Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №489/6290/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/6290/26

Провадження № 1-кп/489/733/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

24 липня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12026150000000282 від 29.04.2026

за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, з базовою середньою освітою, офіційно не працюючого, офіційно неодруженого, маючого малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

18.11.2024 Херсонським міським судом Херсонської області за ч. 4 ст. 186 КК України до 8 років позбавлення волі. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 16.07.2025 у відповідності до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням ст. 72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 18.11.2024 та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2024, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 1 місяць,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, умовно- достроково звільненим від відбування покарання на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби, який проходив військову службу на посаді стрільця мотопіхотного спеціалізованого відділення мотопіхотного спеціалізованого взводу спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи у розшуку як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину, 29.04.2026 приблизно о 14:50 год, перебуваючи на території військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 (точна адреса не зазначається з міркувань безпеки), усвідомлюючи негативні наслідки для себе у вигляді оформлення факту самовільного залишення військової частини, подальшого затримання та вирішення питання щодо подальшого відбування покарання за раніше вчинені кримінальні правопорушення, вирішив запропонувати та надати неправомірну вигоду начальнику відділення розшукової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 майору ОСОБА_6 , який є службовою особою, за невжиття заходів щодо оформлення його як військовослужбовця, встановленого за самовільне залишення військової частини, припинення його подальшого розшуку та проведення розшукових заходів.

Тоді ж ОСОБА_3 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, під час особистого спілкування з начальником відділення розшукової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_6 , запропонував останньому неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США за невжиття заходів щодо оформлення його як військовослужбовця, встановленого за самовільне залишення військової частини, припинення подальшого розшуку та проведення розшукових заходів, однак отримав категоричну відмову та був попереджений про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі.

Незважаючи на це та не реагуючи на відмову службової особи, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 30.04.2026 та 01.05.2026, перебуваючи на території військового містечка АДРЕСА_3 , (точна адреса не зазначається з міркувань безпеки),повторно звертався до майора ОСОБА_6 із пропозиціями надати неправомірну вигоду спочатку в сумі 5000 доларів США, а в подальшому повідомив про готовність надати частину запропонованої суми в розмірі 1000 доларів США за вчинення останнім дій з використанням наданого йому службового становища, а саме: за невжиття заходів щодо оформлення ОСОБА_3 як військовослужбовця, встановленого за самовільне залишення військової частини, припинення його подальшого розшуку та проведення розшукових заходів.

Продовжуючи свої злочинні дії та не реагуючи на неодноразові відмови майора ОСОБА_6 від одержання неправомірної вигоди, 01.05.2026 приблизно о 16:00 год, перебуваючи у службовому кабінеті № 2, розташованому на першому поверсі будівлі військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , (точна адреса не зазначається з міркувань безпеки), діючи умисно, надав начальнику відділення розшукової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 майору ОСОБА_6 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, частину обіцяної неправомірної вигоди в сумі 14700 грн, що є еквівалентом частини раніше обіцяної суми в розмірі 1000 доларів США, за невжиття заходів щодо оформлення ОСОБА_3 як військовослужбовця, встановленого за самовільне залишення військової частини, припинення його подальшого розшуку та проведення розшукових заходів.

Таким чином, судом у межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, тобто, пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі та надання неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю. Пояснив, що був умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби. Направлений до бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 »,через незгоду з діями командира самовільно залишив військову частину. Був затриманий на вул. 3-тя Слобідська працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4, де намагався домовитися з начальником відділення ОСОБА_7 за гроші уникнути притягнення до кримінальної відповідальності. Це було 29.04.2026.Наступного дня або через день вручив ОСОБА_7 14700 грн і був одразу затриманий співробітниками СБУ. Розумів, що надає неправомірну вигоду. Щиро кається у вчиненому, на майбутнє висновки для себе зробив, прикро за вчинене, бажає продовжити військову службу в іншій бригаді. Під час досудового розслідування сприяв слідству.

Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та вважає можливим розглянути справу на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, не має негативної характеристики, раніше судимий, умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, яке виразилось у засудженні своїх дій, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, визнання вини, особи обвинуваченого, який вважається раніше судимий, наявності обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, враховуючи позицію державного обвинувача з приводу покарання, яке необхідно призначити особі, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі. Вказані вид та міра покарання, на переконання суду, є необхідними й достатніми для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 12.08.2025 по справі №478/944/25 ОСОБА_3 , засудженого 07.11.2024 вироком Заводського районного суду м. Миколаєва та 18.11.2024 вироком Херсонського міського суду Херсонської області, якому ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 16.07.2025 у відповідності до вимог ч.4 ст.70 КК України призначено остаточне покарання, умовно-достроково звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина якого складає: 7 років 26 днів, для проходження військової служби за контрактом.

Оскільки ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, необхідно відповідно до положень ст.ст. 71, 81-1 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_3 за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2024 та вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 18.11.2024, з урахуванням положень ст. 72 КК України.

Прокурор зазначив, що грошові кошти були предметом кримінального правопорушення, тому просив застосувати до них спеціальну конфіскацію.

Пункт 3 ч. 1 ст. 96-2 КПК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

З огляду на викладене, до банкнот на загальну суму 14 700 грн., номіналом 1 000 грн. - 3 шт.: КЖ0394909, ЛИ5168140, МВ0644219, 500 грн. - 23 шт.: ЛГ3390040, ЄН7897143, КА 8614202, ВЕ3685795, ЄР7241341, ЄЛ2555673, ЛЄ3819553, ВС5486484, ГК 5043413, ВЖ0293195, КА6472831, ЕН1954567, ЄК6151397, ЕС3756334, ГМ7292832, ЄП7836290, ЛД8119886, ЛВ6409103, МБ5417930, ЗЛ6763864, АА8088306, КБ0160176, КВ6962231, 200 грн. - 1 шт.: ЄВ4447036 слід застосувати спеціальну конфіскацію.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Отже, з ОСОБА_3 необхідно стягнути в дохід держави витрати за проведення судової технічної експертизи документів №СЕ-19/115-26/6958-ДД у розмірі 5776,32 грн.

Посилання захисника на те, що витрати по вказаній експертизі не зазначені в обвинувальному акті не простовують її проведення у кримінальному провадженні, яке розглядається, та імперативну вимогу ч. 2 ст. 124 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 07.05.2026 у справі 490/3998/26, підлягають скасуванню після набрання вироком законної сили.

ОСОБА_3 був затриманий 01.05.2026 та до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Враховуючи те, що призначене обвинуваченому покарання пов`язане з реальним позбавленням волі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2024 та вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 18.11.2024 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Речові докази:

- банкноти на загальну суму 14 700 грн., номіналом 1 000 грн. - 3 шт.: КЖ0394909, ЛИ5168140, МВ0644219, 500 грн. - 23 шт.: ЛГ3390040, ЄН7897143, КА 8614202, ВЕ3685795, ЄР7241341, ЄЛ2555673, ЛЄ3819553, ВС5486484, ГК 5043413, ВЖ0293195, КА6472831, ЕН1954567, ЄК6151397, ЕС3756334, ГМ7292832, ЄП7836290, ЛД8119886, ЛВ6409103, МБ5417930, ЗЛ6763864, АА8088306, КБ0160176, КВ6962231, 200 грн. - 1 шт.: ЄВ4447036 - конфіскувати в дохід держави;

- мобільний телефон марки «Xiоti» моделі «Redmi 15C», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , з сім-карткою «Vodafone» з номером НОМЕР_5 - повернути ОСОБА_3 ..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 5776,32 грн (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість грн 32 коп.).

Після набрання вироком законної сили заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 07.05.2026 у справі 490/3998/26, - скасувати.

Застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити до набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення з 01.05.2026 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1