Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №462/3159/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 462/3159/26

Провадження № 3/466/1491/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Баєва О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и л а:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628687, 31.03.2026 року о 17:08 год. у м. Львові на вул. Шевченка, 108, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , вживав алкоголь (віскі) після зупинки на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Встановлено стан сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» (результат 0.65 проміле), чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.10 «є» ПДР України - вживання водієм ТЗ після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі.

Під час розгляду матеріалів в суді ОСОБА_1 вину заперечив повністю і пояснив, що будучи тверезим, 31.03.2026 року близько 16:00 год. у м. Львові на вулиці Шевченка виїхав автомобілем на смугу руху для громадського транспорту та виконав поворот на вулицю вул. Ген. Юнаківа, після чого продовжив рух цією вулицею, заїхав на міжбудинкову територію, далі у підземний паркінг будинку №9е, в якому проживає. Зупинивши автомобіль на своєму паркувальному місці, вийшов з автомобіля і побачив, поліцейський автомобіль. До нього підійшов поліцейський, наказав пред`явити посвідчення водія і сказав, що за порушення вимог ПДР України накладе на нього штраф. Він визнав факт вчинення правопорушення і на вимогу надав поліцейському посвідчення водія для складання постанови про накладення адміністративного стягнення. Поліцейський на планшеті набрав текст постанови, повернув посвідчення водія, сказав, що після роздрукування і вручення постанови він може бути вільним. Забравши з автомобіля речі, підписавши постанову та отримавши її копію, він намірився іти додому, але через деякий час поліцейський сказав, що має підозри щодо його можливого перебування у стані сп`яніння, а також запропонував пройти тест. Будучи стомленим, він не хотів витрачати час на проходження тесту, а тому пішов до свого автомобіля, звідки взяв пляшечку віскі, ємністю 100 мл, випив її вміст, і сказав поліцейському, що після складання постанови, тобто після паркування автомобіля у паркінгу, завершення всіх процесуальних процедур, не має перепон для того, щоб випити спиртного. Поліцейський повторно запропонував пройти тест за допомогою приладу «Драгер», або у медичному закладі або відмовитись від проходження огляду. Він погодився пройти тест на місці. О 16:39 год. інший поліцейський доставив прилад «Драгер», за допомогою якого був проведений тест, а потім відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 4 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Згідно з протоколом ОСОБА_1 поставлено у вину вживання алкоголю після зупинки на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 8.9. ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою:

а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки;

б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу;

в) гучномовного пристрою;

г) спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу.

Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Судом встановлено, що поліцейський патрульний автомобіль рухався позаду автомобіля під керуванням ОСОБА_1 від вулиці Шевченка аж до місця його паркування.

Пояснення поліцейського ОСОБА_2 про те, що ним здійснювалась зупинка транспортного засобу шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору чи спеціального звукового сигналу не підтверджуються дослідженими доказами. Так, відеозапис з камери патрульного автомобіля не містить звукового ряду, що унеможливлює встановлення достовірності факту подання поліцейським звукового сигналу. На тому ж відеозаписі відсутні візуальні ознаки того, що поліцейським подавались сигнали проблисковим маячком червоного кольору.

У рапорті інспектора патрульної поліції Струса І. від 31.03.2026 року зазначено, що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений за адресою: м. Львів, вул. Ген. Юнаківа, 9Ж, що відповідає місцю складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628687, а також місцю, де ОСОБА_1 запаркував автомобіль.

На відеозаписі з нагрудної камери поліцейський ОСОБА_2 не заперечив того, що ОСОБА_1 самостійно зупинив автомобіль на паркувальному місці.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують факту зупинки поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно із поясненнями ОСОБА_1 , алкогольний напій він вжив після висловлювань поліцейського Дацка А.Б. про те, що після складання постанови про накладення на нього адміністративного стягнення та отримання її копії, він може бути вільним.

Поліцейський ОСОБА_2 повідомив суду, що ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 він виявив під час спілкування з ним, однак не зміг уточнити, коли саме це спілкування відбувалось. У рапорті інспектора патрульної поліції Струса І. від 31.03.2026 року викладено таку ж інформацію, без конкретизації того, чи було поліцейськими на час цього спілкування завершено розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 ч.2 КУпАП.

Законом України «Про Національну поліцію» (стаття 31 частина 1 пункт 9) до превентивних заходів віднесено застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Пункт 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 передбачає, що: включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

В порушення зазначених норм, поліцейськими не здійснювалось фіксування процесу оформлення та розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 статті 122 КУпАП за допомогою портативного нагрудного відеореєстратора. Відтак, судом встановлено, що станом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП у поліцейських не виникало підозри щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Досліджений судом запис із нагрудного реєстратора розпочинається із пропозиції поліцейського до ОСОБА_1 пройти тест за допомогою приладу «Драгер», тобто з події, що мала місце вже після того, як ОСОБА_1 була вручена постанова серії ЕНА №6941543, складена о 16:18 год.

З огляду на це, суд доходить висновку, що завершивши розгляд справи складанням та врученням постанови серії ЕНА №6941543 про накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, поліцейський Дацко А.Б. втратив повноваження на прийняття рішень щодо скерування водія на проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

У постанові у справі №161/5372/17 від 29.04.2020 року Верховний Суд сформував висновок: Обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Згідно з ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628687 вбачається, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП - 31.03.2026 року о 16:13 хв. у м. Львові на вул. Шевченка, 108. Проте, досліджені судом докази не підтверджують ці обставини, а саме: відповідно до постанови серії ЕНА №6941543 у цей час та у цьому місці ОСОБА_1 вчинив порушення вимог п. 11 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вживання алкогольного напою зафіксовано на відеозаписах в іншому місці та у пізніший час, а саме у підземному паркінгу будинку №9е по вул. Ген. Юнаківау м. Львові о 16:22 год., що не відповідає обставина, викладеним у протоколі..

З огляду на це, а також суперечливе трактування обставин інкримінованого правопорушення, протокол серії ЕПР1 №628687 складений з грубим порушенням вимог ст. 256 КУпАП.

Положеннями ст.ст.254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи те, що в розпорядження суду не надано належних та достатніх доказів, з яких би вбачалася винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, складені працівниками поліції процесуальні документи містять грубі порушення, суд приходить до висновку, що провадження по справі слід закрити у зв`язку із недоведеністю події правопорушення та відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

п о с т а н о в и л а:

закрити провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду.

Суддя О. І. Баєва