Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №456/1759/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1759/26

Провадження № 3/456/918/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

23 липня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Валовін Ю. В. , розглянувши матеріали, які надійшли з Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

За ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 616394 від 16.03.2026, ОСОБА_1 16.03.2026 о 12:50 год за адресою м. Стрий, вул. Панаса Мирного, Стрийського району Львівського області, керував транспортним засобом Ford C-Max реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Подія зафіксована на нагрудні бодікамери поліцейських. Водія усно відсторонено від подальшого керування транспортним засобом.

Матеріали про вчинення адміністративних правопорушень відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП надійшли від Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області до Стрийського міськрайонного суду Львівської області 26.03.2026 року, після чого невідкладно у встановленому порядку були розподілені головуючому судді Валовін Ю. В.

Розгляд справи тричі було відкладено, 28.04.2026 з причин неявки ОСОБА_1 та наявності клопотання його представника адвоката Горзова О. О. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду, 21.05.2026 та 11.06.2026 за клопотанням адвоката Горзова О. О. з метою долучення доказів.

10.06.2026 ОСОБА_2 через канцелярію суду долучено до матеріалів справи клопотання про долучення доказів, зокрема рецептів на вживання ліків, а також інструкцій до вказаних лікарських засобів. 22.07.2026 через канцелярію суду долучено до матеріалів справи довідку про перебування ОСОБА_1 на обліку в лікаря-психіатра, а також клопотання про закриття провадження в справі з причин відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.

В обґрунтування клопотання покликається на наступне:

?ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, навпаки погодився та поїхав з цією метою в медичний заклад разом з працівниками поліції.

?в медичному закладі ОСОБА_1 було запропоновано здати біологічний матеріал, сечу, яку через фізіологічні потреби останній надати не зміг. З відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 самовільно та беззаперечно відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп?яніння. Навпаки, останнім було вжито заходів для здачі сечі (вживання рідини, наполягання повторно здати матеріал ще до закінчення двох годин з моменту зупинки автомобіля).

?Відповідно до п. 6, 11, 12 розділу III Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов?язкове, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ. шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Зі змісту пунктів 6, 11, 12 розділу III вказаної Інструкції № 1452/735 чітко вбачається, що в разі неможливості взяти в особи зразки сечі, слини, змивів, працівник поліції або лікар мають запропонувати такій особі надати для аналізу кров. Тобто, відмова від проходження медичного огляду на стан сп?яніння має місце тоді, коли особа не може надати зразки сечі, слини або змивів та після цього відмовляється надати зразки своєї крові.

?Вищевказаний підхід в Інструкції пояснюється тим, що людина в силу своїх біологічних особливостей або в силу певного емоційного стану може не мати у певний період часу позивів до сечовипускання (в даному випадку, у зв?язку з вживанням за призначенням лікаря медичних препаратів, що призводять до затримки сечовипускання, а також за умов порушення особистого простору та фільмування процесу з боку працівників поліції), а іноді може мати недостатнє слиновиділення. Саме в таких випадках у особи має відбиратися кров для здійснення відповідного аналізу, в той час як відсутність сечі чи слини сама по собі не може свідчити про відмову від проходження медичного огляду.

?Оскільки медичним закладом ОСОБА_1 не було запропоновано можливість використання інших об?єктів його біологічного середовища для проведення лабораторного дослідження, то огляд було проведено з порушенням вищевказаної Інструкції.

?Довідка лікаря-психатра та інструкції до медичних препаратів які приймає ОСОБА_1 підтверджують що відсутність фізіологічної можливості здати біоматеріл у вигляді сечі для дослідження зумовлена проблемами зі здоров`ям та прийманням ліків.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 клопотання підтримав, наголосив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, в силу того, що факт відмови від проходження огляду не мав місця, особа не здала біоматеріа у вигляді сечі з причин відсутності фізіологічної можливості, при цьому медичним закладаом не було запропоновано здати замість сечі кров. реакції, затвердженої.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив наведені обставини. Стверджував, що не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, просто не мав такої можливості, постійно наголошував на цьому працівникам поліції, стверджував що вживає ліки, які призводять до таких проблем.

Заслухавши позицію захисту, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов таких висновків.

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, суб`єктом правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП є водій транспортного засобу, а суб`єктивна сторона названого правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Об`єктивна ж сторона названого правопорушення полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як бачимо, об`єктивна сторона даного правопорушення передбачає відмову від проходження не будь якого огляду, а детально регламентованого. Для дотримання цієї умови сам огляд так і відмова повинні проводитись та оформлюватись у відповідності до певного порядку.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з пунктами 3,4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справах України, Міністерства охорони здоров`я України № 09.11.2015 № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; порушення мови; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІ зазначеної вище Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

В п. 6 розділу ІІІ визначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. При цьому в п. 11 та 12 Розділу ІІІ Інструкції вказано, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлюючи наявність складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , суд приходить до висновку що обставини викладені в ньому не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Так, з долученої довідки лікаря-психіатра від 08.07.2026 вбачається, що ОСОБА_1 з 2022 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра та постійно приймає лікування, зокрема есциталопрам, прегабалін, аміназин, вальпроком-хроно. Водночас з інструкцій до медичних препаратів есциталопрам, прегабалін вбачається що побічними ефектами їх вживання є затримка сечовипускання. Вказана обставина підтверджує доводи ОСОБА_1 , про те що в момент доставки його до медичного закладу він не міг фізіологічно здати біологічне середивище у вигляді сечі для дослідження. Вказана обставина також підтверджується відеозаписом, на якому особа кілька раз наголошує що не може здати навіть вживаючи рідину:

13:16:25 - на пропозицію поліції пройти огляд на стан сп?яніння погоджується без заперечень;

13:28:20 - пояснює, що не може здати сечу з фізіологічних причин;

13:29:45 - повідомляє поліцейських, що має психічне захворювання, приймає ліки за рецептом лікаря (що пояснює його поведінку та неможливість здати сечу для аналізу);

14:06:45 - хоче випити каву (має намір вжити рідину);

14:07:12 - ще не може фізіологічно пройти огляд;

14:08 - поліцейська озвучує, що складе протокол, якщо водій через 5 хв не повернеться;

14:14 - повертається з кавою;

14:24:30 - не має фізіологічної можливості здати аналіз, але не відмовляється;

14:29 - починають складати матеріали (заповнює бланки, хоча до двох годин з моменту

зупинки ще 20 хв);

14:36:09 - водій наполягає пройти огляд, поліцейські не реагують.

Водночас, в супереч вимогам Інструкції, почувши про фізіологічну неспроможність здати баоматеріал у вигляді сечі, працівниками поліції та медичними працівниками не було запропоновано пройти огляд в інший спосіб передбачений Інструкцією, зокрема шляхом забору крові.

Відсутність сечі чи слини сама по собі не може свідчити про відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння за наявності фізичної можливості здійснити такий огляд шляхом забору для проведення дослідження крові. Не вчинення таких дій працівниками медичного закладу суперечить п. 11 та 12 Розділу ІІІ Інструкці № 1452/735.

Відтак суд погоджується з доводами адвоката про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був складений за результатами огляду на стан сп?яніння, проведеного з порушенням встановленого порядку, а тому такий протокол про адміністративне правопорушення та направлення на огляд критерію допустимості доказів не відповідають і не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення.

Таким чином, аналіз матеріалів адміністративної справи в сукупності з поясненнями ОСОБА_1 та долученими його представником доказами, дають підстави для висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП у вигляді відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суд звертає увагу, що наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. TheUnitedKingdom), заява № 5310/71, та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», заява № 39598/03. Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, що сформульовані у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, з відсиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), заява№ 25657/94 від 10 липня 2001 року, згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Згідно із пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

У справі «Полі Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (Pauland Audrey Edwards v. The United · Kingdom), рішення від 27 жовтня 2004 року, заява № 46477/99, Європейський Суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, MessegueandJabardov.Spain), рішення від 06 грудня 1998 року, заява № 10590/83, Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Тож суд, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї об`єднаної справи в їх сукупності, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП.

Так, згідно пункту 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття розпочатого провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окремо, суд враховує, що пунктом 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

Керуючись ст. 23, 33, 247, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Юлія ВАЛОВІН