Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №332/5121/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/5121/25

Провадження № 1-кп/332/203/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника: ОСОБА_9 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в режимі відеоконференції кримінальне провадження відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, громадянина України, який має середню освіту, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, є військовослужбовцем на посаді водія роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду водія роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 26 червня 2023 року, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану) до 08.09.2025, тобто до затримання правоохоронними органами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, суду пояснив, що він був мобілізований у лютому 2023 року до військової частини НОМЕР_1 . Перебував на посаді водія роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту, має військове звання солдат. Останнім місцем несення служби був Запорізький напрямок Гуляйпільського району. У червні 2023 року був відряджений на два тижні на нульові позиції, після виходу з яких був морально та фізично виснажений. Щодо незадовільних умов несення служби звертався усно до командира роти ОСОБА_11 цього приводу командування спрямувало його до психолога та військового медика, з якими він спілкувався. Через не вирішення питань щодо умов несення служби, 26 червня 2023 року він залишив зброю на місці несення служби, пішки дійшов до найближчого населеного пункту, а далі за допомогою автобусів доїхав до дому в м. Бережани. Продовжувати військову службу не має бажання через свій моральний та фізичний стан та не розуміння причин цієї війни.

За клопотанням сторони обвинувачення в судовому засіданні досліджені наступні докази, що на думку прокурора свідчать про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62023080020000509 від 31.07.2023 із правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 408 КК України відносно ОСОБА_10 (Т. 1, а.с. 74);

-повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 від 13.07.2023 про кримінальне правопорушення військовослужбовця ОСОБА_10 (Т. 1, а.с. 75-76);

-рапорт командира роти РХБ захисту ОСОБА_13 від 26.06.2023 про виявлення відсутності в строю солдата ОСОБА_10 (Т. 1, а.с. 77);

-наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 926 від 28.06.2023 про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_10 (Т. 1, а.с. 78-79);

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 38 від 04.02.2023 про призначення солдата ОСОБА_10 на посаду водія роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 (Т. 1, а.с. 80);

-службова та медична характеристики солдата ОСОБА_10 (Т. 1, а.с. 81-83);

-письмові пояснення військовослужбовців ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (Т. 1, а.с. 84-85);

-копії паспорту, РНОКПП та військового квитка ОСОБА_10 (Т. 1, а.с. 86-90);

-акт службового розслідування стосовно залишення військової частини солдатом ОСОБА_10 (Т. 1, а.с. 91-96);

-наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 936 від 12.07.2023 про результати проведення службового розслідування (Т. 1, а.с. 97-100);

-доповідь оперативного чергового військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_16 від 27.06.2023 по факту виявлення ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, в діях солдата ОСОБА_10 (Т. 1, а.с. 101-84);

-протокол затримання особи, яка розшукувалась за підозрою у вчиненні злочину від 08.09.2025 відносно ОСОБА_10 (Т. 1 а.с. 103 – 104);

-ухвала слідчої судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 09.09.2025 щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (Т. 1, а.с. 105-107);

-дані з ДМС України щодо особи ОСОБА_10 (Т. 1 а.с. 108-109);

-копії актових записів про народження ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 (Т. 1 а.с. 110-119);

-дані з УІАП ГУНП в Запорізькій області про те, що ОСОБА_10 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (Т. 1, а.с. 120-121).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 пояснив суду, що станом на 2023 рік він проходив військову службу на посаді командира відділення вогнеметників у військовій частині НОМЕР_1 . Приблизно з початку 2023 року в цій же військовій частині проходив військову службу ОСОБА_10 на посаді водія роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту. ОСОБА_10 особо ні з ким не спілкувався, тримався осторонь. Свідок, зі слів командира роти ОСОБА_21 , знає, що 26 червня 2023 року під час ранкової перевірки було встановлено відсутність в місці дислокації військової частини солдата ОСОБА_10 , який безпідставно покинув місце служби. Мотиви такого вчинку ОСОБА_10 свідку не відомі.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_22 пояснив суду, що станом на 2023 рік він проходив військову службу на посаді командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 . Місцем дислокації військової служби був Запорізький напрямок. Свідок знає, що був факт самовільного залишення місця несення служби солдатом ОСОБА_10 . З цього приводу проводилась службова перевірка. Особисто з ОСОБА_10 свідок не був знайомий, тому мотиви такого вчинку ОСОБА_10 свідку не відомі.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_23 пояснив суду, що станом на 2023 рік він проходив військову службу на посаді вогнеметника 1 взводу у військовій частині НОМЕР_1 . Влітку 2023 року його військовий підрозділ проходив службу на Запорізькому напрямку. Разом з ним проходив військову службу ОСОБА_10 , який самовільно залишив місця несення служби. Мотивів вчинку ОСОБА_10 та деталей цих обставин свідку не відомо.

Проаналізувавши докази по справі у сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими одне одного та винність ОСОБА_10 у скоєнні злочину за викладених у вироку обставинах. До показань обвинуваченого в частині виправдання та обґрунтування причин самовільного залишення місця несення служби суд відноситься критично, позицію ОСОБА_10 суд розцінює як обрану ним з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин. Належних доказів щодо незадовільних умов несення служби ОСОБА_10 та його звернення з цих питань до командування, суду не було надано. Матеріали справи містять дані про те, що солдат ОСОБА_10 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за медичною допомогою не звертався, на стан здоров`я не скаржився, є здоровим та за місцем несення служби має негативну службову характеристику, характеризується як безініціативний та недисциплінований військовослужбовець.

Суд приймає як належні докази показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , оскільки їх покази були послідовними, логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

З огляду на дослідженні докази, суд приходить до висновку, що причинами та умовами, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення є особиста недисциплінованість та безвідповідальність військовослужбовця ОСОБА_10 , нехтування ним законами України та нерозуміння важливості покладених на нього зобов`язань щодо обороноздатності України.

За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_10 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 408 КК України – дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, суд враховує:

-ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що у відповідності до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином;

-дані про особу обвинуваченого, який: раніше не судимий; має на утриманні неповнолітню дитину; під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; згідно службової та медичної характеристик солдат ОСОБА_10 зарекомендував себе з негативного боку, є фізично здоровою людиною;

-обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_10 , судом не встановлено.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про доцільність та необхідність призначення покарання обвинуваченому у межах санкції інкримінованої статті обвинувачення у вигляді позбавлення волі.

Законодавцем заборонено застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України до осіб, засуджених за ст. 408 КК України.

Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування та речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_10 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з дня його фактичного затримання.

У строк покарання зарахувати перебування ОСОБА_10 під вартою на час проведення досудового розслідування з 08.09.2025 по 25.09.2025 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1