Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №711/1094/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

Дата: 22 липня 2026 р.

Справа: №711/1094/26

Суддя: Скляренко В. М.

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1094/26

Провадження № 2/711/1335/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого-судді Скляренко В.М.

при секретарі: Півень С.А.,

за участі:

представника позивачки – адвокат Гайдай Т.О.

відповідачки – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Довгань Оксана Ярославівна, про зняття арешту зі спадкового майна, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача – адвокат Гайдай Т.А., яка діє на підставі ордеру серії СА №1150542 від 09.02.2026, – звернулась до суду з позовом, в якому просила зняти арешт з наступного нерухомого майна:

- номер запису про обтяження – 49179715, підстава обтяження – постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №АА770312, видана 09.11.2009р. Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, опис предмета обтяження – частина квартири АДРЕСА_1 ;

- номер запису про обтяження – 53078502, підстава обтяження – рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно №1496539, виданого 22.12.2023р. Другим відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), опис предмета обтяження – все нерухоме майно;

- номер запису про обтяження – 53915211, підстава обтяження – рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно №1496539, виданого 29.02.2004р. Другим відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); відомості з ДЗК, серія та номер: 70938665, виданий 29.02.2024р., видавник Державний земельний кадастр, опис предмета обтяження – земельна ділянка, кадастровий номер – 7125481500:01:001:1120, площа 2га, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, адмінмежі Медведівської сільської ради.

В обґрунтування вимог у позові зазначено, що відповідне майно було об`єктом приватної власності ОСОБА_4 , який є батьком позивачки і який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За період життя батько позивачки був боржником у виконавчих провадженнях, за якими в якості заходів забезпечення виконавчих проваджень на його майно державним виконавцем було накладено арешт. Натепер такі виконавчі провадження завершені у зв`язку зі смертю боржника, але арешт з майна не знятий, оскільки заборгованість боржника залишається непогашеною. Позивачка є єдиною спадкоємницею майна свого батька і наразі не має можливості отримати документ про набуття в порядку спадкування права власності на належне померлому майно у вигляді частки квартири та земельної ділянки через наявність зареєстрованого обтяження. Тож з метою захисту своїх майнових прав позивачка змушена звертатись до суду з даним позовом.

Від відповідачів письмових заперечень та відзиву проти позову не надходило.

10.03.2026р. судом відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

23.03.2026р. від представника Другого ВДВС у м. Черкаси – Олексієнко О.С., яка діє в порядку самопредставництва органу державної влади, – на адресу суду надійшов письмовий відзив проти позову. У відзиві викладено позицію про необхідність відмови у позові. В обґрунтування заперечень вказується, що відповідні обтяження на нерухоме майно боржника накладались з метою забезпечення реального виконання судових рішень про стягнення з такого боржника грошових коштів. У відзиві зазначається про відсутність у посадових осіб Другого ВДВС підстав для зняття арешту з майна, оскільки за ОСОБА_4 наявна непогашена заборгованість за виконавчим провадженням №14696539 (борг зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 в сумі 329 084,93грн.; штраф – 101 072,35грн.; виконавчий збір – 32 908,49грн.; витрати виконавчого провадження – 363,50грн.), за виконавчим провадженням №45649806 (борг зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 в сумі 333 688,92грн.; штраф – 40 702,26грн.; виконавчий збір – 33 368,89грн.; витрати виконавчого провадження – 363,50грн.), за виконавчим провадженням №59408436 (борг зі сплати пені за прострочення сплати аліментів в сумі 21 892,30грн.; виконавчий збір – 2 189,23грн.; витрати виконавчого провадження – 363,50грн.). Станом на 23.03.2026р. судові рішення не виконані в повному обсязі, виконавчі документи не скасовані в судовому порядку, а суми заборгованостей, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не сплачені.

26.03.2026р. та 08.07.2026р. від представника Другого ВДВС у м. Черкаси надійшло клопотання, в якому він просив розглянути справу на розсуд суду та без участі представника Другого ВДВС у м. Черкаси.

21.05.2026р. за клопотанням представника позивачки судом постановлено ухвалу про витребування доказів, якою зобов`язано приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. надати суду належним чином засвідчену копію спадкової справи №22/2025 зареєстрованої 31.07.2025р. заведеної після смерті ОСОБА_4 .

На виконання відповідної ухвали, 08.06.2026р. на адресу суду надійшли витребувані судом документи.

23.06.2026р. на адресу суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_3 , в якій вона просила розглянути справу без її участі та зазначила, що підтримує позовні вимоги та не заперечує проти їх задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Пояснила, що виконавчі провадження завершені, а відтак відсутні підстави для збереження обтяжень нерухомого майна померлого боржника. Зазначила, що стягувачі за відповідними виконавчими провадженнями мають право заявити свої майнові претензії до спадкоємців боржника і вирішення питань щодо задоволення їх вимог має відбуватися в межах спадкової справи відповідно до норм ЦК України, а не шляхом утримання обтяження органом ДВС. Зауважила, що відповідачка ОСОБА_3 вже звернулась до нотаріуса з заявою про пред`явлення вимог кредитора.

Відповідачка ОСОБА_1 заперечила проти позову. Пояснила, що з померлого ОСОБА_4 на її користь стягувались аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, а також пеня за прострочення сплати аліментів. Суми заборгованості дотепер не сплачені, а тому вона заперечує проти зняття обтяжень з майна боржника. Зазначила, що про смерть ОСОБА_4 довідалась випадково, а тому не вживала заходів для прийняття дітьми, які не досягли повноліття, спадщини після смерті їх батька.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились та про причини неявки не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, а відтак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Об`єктом спору є нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_4 , а саме:

- частка у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка, площею 2га, кадастровий номер – 7125481500:01:001:1120, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, адмінмежі Медведівської сільської ради.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідним нерухомим майном зареєстровані обтяження наступного змісту:

На виконанні у Другому відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало зведене виконавче провадження №68510606 щодо боржника ОСОБА_4 до складу якого входили наступні виконавчі провадження:

- №14696539 з примусового виконання виконавчого листа №2-90 від 09.03.2009 року Катеринопільського районного суду Черкаської області про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/3 часини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дітей. 21.07.2025 року державним виконавцем закінчене виконавче провадження на підставі п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку зі смертю боржника. Заборгованість зі сплати аліментів на момент смерті становить 329 084,93 грн., штраф в сумі 101 072,35 грн., виконавчий збір в сумі 32 908,49 грн. та витрати виконавчого провадження в сумі 363,50 грн.;

- №45649806 з примусового виконання виконавчого листа №698/675/2014-ц від 26.11.2014 року Катеринопільського районного суду Черкаської області про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/3 часини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дітей. 21.07.2025 року державним виконавцем закінчене виконавче провадження на підставі п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Заборгованість зі сплати аліментів на момент смерті становить 333 688,92 грн., штраф в сумі 40 702,26 грн., виконавчий збір в сумі 33 368,89грн. та витрати виконавчого провадження в сумі 363,50 грн.

- №59408436 з примусового виконання виконавчого листа №698/510/18 від 29.03.2019 року Катеринопільського районного суду Черкаської області про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів в сумі 21 892,30грн. 21.07.2025 року державним виконавцем закінчене виконавче провадження на підставі п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Заборгованість становить 21 892,30грн., виконавчий збір в сумі 2 189,23грн. та витрати виконавчого провадження в сумі 363,50грн.

Крім того, на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси ГТУЮ в Черкаській області перебувало виконавче провадження, де відсутні відомості про сплату заборгованості, а саме: виконавче провадження №59651314 з примусового виконання постанови №ГБ 383000 від 17.05.2019 року УПП в Черкаській області про стягнення зі ОСОБА_4 на користь держави штрафу в сумі 102грн., виконавчого збору в сумі 10,20грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 363,50грн.

Обставини щодо виконавчих проваджень підтверджуються відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, листом Другого ВДВС від 03.10.2025р., а також копіями документів з матеріалів ВП №14696539 /а.с. 15-16, 18-20, 23-24, 55-56/.

Аналіз змісту судових рішень, примусове виконання яких здійснюється в межах зведеного ВП №68510606 щодо боржника ОСОБА_4 свідчить, що:

- ВП №14696539 – стосується зобов`язання ОСОБА_4 про сплату аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , 2007р.н., та ОСОБА_2 , 2003р.н. (позивачка в даному судовому провадженні), у розмірі 1/3 часини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16.02.2009р. і до повноліття дітей (рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 24.02.2009р. по справі №2-90/2009) /а.с. 15/;

- ВП №45649806 – стосується зобов`язання ОСОБА_4 про сплату аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , 2012р.н., та ОСОБА_7 , 2013р.н., в розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 18.06.2014р. і до досягнення повноліття дітей (рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04.11.2014р. по справі №698/675/14-ц);

- ВП №59408436 – стосується зобов`язання ОСОБА_4 щодо сплатити на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів в сумі 21 892,30грн. (рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04.11.2014р. по справі №698/510/18).

Зміст відповідних судових рішень підтверджується копією виконавчого листа №2-90/2009, виданого Катеринопільським районним судом Черкаської області 09.03.2009р. /а.с. 15/, а також відомостями, що наявні у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень стосовно судових справ №698/675/14-ц та №698/510/18, а відтак не потребують доказування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, внаслідок чого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. заведено спадкову справу №22/2025.

За матеріалами спадкової справи судом встановлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки вона звернулась у визначений законом строк з заявою про прийняття спадщини. При цьому молодший брат позивачки – ОСОБА_6 – відмовився від прийняття спадщини на її користь.

Всі вищевикладені обставини, окрім їх часткового документального підтвердження, визнаються сторонами і у суду не виникає сумніву щодо достовірності таких обставин, а тому суд вважає їх доведеними.

На теперішній час позивачка вважає, що право власності на нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_4 , входить до складу спадщини і було нею прийняте, але вона позбавлена можливості підтвердити та зареєструвати у встановленому законом порядку своє право. В той же час всі виконавчі провадження, в межах яких були накладені обтяження щодо майна померлого, натепер завершені, а тому відсутні підстави для подальшого збереження таких обтяжень, внаслідок чого позивачка змушена звертатись до суду з даним позовом.

Тож спір виник з правовідносин про право власності і регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК), Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон №1952) та Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404).

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК (статті 1218, 1231 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Частиною першою статті 1297 ЦК передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

В той же час за змістом ст. 331 ЦК право власності на нерухоме майно, яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952 право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, варто звернути увагу, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону №1952 не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

В цьому контексті слід зауважити, що у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №1404 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні приписи містяться у ст. 40 Закону №1404, відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Натомість наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 2-356/12, від 03.11.2021р. у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021р. у справі № 645/6694/15.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що підставою наявності зареєстрованих обтяжень на спірне нерухоме майно є арешти, накладені державною виконавчою службою з метою забезпечення боргових зобов`язань ОСОБА_4 в межах виконавчих проваджень №14696539, 45659806, 59408436. Натомість боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого всі відповідні виконавчі провадження завершені на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону №1404, але заходи забезпечення виконавчого провадження у вигляді арешту майна боржника не скасовані, що перешкоджає позивачці реалізувати право на спадщину.

В аспекті обставин спірних правовідносин суд звертає увагу, що в рамках відповідних виконавчих проваджень стягувачами відносно померлого боржника виступали ОСОБА_3 (ВП №14696539) та ОСОБА_1 (ВП №45659806, 59408436), а зміст боргового зобов`язання боржника пов`язаний зі сплатою аліментів на утримання дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Враховуючи положення такої норми закону, слід виснувати, що за ВП №14696539 та №45659806 наявність обтяження майна боржника ОСОБА_4 обумовлена необхідністю забезпечення стягнення з боржника грошових коштів (аліментів), власниками яких є його діти, які водночас є спадкоємцями його майна за першою чергою спадкування. Враховуючи те, що до складу спадщини входять як права так і обов`язки боржника, то внаслідок реалізації дітьми померлого їх права на спадкування, фактично відбувається поєднання в одній особі боржника та кредитора, оскільки діти набувають в порядку спадкування майно боржника і право на отримання за рахунок вартості такого майна аліментів, які відповідно до ч. 1 ст. 179 СК є власністю дитини.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що спадкоємцями майна боржника ОСОБА_4 є двоє дітей ОСОБА_3 – позивачка ОСОБА_2 , 2003р.н., та ОСОБА_6 , 2007р.н., – та двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_1 – ОСОБА_6 , 2012р.н., та ОСОБА_7 , 2013р.н.

Діти ОСОБА_3 реалізували своє право на спадкування шляхом подачі відповідних заяв до нотаріуса (позивачка подала заяву про прийняття спадщини, а ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини на користь позивачки).

У свою чергу неповнолітні діти ОСОБА_1 не відмовлялися від прийняття спадщини, а відтак в силу положень ч. 4 ст. 1268 ЦК вважаються такими, що прийняли її.

За таких обставин в порядку спадкування позивачка набуває право на частину майна її померлого батька, а діти відповідачки ОСОБА_1 – по частці. Саме в таких частках відповідні спадкоємці і набувають обов`язків з погашення боргів ОСОБА_4 перед його кредиторами, якими є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Статтею 1281 ЦК передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Аналіз змісту відповідних положень закону свідчить, що праву кредиторів спадкодавця пред`явити свої вимоги до спадкоємців боржника передує прийняття спадкоємцями спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину (ч. 1 ст. 1281 ЦК). Зазначене узгоджується з положеннями ст. 1282 ЦК і обумовлюється тим, що спадкоємець зобов`язаний виконати вимоги кредитора спадкодавця в межах вартості успадкованого майна. Тобто успадкувавши майно спадкодавця, спадкоємець набуває обов`язку виконати вимоги кредитора спадкодавця шляхом сплати боргового зобов`язання у грошовій формі (одноразовим платежем чи іншим способом за домовленістю з кредитором) або шляхом звернення стягнення на успадковане майно.

Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку виконання боргових зобов`язань боржника ОСОБА_4 можливе лише після розподілу спадщини між його спадкоємцями (позивачка та неповнолітні діти ОСОБА_1 – син ОСОБА_6 , 2012р.н., та донька ОСОБА_7 , 2013р.н.) та отримання ними свідоцтва про право на спадщину, що є неможливим за умови збереження обтяжень на нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_4 .

При цьому, суд звертає увагу, що обидва кредитори померлого боржника фактично повідомлені про відкриття спадщини, оскільки є відповідачами у цій справі, а відтак обізнані про те в якому порядку і до кого їм пред`являти свої грошові вимоги, які вони мали до померлого ОСОБА_4 .

Зважаючи на зміст заперечень ОСОБА_1 суд звертає увагу, що вона, як законний представник своїх неповнолітніх дітей, не обмежена у вжитті заходів з реалізації прав її дітей на спадкування (прийняття чи відмови від прийняття спадщини), а також у реалізації її прав, як кредитора померлого ОСОБА_4 , шляхом пред`явлення своїх вимог до спадкоємців майна померлого.

Отже, враховуючи вищевикладене та зважаючи на характер спірних правовідносин, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність правових підстав необхідності та виправданості у подальшому збереженні заходів обтяження нерухомого майна, застосованих Другим ВДВС на забезпечення виконання зобов`язань померлого ОСОБА_4 .. В той же час позивачка набула у спадщину частку спірного майна свого померлого батька ОСОБА_4 , а відтак набула право власності на таке майно. Враховуючи, що позивачка обмежена у можливості отримати документ про підтвердження набуття у власність спірної квартири, то її права, як спадкоємця порушені та підлягають захисту в обраний позивачкою спосіб шляхом зняття арештів, накладених постановами державного виконавця в межах ВП №14696539, 45659806, 59408436.

За змістом ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а задоволення таких вимог сприятиме підтриманню публічного порядку в суспільстві, усуненню порушень законних прав та інтересів позивачки, а також можливості вирішення існуючої спірної ситуації між кредиторами та спадкоємцями боржника ОСОБА_4 , а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що такі витрати складаються з судового збору, який сплачений позивачкою при поданні позову. В той же час оскільки стороною позивача не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат за рахунок відповідачів, то у суду відсутні правові підстави для вирішення відповідного питання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Довгань Оксана Ярославівна, про зняття арешту зі спадкового майна – задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, яке належало ОСОБА_4 (1/2 частка у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 2га, кадастровий номер – 7125481500:01:001:1120, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, адмінмежі Медведівської сільської ради), що зареєстрований під наступними реєстраційними номерами записів про обтяження:

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В.М. Скляренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua