Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №335/3118/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/3118/26 2/335/2232/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Шалагінової А. В., за участі секретаря судового засідання Савченко О. І., позивачки ОСОБА_1 , представниці відповідача адвокатки Цапіної Т. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: вул. Перемоги, 107Б, м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що сторони з 03.09.2004 перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син з 01.09.2022 навчається на денному відділенні Відокремленого структурного підрозділу «Технолого-економічного фахового коледжу Білоцерківського національного аграрного університету», строк закінчення навчання – 2026 рік. Донька з 01.09.2022 навчається у КЗ «Ширміський ліцей» Вінницької області. Також донька відвідує гуртки (танці, тхеквондо), їздить на змагання і займається з репетиторами. Позивачка самостійно несе витрати на утримання і навчання дітей, оплачує сину проживання в гуртожитку, придбає дітям одяг, продукти, оплачує проїзд, лікування тощо. Водночас, відповідач матеріальну допомогу у добровільному порядку на утримання дітей не надає, хоча працює в ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» газоелектрозварювальником та має регулярний дохід. Самостійно позивачка не має можливості нести усі витрати на утримання дітей, оскільки працює на державній службі і не має можливості отримувати додатковий дохід, крім заробітної плати, у зв`язку із чим оформила кредит у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за яким існує заборгованість 49 369,44 грн.

Посилаючись на положення ст.ст. 141, 150, 180, 181, 182, 199 Сімейного кодексу України (далі – СК України), позивачка просила щомісячно утримувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 25 відсотків з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення вказаних позовних вимог і до досягнення дитиною повноліття, а також утримувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років (а.с. 19–23).

Ухвалою судді від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в спрощеному порядку із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Заяв по суті справи сторони до суду не подали.

25.06.2026 від відповідача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких він визнав свій обов`язок брати участь у вихованні та матеріальному утриманні дітей, проте, не згоден із заявленим розміром стягнення у загальній сумі (50 відсотків) від його заробітку, що вважає надмірним та таким, що не відповідає його матеріальному стану та принципу розумності.

Також зазначив, що з 2023 року і до березня 2026 року він надавав допомогу на утримання дітей, позивачка мала у власному користуванні особисту банківську картку відповідача, з якої вільно витрачала кошти на потреби сім`ї та дітей. Блокування картки у березні 2026 року стало єдиною причиною подання цього позову до суду. Накопичення кредитної заборгованості позивачкою є її особистим фінансовим рішенням і не впливає на розмір аліментів.

Крім того, зазначив, що син ОСОБА_3 завершує навчання у червні 2026 року. Відповідно до ст. 199 СК України право на утримання триває виключно протягом періоду навчання. Син навчається на бюджетній основі, тобто витрати на оплату навчання відсутні, натомість є можливість отримувати стипендію. Вважає, що розмір аліментів на утримання повнолітнього сина має становити 1/12 частку від доходу батька.

Вказує, що син мешкає окремо від матері у гуртожитку, а тому позивачка не має законних підстав вимагати стягнення аліментів на свою користь.

Діти мають статус внутрішньо переміщених осіб і також отримують щомісячну державну допомогу 6 000 грн на місяць сукупно, що позивачкою не враховано при обґрунтуванні позову.

Просив позовні вимоги задовольнити частково, визначити розмір аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі (25 відсотків) з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, у вимогах про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина відмовити. У разі визнання судом обов`язку утримувати сина ОСОБА_3 – встановити розмір аліментів – 1/12 частку від усіх видів заробітку (доходу) відповідача та зобов`язати перераховувати кошти на рахунок сина, обмеживши строк стягнення моментом закінчення сином навчання у коледжі в 2026 році (а.с. 123–125).

Позивачка ОСОБА_1 , яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала. Додатково надала пояснення, що син ОСОБА_3 під час навчання у коледжі отримував стипендію 900 грн на місяць. Виплати як внутрішньо переміщені особи син отримує з лютого 2026 року у розмірі 2 000 грн на місяць. Наразі син ІНФОРМАЦІЯ_3 закінчив навчання у коледжі та два тижні потому працевлаштувався. Позивачка наразі працює та отримує заробітну плату на рівні 23 000 грн на місяць. Наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, направив до суду свого представника.

Представниця відповідача адвокатка Цапіна Т. С. у судовому засіданні зазначила, що відповідач частково визнає позов, а саме в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки. Щодо сина з позовними вимогами не погоджується з підстав, що викладені у письмових поясненнях відповідача. У разі визнання судом обов`язку відповідача утримувати сина ОСОБА_3 просила встановити розмір аліментів – 1/12 частку від усіх видів заробітку (доходу) відповідача та зобов`язати перераховувати кошти на рахунок сина, обмеживши строк стягнення моментом закінчення сином навчання у коледжі в 2026 році.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення судового засідання не подавав. За таких обставин, суд з урахуванням положень ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

16.07.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 23.07.2026.

Заслухавши учасників справи, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 03.09.2004, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 03.09.2004 Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис № 863 (а.с. 13).

Від шлюбу сторони мають двох дітей: повнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 15.06.2007 Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 108 – а.с. 14), та малолітню доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 260 – а.с. 15).

Син сторін ОСОБА_3 з 01.09.2022 до 30.06.2026 навчався у Відокремленому структурному підрозділі «Технолого-економічний фаховий коледж Білоцерківського національного аграрного університету» на денній формі навчання за кошти державного бюджету, що підтверджується довідкою вказаного коледжу від 09.03.2026 (а.с. 5).

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач працює з 2007 року в ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» електрогазозварником, аліменти нікому не сплачує, інших дітей на утриманні не має. Добровільно домовитись про сплату аліментів позивачці з відповідачем не вдалось.

Відповідач визнає обов`язок щодо сплати аліментів на утримання малолітньої доньки у визначеному позивачем розмірі. Спірним питанням між сторонами є розмір і порядок стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Зі змісту ст. 199 СК України випливає, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз?яснено, що обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов?язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв?язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У судовому засіданні встановлено, що сину сторін ОСОБА_3 на момент звернення позивачки до суду із цим позовом 25.03.2026 виповнилось 18 років та він продовжував навчання. Окрім стипендії та соціальних виплат як внутрішньо переміщена особа, розмір яких, як зазначила позивачка у судовому засіданні, складав 900 грн та 2 000 грн на місяць відповідно. Інших доходів ОСОБА_3 не мав, на час навчання проживав в гуртожитку, який оплачувала позивачка, про що долучила до позову копії відповідних квитанцій. Відтак, суд доходить висновку, що на період навчання син сторін потребував матеріальної допомоги. Водночас, відповідач мав можливість таку допомогу йому надавати.

Відповідачем та його представником не спростовано тієї обставини, що син ОСОБА_3 до проживання у гуртожитку проживав разом із матір?ю та перебував на її утриманні, а проживання у гуртожитку на час навчання носить тимчасовий характер, а тому посилання відповідача на положення частини третьої статті 199 СК України, якими визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають той із батьків, з яким проживає дитина, є безпідставним.

Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз`яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» наголошується, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, та на підставі вищенаведених положень законодавства, суд вважає можливим встановити відповідачу розмір належних до сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення вказаних позовних вимог і до досягнення дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 суд враховує вищезазначені обставини, а саме те, що ОСОБА_3 навчався до 30.06.2026, на час навчання потребував матеріальної допомоги, водночас, отримував стипендію і допомогу внутрішньо переміщеній особі, проживав в гуртожитку. Відповідач, при цьому, надав суду докази його працевлаштування і довідку про шкідливі умови праці. Крім того, суд враховує і те, що відповідач буде зобов`язаний за цим рішенням сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки розміром частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, у тому числі і за період, починаючи за дати звернення позивачки до суду.

Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про те, що частка заробітку, на яку просить звернути стягнення позивачка в якості аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі , є занадто великою для відповідача з урахуванням його дійсного майнового стану та умов роботи, а тому суд вважає за необхідне визначити таку частку у розмірі 1/6 від його щомісячного заробітку (доходу).

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України стягування аліментів необхідно присудити із дня пред`явлення ОСОБА_1 до суду позову, тобто з 25.03.2026.

Водночас, посилання відповідача у письмових поясненнях про визначення у рішенні суду обов`язку перераховувати аліменти на розрахунковий рахунок повнолітнього сина суд не приймає до уваги, оскільки таких позовних вимог позивачка не заявляла. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.03.2026 і до досягнення донькою повноліття, а також аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 25.03.2026 і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищенаведеного, судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду 25 березня 2026 року і до досягнення донькою повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25 березня 2026 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання ОСОБА_3 .

Рішення ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та складене в повному обсязі 23 липня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Шалагінова