Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №711/7763/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/7763/26

Номер провадження 1-кп/711/489/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62025100150002945 від 22.07.2025 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, українця, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та малолітній дітей не має, із середньою освітою, військовослужбовця за призивом під час мобілізації, який перебуває на посаді курсанта 3 навчального взводу 6 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», учасником бойових дій. Депутатом, інвалідом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого

за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст.345 КК України,

за участі обвинуваченого - ОСОБА_6 , суд-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , перебуваючи біля під`їзду № 3 багатоповерхового житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , достовірно знаючи, що перед ним знаходиться працівник поліції, оскільки той був у форменому одязі (однострій із службовим жетоном), усвідомлюючи, що дільничний офіцер поліції, перебуває при виконанні службових обов`язків о 08 год 07 хв 28.05.2026, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою припинення законної діяльності дільничного офіцера поліції, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи в лівій руці предмет, який він мав при собі, ззовні схожий на газовий балончик, тобто являвся предметом, спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, розпилив з нього аерозоль речовини подразнюючої дії в обличчя дільничного офіцера поліції ОСОБА_7 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді опіку рогівки та кон`юнктиви обох очей, які відповідно до висновку експерта № 02-01/550 від 17.07.2026 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини, які йому пред`явлено у обвинуваченні, надав наступні покази. 28.05.2026 року зранку їхав на велосипеді на роботу. Раптово під`їхало декілька машин і з них вискочили люди в камуфляжній формі, і почали його затримувати, скинули з велосипеда коли він вирвався і почав тікати, його наздогнав працівник поліції і почав закручувати йому руку, він в цей час витягнув з кармана штанів газовий балончик і бризнув ним в поліцейського, він не бачив куди розпилив газ. Через деякий час його затримали. В скоєному щиро кається, просив суворо не карати.

Суд вважає, що пред`явлене обвинувачення в ході судового розгляду доведено у повній мірі і дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України – умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

До початку судового засідання потерпілий надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі.

Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленого потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, захисника, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, який відповідно ч.4 ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, військовослужбовець, не одружений, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра не одержує, по місцю проживання характеризується посередньо, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, з застосуванням ст.ст.75,76 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно скасувати у відповідності до ч.1 ст.377 КПК України.

В разі скасування випробувального терміну, необхідно зарахувати ОСОБА_5 в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення з 28.05.2026 року по 24.07.2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 325, 349, 368-371, 374,615 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.345 КК України - у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за виконання обов`язків, ОСОБА_5 , як військослужбовцем, покласти на командира військової частини за місцем проходження служби засудженим.

В разі скасування випробувального терміну, зарахувати ОСОБА_5 в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення з 28.05.2026 року по 24.07.2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.05.2026 року – скасувати.

У відповідності до ч.1 ст.377 КПК України звільнити ОСОБА_5 з під варти із зали суду.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази, а саме:

Спрей-балончик чорного кольору, на якому містяться надписи «PEPER KO JET Ефективний засіб самозахисту сльозоточивої та дратівливої дії, містить 11% активного компоненту ОС!» на верхній частині якого знаходиться чорний захисний ковпачок, під яким знаходиться червона кнопка розпилювального змісту – поміщено до камери зберігання речових доказів Черкаського РУП ГУПН – знищити після вступу вироку в законну силу.

Вирок в частині скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звільнення засудженого з під варти із зали суду підлягає до негайного виконання.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1