Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №463/5289/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/5289/26

Провадження №3/463/1112/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Головатий Р.Я., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Шкарупської-Баранової Наталії Богданівни, розглянувши справу про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КпАП України,-

в с т а н о в и в:

як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №214753 від 27.05.2026, ОСОБА_1 27.05.2026 близько 23 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , словесно ображав свою дочку ОСОБА_2 , чинив моральний та психологічний тиск, чим вчинив психологічне домашнє насильство протягом року.

ОСОБА_1 під час розгляду справи вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Зазначив, що того дня з дочкою не сварився, просив не курити на кухні, де він спить вночі. Словесно її не ображав, морального чи фізичного тиску не вчиняв. Також пояснив, що проживає разом з дочкою та внуком, останні ночують в окремій кімнаті, а він – на кухні. Однак з невідомих причин дочка викликала поліцію.

Захисник Карпи О.Д. під час розгляду справи просила провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення з підстав, викладених у письмовому клопотанні. Зазначила, що ініціатором конфліктів є дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка зловживає спиртними напоями та яку неодноразово притягували до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2, ч.1 ст.184 КпАП України.

Допитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_3 повідомив, що є сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживає поверхом вище. Знає їхню сім`ю тривалий час з часу заселення. Бували конфлікти, через що викликалася поліція. Разом з тим, 27.05.2026 перебуваючи ввечері на балконі жодних криків і сварок не чув.

Потерпіла на розгляд справи не з`явилася, причин неявки судді не повідомила.

Відповідно до вимог ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.173-2 КпАП України відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого, зокрема частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частиною першою ст.173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

При цьому, відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Суд наголошує, що він також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність лише протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст.251 КУпАП, умисного вчинення ОСОБА_1 будь-яких діянь (дій або бездіяльності) стосовно його дочки ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода потерпілій 27 травня 2026 року близько 23 год. (відеозаписи події, показання свідків, висновки експертів, медичні довідки тощо).

Матеріали справи не містять не лише належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 фізичному або психічному здоров`ю його дочки ОСОБА_2 була завдана шкода, а й взагалі не зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення про завдання такої шкоди.

Більше того, відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КпАп України, підтверджується як поясненнями ОСОБА_1 , так і пояснення свідка ОСОБА_3 .

При цьому, суддя звертає увагу на те, що сам лише факт наявності між учасниками справи сварки, конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення домашнього насильства, в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Так, поняття «конфлікт», «сварка» не є тотожними поняттю «насильство».

Конфлікт (від лат. сonflictus - зіткнення) - зіткнення протилежних інтересів, поглядів, оцінок, цінностей. Це протиріччя, що виникає між людьми чи колективами у процесі спілкування, їхньої спільної діяльності через непорозуміння або протилежність інтересів, відсутність згоди між двома та більше сторонами, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжується складними колізіями.

Відповідно, конфлікт - ситуація, в якій кожна сторона намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Так, окремий конфлікт у сім`ї, випадкова образа чи навіть повторювані сварки - це не психологічне насильство.

Насильство - свідома поведінка, використання власної переваги й контроль над іншою людиною.

Використання переваги є однією з ознак домашнього насильства. Домашнє насильство включає в себе дії, спрямовані на контроль, приниження та позбавлення прав і свобод іншого члена сім`ї, використовуючи існуючу чи штучно створену перевагу в силі або владі. Також до ознак насильства можна віднести умисний характер діяльності (діяння, вчинене з необережності, не можна вважати насильницьким); вчиняється з використанням силової фізичної чи психічної переваги (застосовується до осіб, які мають меншу здатність до захисту, наприклад, через вікові, фізичні, психічні або психологічні особливості чи фактори зовнішньої ситуації); здійснюється шляхом нав`язування своєї волі/позиції всупереч або поза волею/позиції постраждалої особи.

Враховуючи вищенаведене, суддя вважає недоведеним поза розумним сумнівом факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КпАП України, та приходить до висновку, що у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.9, 173-2, 247, 251, 280, 283, 284, 289, 294 КпАП України, -

постановив:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КпАП України, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Р.Я. Головатий