При цьому вона вказує на те, що ОСОБА_4 та його родичі протягом тривалого часу не спілкувались, мали особисті неприязні відносини через відсутність домовленості щодо спільного володіння буд. АДРЕСА_5 , що підтверджує наявність судових справ між ними (а.с. 10-13).

ОСОБА_4 був інвалідом І групи (захворювання зору) безстроково, потребував постійного стороннього догляду, про що свідчить індивідуальна програма реабілітації інваліда (а.с. 43-48), довідка до акту огляду МСЕК (а.с. 51).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати позивача – ОСОБА_12 (а.с. 7, зворотня сторона).

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла бабуся позивача – ОСОБА_14 (а.с. 8, зворотня сторона).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді належної йому на праві власності кв. АДРЕСА_2 , а також частки буд. АДРЕСА_1 .

Зі змісту спадкової справи № 27/2025, заведеної ПН ММНО Рибачук О.В. до майна померлого ОСОБА_4 , спадщину після смерті останнього прийняв його племінник – ОСОБА_3 , який у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також ОСОБА_1 . Інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались (а.с. 115-132).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , оскільки була зареєстрована та проживала однією сім`єю разом з ним за однією адресою більше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини. Вказує на те, що після смерті бабусі всіма справами по господарству займалась саме вона, дбала про побут, приготування їжі, піклувалась про діда. При цьому відповідачі через постійні конфлікти ніколи не дбали про ОСОБА_4 , не спілкувались з ним, не брали жодної участі у його житті, не допомагали йому, коли він потребував сторонньої підтримки, виявляли до нього байдужість, уникали від обов`язку забезпечити підтримку своєму дядьку.

Разом з тим, згідно повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23.02.2026, наданого на запит суду, ОСОБА_1 в період з 08.11.2017 по 11.03.2026 здійснювала наступні перетини державного кордону України:

10.07.2023 в`їзд – 20.07.2023 виїзд;

12.07.2024 в`їзд – 18.07.2024 виїзд;

26.07.2025 в`їзд – 30.07.2025 виїзд;

16.11.2025 в`їзд – 22.11.2025 виїзд;

02.12.2025 в`їзд – 03.12.2025 виїзд;

19.12.2025 в`їзд – 19.12.2025 виїзд;

06.03.2026 в`їзд – 06.03.2026 виїзд (а.с. 165).

Крім того судом встановлено, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 31.03.2026 солдат ОСОБА_3 (відповідач, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 ) перебуває на військовій службі по мобілізації з 22.11.2022 по теперішній час (а.с. 101). Згідно посвідчення сері НОМЕР_4 від 23.09.2023 ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій (а.с. 100, зворотня сторона).

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які є сусідами позивача по АДРЕСА_6 , а також ОСОБА_10 , яка є двоюрідною бабусею позивача (рідною сестрою померлої бабусі позивача та дружини ОСОБА_4 ) в судовому засіданні пояснили, що позивач дійсно проживала у квартирі АДРЕСА_2 з малолітнього віку, спочатку разом із своєю мамою, бабусею та ОСОБА_4 .

З спливом часу та смертю матері позивача та бабусі позивача залишалася проживати у цій квартирі зі своїми дітьми, та ОСОБА_4 , а в останні роки перед війною із співмешканцем ОСОБА_17 , який після від`їзду позивача разом із дітьми за кордон у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф, продовжував деякий час проживати із ОСОБА_4 та дбати про нього.

Зокрема сусіди та двоюрідна бабуся позивача вказують, що співмешканець позивача на ім`я ОСОБА_18 купляв продукти харчування для ОСОБА_4 , готував йому їжу, оскільки за фахом був поваром. При цьому всі свідки підтвердили, що на похованні ОСОБА_4 позивач не була, його поховання організовувала ОСОБА_10 . Також свідки підтвердили, що ОСОБА_4 , хоч і був спілим від народження, але самостійно міг себе обслуговувати, навіть ходив за водою сам та загинув як раз через те, що заблукав та його збила машина. При цьому всі свідки підтвердили також, що ОСОБА_4 до відповідачів за будь-якою допомогою ніколи не звертався через їх асоціальний спосіб життя (вживання алкоголю), вони до нього в гості за життя ніколи не приходили і навіть йому не телефонували, на похованні не були.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).

Положеннями ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

У відповідності до ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Враховуючи викладене судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцями другої черги після смерті його дядька ОСОБА_4 за правом представлення після - смерті свого батька ОСОБА_13 , рідного брата померлого. При цьому, беззаперечних доказів того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги після смерті його дядька ОСОБА_4 за аналогічних обставин – матеріали справи не містять, оскільки доказів про зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 на момент смерті матеріали справи не містять. Позивач ОСОБА_1 вважає, що вона є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 .

У відповідності до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Оцінюючи доводи позивача, суд зазначає, що у справах про усунення від права на спадкування, відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України, суд має встановити сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, суд має з`ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду по справі № 759/18917/17 від 15.06.2018 та по справі № 753/21722/13-ц від 30.05.2018.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачі через постійні конфлікти ніколи не дбали про ОСОБА_4 , не спілкувались з ним, не брали жодної участі у його житті, не допомагали йому, коли він потребував сторонньої підтримки, виявляли до нього байдужість, уникали від обов`язку забезпечити підтримку своєму дядьку.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 потребував постійної сторонньої допомоги, оскільки був інвалідом І групи, мав проблеми із зором. Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, з 22.11.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації, є учасником бойових дій, а тому обґрунтовано фізично не мав можливості надавати допомогу своєму дядькові. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що померлий звертався до нього за наданням допомоги.

Що стосується відповідача ОСОБА_2 – зі змісту спадкової справи № 27/2025, заведеної до майна померлого ОСОБА_4 , не вбачається, що він звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька, прийняв спадщину іншим шляхом (ст. 1268 ЦК України), тощо. Також відсутні докази на підтвердження того, що померлий звертався до нього за наданням допомоги.

Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що саме вона здійснювала догляд за померлим ОСОБА_4 , дбала про його побут, забезпечувала його потреби. Проте такі твердження спростовуються повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, згідно якого встановлено, що в період з 10.07.2023 ОСОБА_1 переважно проживає за кордоном та декілька разів на рік повертається на територію України на короткий період (декілька днів), що унеможливлювало для неї здійснення догляду за ОСОБА_4 .

Крім того з матеріалів справи встановлено, що догляд за померлим спадкодавцем здійснювали інші особи, а не ОСОБА_1 . Зокрема, згідно декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладену ОСОБА_4 18.08.2022, в якості його представника зазначено ОСОБА_19 (а.с. 22). Відповідно до договору оренди належної спадкодавцю частини буд. АДРЕСА_5 , укладеному 16.06.2018, його від імені ОСОБА_4 було укладено ОСОБА_10 (рідною сестрою померлої дружини ОСОБА_4 ) (а.с. 28). Також 21.09.2010 ОСОБА_4 уповноважив на представництво його інтересів на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_20 (а.с. 27). Вказані письмові докази свідчать про відсутність належних та достатніх доказів систематичного догляду позивачкою за спадкодавцем ОСОБА_4 .

Згідно частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При ухваленні рішення суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77-78, чч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі № 235/499/17 зазначено, що аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова ВС від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц).

Всупереч вищезазначеного, позивачем ОСОБА_1 не надано належних, допустимих, достовірних, достатніх та неспростовних доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог.

Надаючи оцінку наданим у справі доказам та аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з відсутності сукупності обставин, які відповідно до статті 1224 ЦК України є підставою для усунення спадкоємців від спадкування, зокрема ухилення осіб від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. В даному конкретному випадку судом не було встановленого ухилення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_4 , оскільки позивач не навела переконливих і неспростовних доказів потреби спадкодавця в допомозі саме відповідачів, а також ненадання ними такої допомоги умисно, за можливості її надати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено – судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, суд –

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 ;

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_8 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП не встановлено, адреса реєстрації: АДРЕСА_8 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 ;

третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Рибачук Ольга Володимирівна, адреса: м. Миколаїв, просп. Миру, 9.

Повний текст рішення складено 24.07.2026.

Суддя Г.А. Микульшина