Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №149/2101/26 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2101/26

Провадження №1-кп/149/161/26

Номер рядка звіту 55

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

24.07.2026 Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

законного представника потерпілої ОСОБА_5

представника – адвоката ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026020210000126 від 24.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жемчужне Павлоградського району Дніпропетровської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, розлученого, на утриманні 1 неповнолітня дитина, працюючого майстром АНП «Візит»

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 спільно проживає однією сім`єю із ОСОБА_9 , падчеркою ОСОБА_5 та пасинком ОСОБА_10 , а тому відповідно до положень п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є близьким родичом та на нього поширюється дія вказаного закону, вчинив інкриміновані злочини за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи спільно з неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в одному будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , як вітчим та падчерка, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та діючи всупереч Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства та Закону України «Про охорону дитинства», якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з сексуальних мотивів, користуючись відсутністю специфічного життєвого досвіду, зокрема, в інтимних питаннях, рівня її інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим потерпіла не могла чинити йому активний опір, вчинив зґвалтування ОСОБА_5 за наступних обставин.

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, у період часу з січня по лютий 2026 року, але не пізніше 13.02.2026, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи у житловому будинку за місцем свого проживання, прагнучи задовольнити свою статеву пристрасть, погрожуючи вигнати з будинку та створити неблагополучні умови проживання для неповнолітньої ОСОБА_5 та її сім`ї, наказав неповнолітній вступити з ним в статеві зносини.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що остання є неповнолітньою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, діючи умисно, застосовуючи психологічний вплив до неповнолітньої, щодо припинення матеріального забезпечення останньої та її сім`ї, а також позбавлення права проживання у його будинку, використовуючи свої вікові та фізичні переваги над нею, користуючись відсутністю сторонніх осіб, близько 06 години ранку, прийшов до кімнати ОСОБА_5 , ліг поруч з нею на ліжко та всупереч її волі вчинив стосовно неї дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло потерпілої спочатку з використанням пальця правої руки та у подальшому з використанням своїх геніталій без добровільної згоди ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством, передбачене ч. 3 ст. 152 КК України, а саме – зґвалтування неповнолітньої особи, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення таких діянь щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , діючи повторно, в першій половині лютого 2026 року, однак не пізніше 13.02.2026, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у житловому будинку за місцем спільного проживання, прагнучи задовольнити свою статеву пристрасть, погрожуючи вигнати з будинку та створити неблагополучні умови проживання неповнолітньої падчерки ОСОБА_5 та її сім`ї, в ранню пору доби, близько 06 години ранку зайшов в її кімнату та наказав йти до його кімнати.

Так, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що остання є неповнолітньою, знаходячись в одній із кімнат будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, застосовуючи психологічний вплив до неповнолітньої, щодо припинення матеріального забезпечення останньої та її сім`ї, а також позбавлення права проживання у його будинку, користуючись відсутністю специфічного життєвого досвіду, зокрема, в інтимних питаннях, рівня її інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим потерпіла не могла чинити йому активний опір, використовуючи свої вікові та фізичні переваги над нею, користуючись відсутністю сторонніх осіб, перебуваючи в спальній кімнаті разом з ОСОБА_5 , ліг поруч на ліжко, наказав потерпілій зняти спідню білизну, при цьому також оголивши себе, всупереч волі неповнолітньої, торкався своїми руками її грудей та вчинив стосовно неї дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло потерпілої спочатку з використанням пальця правої руки та у подальшому з використанням своїх геніталій без добровільної згоди ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством, передбачене ч. 3 ст. 152 КК України, а саме – зґвалтування неповнолітньої особи, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення таких діянь щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, вчинене повторно.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , діючи повторно, близько 14 години 13 лютого 2026 року, перебуваючи у житловому будинку за місцем спільного проживання, прагнучи задовольнити свою статеву пристрасть, погрожуючи вигнати з будинку та створити неблагополучні умови проживання неповнолітньоїпадчерки ОСОБА_5 та її сім`ї, зайшов в її кімнату та наказав йти до його кімнати з метою вступу з ним у статевий зв`язок.

Так, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що остання є неповнолітньою, знаходячись в одній із кімнат будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, застосовуючи психологічний вплив до неповнолітньої, щодо припинення матеріального забезпечення останньої та її сім`ї, а також позбавлення права проживання у його будинку, користуючись відсутністю специфічного життєвого досвіду, зокрема, в інтимних питаннях, рівня її інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим потерпіла не могла чинити йому активний опір, використовуючи свої вікові та фізичні переваги над нею, користуючись відсутністю сторонніх осіб, перебуваючи в спальній кімнаті разом з ОСОБА_5 , ліг поруч на ліжко, наказав потерпілій зняти спідню білизну, при цьому також оголивши себе, торкався своїми руками її грудей та вчинив стосовно неї дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло потерпілої спочатку з використанням пальця правої руки та у подальшому з використанням своїх геніталій без добровільної згоди ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством, передбачене ч. 3 ст. 152 КК України, а саме – зґвалтування неповнолітньої особи, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення таких діянь щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, вчинене повторно.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , вч діючи повторно, в денну пору доби, в другій половині лютого 2026 року, після 13.02.2026, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у житловому будинку за місцем спільного проживання, прагнучи задовольнити свою статеву пристрасть, погрожуючи вигнати з будинку та створити неблагополучні умови проживання неповнолітньої падчерки ОСОБА_5 та її сім`ї, зайшов спільно з неповнолітньою до спальної кімнати.

Так, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що потерпіла є неповнолітньою, знаходячись в одній із кімнат будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, застосовуючи психологічний вплив до неповнолітньої, щодо припинення матеріального забезпечення останньої та її сім`ї, а також позбавлення права проживання у його будинку, користуючись відсутністю специфічного життєвого досвіду, зокрема, в інтимних питаннях, рівня її інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим потерпіла не могла чинити йому активний опір, використовуючи свої вікові та фізичні переваги над нею, користуючись відсутністю сторонніх осіб, перебуваючи в спальній кімнаті разом з ОСОБА_5 , ліг поруч на ліжко, наказав зняти потерпілій спідню білизну, при цьому також оголивши себе, торкався її грудей своїми руками та язиком, а також вчинив стосовно неповнолітньої дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло потерпілої спочатку з використанням пальця правої руки та у подальшому з використанням своїх геніталій без добровільної згоди ОСОБА_5 .

Внаслідок вчинених ОСОБА_7 відносно ОСОБА_5 дій сексуального характеру потерпіла завагітніла.

Таким чином, ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення пов`язане з домашнім насильством, передбачене ч. 3 ст. 152 КК України, а саме – зґвалтування неповнолітньої особи, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення таких діянь щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за обставин, зазначених в обвинувальному акті . При цьому суду показав, що на початку лютого 2026 близько 06.00 год скориставшись відсутністю інших осіб, зайшов до кімнати ОСОБА_12 , наказав їй зняти білизну, ліг поруч та зняв з себе білизну. Потім проник в її тіло спочатку пальцем, а потім статевим органом. Через кілька днів повторно вчинив неправомірні дії відносно ОСОБА_12 . Ближче до 13 лютого та 14 лютого 2026 року знову вчинив сексуальні дії з ОСОБА_12 . Погрожував останній, що вижене з будинку, якщо вона комусь розповість. Просив вибачення у законного представника потерпілої ОСОБА_9 , яка являється його співмешканкою. Вказав, що усвідомлював протиправність своїх дій відносно ОСОБА_12 , яка є йому падчеркою. Що його спонукало вчиняти протиправні діяння пояснити не може, можливо бажання мололого тіла. Про вагітність ОСОБА_12 йому повідомила 24 березня 2026 року її мати. Про вчинене шкодує.

Законний представник потерпілої ОСОБА_9 не наполягалє на суворій мірі покарання .

Стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 КК України, надано наступні документи, письмові та речові докази, які відповідно до ст. 358, 359 КПК України судом безпосередньо оголошені та досліджені, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 24.03.2026 за заявою ОСОБА_9 внесено відомості до ЄРДС про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 152 КК України. Також 09.06.2026 за матеріалами досудового розслідування внесено відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 152 КК України (а.с. 93-95)

- висновок експерта №26 від 16.04.2026 згідно якого неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 24.03. 2026 вагітна строком 7 тижнів 5 днів (а.с. 96)

- висновок експерта від 23.04.2026 згідно якого ОСОБА_7 може бути біологічним батьком біологічного матеріалу (ембріону), який отримано в ході штучного переривання вагітності ОСОБА_5 . Ймовірність даної події складає 99,99999999% (а.с. 97-118)

- висновок експерта №366 від 18.05.2026 за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, згідно якого ОСОБА_7 на психічні розлади не страждає. У період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, ОСОБА_7 не страждав на психічне захворювання, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_7 , на психічні розлади не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, за своїм психічним станом здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин не страждає, відповідного лікування не потребує (а.с. 119-125)

- висновок експерта №381 від 21.05.2026 за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи , згідно якого рівень розумового розвитку потерпілої ОСОБА_5 відповідає показникам низької вікової норми, що поєднується з педагогічною занедбаністю. У потерпілої ОСОБА_5 визначаються достатній рівень розвитку інтелектуально-мнестичної сфери, що поєднується з педагогічною занедбаністю; середня активність , поверхова товариськість. дружелюбність та гнучкість у контактах, емоційна врівноваженість, певна вольова нестійкість з уникненням зусиль щодо суб"єктивно-нецікавої діяльності. вікове поверхове ставлення до перспектив, переважання розважальних інтересів та міжособистнісного спілкування, невисока учбова спрямованість діяльності. ОСОБА_5 не виявляє схильність до фантазування та навіювання. ОСОБА_5 здатна правильно сприймати обставини, що мають значення по справі та надавати відповідні покази. ОСОБА_5 розуміє зовнішню сторону, характер сексуальних дій, однак не здатна в повній мірі розуміти соціальний та моральний аспект статевих стосунків, прогнозувати наслідки такої поведінки та ситуації. На момент проведення експертизи ОСОБА_5 не виявляє змін в її соціальному функціонуванні, якості життя. За проведеним дослідженням обставин можна визначити, що у дитини відбулось раннє сексуальне розбещення (на момент події дитині було 14 років) з наступним настанням вагітності, що є психотравмувальною ситуацією та має несприятливі наслідки для психосексуального розвитку дитини, чим заподіяли дитині страждань (а.с. 126-135)

- відеозапис допиту неповнолітньої потерпілої (а.с.137-142) та висновок психолога за результатами допиту (а.с. 144-146)

- висновок експерта від 29.04.2026 за резулььатами проведення судової психологічної експертизи, відповідно до якого процес відтворення потерпілою ОСОБА_5 обстановки та обставин подій за матеріалами відеозапису допиту від 25.03.2026 має нерівномірний характер залежно від змісту повідомлювальної інформації. У фрагментах, що стосуються нейтральних тем , відтворення є відносно послідовним, розгорнутим та впевненим. Водночас, у частинах. що стосуються обставин інтимного характеру, спостерігається зниження мовленнєвої активності, фрагментарність викладення інформації, труднощі у деталізації, . паузи перед відповіддями. Такі особливості супроводжуються ознаками емоційної напруженості та закритими невербальними проявами, що вказує на підвищену емоційну значущість досліджуваної тематики. У сукупності виявлені особливості можуть свідчити про вибірковий характер відтворення інформації та утруднення у повному. послідовному, деталізованому викладені окремих обставин подій, що може бути зумовлено віковими особливостями, емоційною значущістю ситуації та складністю її вербалізації. Комунікативна діяльність ОСОБА_5 у процесі відтворення нею подій щодо вчинення дій сексуального характеру відносно неї з боку ОСОБА_7 , характеризується зниженням самостійної мовленнєво ї продукції, обмеженістю вербальної активності та труднощами у послідовному й деталізованому викладені інформації. Спостерігається тинденція до уникнення деталізації окремих обставин , а також варіативність та неузгодженість формулювань відповідей. Обговорювана тема для допитуваної є психологічно складною (а.с. 171-177)

- висновок експерта від 07.05.2026 за результатами проведення судової комп"ютерно-технічної експертизи з додатком у виді відеозапису (а.с. 149-156)

Інші письмові докази, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, не досліджувались. При цьому, суд роз"яснив наслідки цьому, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На допиті свідків та досліджені інших письмових доказах, що зібрані на досудовому слідстві , учасники не наполягали.

Отже, оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

За таких обставин, суд вважає доведеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованих йому правопорушень передбачених ч. 3 ст. 152 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50,65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

При призначенні покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи , яка перебуває у матеріальній залежності від обвинуваченого.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має постійне місце проживання, на утриманні має 1 малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, є працевлаштованим. Відповідно до висновку психолого-психіатричної експертизи, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, хронічним психічним захворюванням, не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не потребує застування щодо нього примусових заходів медичного характеру.

Також, судом враховується, що злочин вчинений проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої особи, що в майбутньому може негативно вплинути на психоемоційний стан потерпілої.

Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.91, встановлює що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 17,19 зазначеної Конвенції жодна дитина не може бути об`єктом незаконного посягання на її честь і гідність; держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.

Статтею 34 цієї Конвенції встановлено, що держава зобов`язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Законний представник потерпілої ОСОБА_9 та представник потерпілої у судовому засіданні підтримали позицію прокурора про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі . Однак, законний представник потерпілої вважала, що семи років позбавлення волі буде достатнім для виправлення обвинуваченого. Її донька також не вважає за необхідне призначати ОСОБА_7 сувору міру покарання.

Проте, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та враховує підвищену суспільну небезпеку даного кримінального правопорушення, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції частини 3 ст. 152 КК України на строк 9 років

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Обираючи обвинуваченому міру покарання у виді 9 років позбавлення волі, суд також враховує вимоги міжнародного законодавства, закріплені в Конвенції ООН про права дитини та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротської конвенції) про високу суспільну небезпечність злочинів проти статевої недоторканості неповнолітніх, яка зумовлюється шкодою, що заподіюється статевій недоторканості та нормальному фізичному та психічному розвитку неповнолітньої.

Згідно з статтею 19 Конвенції, жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте життя. Зазначені висновки знайшли свої відображення і в постанові Верховного Суду у справі № 521/15217/19.

Враховуючи наведене, підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає, як і призначення мінімального покарання передбаченого статтею 152 ч. 3 КК України.

В судових дебатах сторона обвинувачення просила продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, оскільки наданий час наявні ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оскільки обвинуваченому ОСОБА_7 судом призначається покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, зважаючи на дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, зокрема, ризику переховування від відбування покарання, який не зможе відвернути застосування менш суворого запобіжного заходу, тому вважає за необхідне продовжити дію обраного раніше стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не довше ніж 60 днів із дня ухвалення вироку суду.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

З огляду на наведене, у строк покарання обвинуваченого необхідно зарахувати попереднє ув`язнення у період із 25.03.2026 з моменту його фактичного затримання з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню в порядку ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 152 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев"ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту набрання даним вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_7 згідно з ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення з 25.03.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою, продовживши його дію до набрання вироком суду законної сили, але не довше ніж 60 днів.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді від 27.03.2026 скасувати.

Речові докази: компакт-диски з відеозаписами та флеш-носії залишити в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон "МОТО G855G" марки моторола, який поміщено до спецпакету НПУ із пломбувальним номером WAR1965571 - повернути власнику; три серветки та один фрагмент туалетного паперу із підлоги кухні, як поміщено до паперового пакету НПУ із пломбувальним номером NPU-1622240; шорти, труси, топік із підлоги кухонної кімнати, які поміщено до паперового пакету НПУ із пломбувальним номером NPU 1622241; халат, труси, рушник, підковдру, простирадла, наволочки, які поміщено до картонної коробки після чого опломбовано синьо-жовтою стрічкою НПУ із пояснювальною запискою із підписами учасників огляду; труси чоловічі, підштаники, гольф, чохол від матраса, підковдру, простирадла, які поміщено до картонної коробки після чого опломбовано синьо-жовтою стрічкою НПУ із пояснювальною запискою із підписами учасників огляду - знищити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в сумі 45 887, 48 грн (сорок п`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 48 копійок), а саме на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/102-26/6265-КТ від 07.05.2026 в сумі –

11552,64 грн (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривнi

64 копійки); на проведення судової психологічної експертизи № 299/26-26 від 29.04.2026 – 12824,28 грн (дванадцять тисяч вісімсот двадцять чотири гривнi 28 копійок) та на проведення судової біологічної експертизи № СЕ-19/102-26/7747-БД від 23.04.2026 – 21510,56 грн (двадцять одна тисяча п`ятсот десять гривень 56 копійок).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча ОСОБА_13