Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №145/818/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/818/26

Провадження №3-зв/145/4/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 с-ще Тиврів

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Іванець В. Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Когутницького В`ячеслава Миколайовича про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області Копилової Лариси Вікторівни у справі №145/818/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Тиврівського районного суду Вінницької області Копилової Л.В. перебуває справа № 145/818/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

13.07.2026 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла заява адвоката Когутницького В.М. про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області Копилової Л.В. у справі № 145/818/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 заява адвоката Когутницького В.М. про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області Копилової Л.В. у справі №145/818/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, була передана на розгляд головуючому судді Іванцю В.Д.

Заява про відвід мотивована тим, що під час розгляду справи 16.06.2026 судом встановлено, що на компакт диску, доданому до матеріалів адміністративної справи, відео та звукозапис відсутній, події, які описані в протоколі та інших документах (доказах), не зафіксовані.

Після заслуховування ОСОБА_2 , огляду матеріалів справи, стороною захисту подано письмове клопотання про закриття адміністративної справи.

Суддя Копилова Л.В. не розглянула подане клопотання, не прийняла по ньому жодного рішення, а просто приєднала до матеріалів справи.

Проігнорувавши вказане клопотання, суддя Копилова Л.В., без клопотання сторони захисту, самостійно почала збирати докази по справі і прийняла процесуальне рішення про виклик до суду поліцейського, який складав адміністративні матеріали.

10.07.2026 суддя Копилова Л.В. заслухала пояснення поліцейського Тишкуня А.О., який пояснив, що почали наздоганяти автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не через порушення ПДР, а у зв`язку з тим, що була комендантська година. Автомобіль заїхав на АЗС і зупинився, після чого почали перевірку документів та виявили ознаки сп`яніння.

Було запропоновано пройти огляд, але водій пішов за приміщення АЗС. Поліцейські сприйняли це як відмову від проходження огляду. В цей час поліцейським надійшов виклик, тому вони повідомили ОСОБА_1 про те, що складуть протокол і поїхали на виклик.

Протокол, акт огляду та направлення складалися після від`їзду поліцейських, ОСОБА_1 не вручалися, автомобіль не вилучався.

Після допиту поліцейського суддя, не розглянула клопотання сторони захисту про закриття адміністративної справи і продовжила збирати докази, прийнявши процесуальне рішення про витребування з поліції додаткових доказів, а саме - відеоматеріалів.

Сторона захисту подала письмове заперечення на дії головуючого вказавши, що суд не повинен бути упередженим, не має права стати на сторону обвинувачення та самостійно збирати докази, тому просила продовжити розгляд справи за наявними доказами.

Суддя Копилова Л.В. не вирішила по суті та проігнорувала заявлене друге письмове клопотання, а просто приєднала його до матеріалів справи.

Ігнорування клопотання захисника, збирання доказів для підсилення позиції сторони обвинувачення, сторона захисту сприймає як істотне порушення прав та свобод людини, права на справедливий суд. Збір доказів - це обов`язок поліції або інших посадових осіб, які склали протокол (стаття 251 КУпАП).

Якщо поліція не додала відеозапис до протоколу, це означає, що вина водія не доведена належними доказами. Суддя не має права "допомагати" поліції та самостійно шукати докази вини особи.

Заявляє відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області Копиловій Л.В. по справі №145/818/26.

Розгляд даної заяви призначено на 24.07.2026 на 11:00 год.

15.07.2026 до суду надійшла заява адвоката Когутницького В.М. у якій останній просить заяву про відвід судді розглянути за його відсутності.

Суддя Копилова Л.В. на розгляд справи не з`явилась.

Дослідивши заяву про самовідвід, ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого висновку.

Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено порядку вирішення питання про відвід (самовідвід) судді.

Водночас, відповідно до п. 4 рішення Ради суддів України № 34 від 08.06.2017 у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

З огляду на те, що найближчим для застосування за своє правовою суттю за аналогією до КУпАП є КПК України, суд вважає за доцільне при вирішенні даної заяви застосувати норми, які регулюють питання вирішення відводу.

Так, згідно зі ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Поняття "обставини, які викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності судді" є оціночним.

Суд зауважує, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" (безсторонність) судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: (і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; (іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

У п. 2.5 "Бангалорських принципів поведінки судді" вказано, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Зі змісту вказаних норм слід дійти висновку, що для відведення (самовідведення) судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді, обставини, повинні бути доведеними, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу (самовідводу). Недотримання вказаних вимог може свідчити про недосконалість інституту відводу судді в процесуальному праві України.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Заява про відвід судді, подана адвокатом Когутницьким В.М. вмотивована тим, що обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості судді Копилової Л.В. є незгода захисника з процесуальними рішеннями судді, оскільки суддя не розглянула його клопотання про закриття справи. Крім того, адвокат зазначає, що суддя збирає докази, а саме звернулася до відділення поліції № 2 Вінницького РУП для надання відеозапису, оскільки в матеріалах справи наявний CD-диск з написом " ОСОБА_1 ст. 130 КУпАП", на якому відсутнє відео.

При цьому заявником не наведено жодних обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи, наявність між суддею та учасниками справи позапроцесуальних відносин чи інших підстав, передбачених законом, що виключають участь судді у розгляді справи.

Твердження про ігнорування клопотань сторони захисту та збирання судом доказів на користь сторони обвинувачення є суб`єктивною оцінкою захисника вчинених судом процесуальних дій. Незгода сторони з процесуальними рішеннями суду або порядком здійснення судового розгляду не може свідчити про упередженість чи необ`єктивність судді та не є підставою для його відводу.

Посилання заявника на те, що суд не мав права витребовувати додаткові докази, стосується правильності застосування судом норм процесуального права та законності процесуальних дій суду. Такі доводи можуть бути предметом перевірки судом апеляційної інстанції у разі оскарження постанови, однак самі по собі не підтверджують наявності обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у безсторонності судді.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці розмежовує суб`єктивний та об`єктивний критерії безсторонності суду. Особиста безсторонність судді презюмується, доки не доведено протилежне. Для встановлення порушення об`єктивного критерію необхідно, щоб існували обставини, які могли б викликати у розумного та неупередженого спостерігача обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду. Таких обставин заява про відвід не містить.

Отже, наведені у заяві доводи свідчать лише про незгоду заявника з процесуальними діями головуючого та його правовою оцінкою порядку розгляду справи, але не містять даних, які б об`єктивно підтверджували упередженість чи необ`єктивність судді.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про відвід.

Керуючись ст. 221, 245, 294 КУпАП, ст. 75 КПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Когутницького В`ячеслава Миколайовича про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області Копилової Лариси Вікторівни у справі №145/818/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Іванець В. Д.