Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №930/1701/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1701/26

Провадження № 3/930/622/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2026 року Суддя Немирівського районного суду

Вінницької області Алєксєєнко В.М.

розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 705344 від 28.06.2026 року за ст. 124 КУпАП, у якому зазначено, що 26.06.2026 року о 16 год. 50 хв. у м. Немирові по вул. Горького, 47, Немирівської територіальної громади Вінницької області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Dacia Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого втратив керування транспортним засобом та здійснив наїзд на електроопору. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, потерпілі відсутні. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 (б), п. 10.1 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, однак 17.07.2026 року подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

У поданих письмових поясненнях ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнав та зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталася не внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України, а через раптове погіршення стану здоров`я та втрату свідомості під час керування транспортним засобом. Пояснив, що 26.06.2026 року керував автомобілем марки «Dacia Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався у напрямку м. Вінниці зі швидкістю, яка не перевищувала дозволену, та дотримувався своєї смуги руху. Після цього, зі слів ОСОБА_1 , він раптово втратив свідомість і прийшов до тями лише після дорожньо-транспортної пригоди, коли автомобіль уже здійснив наїзд на електроопору. На місці події він повідомив працівників поліції про зазначені обставини, після оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди звернувся до медичного закладу, де, за його твердженням, у медичній документації було зафіксовано факт втрати ним свідомості під час поїздки. Також зазначив, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована, про настання страхового випадку він своєчасно повідомив страховика, а після події добровільно пройшов медичний огляд, за результатами якого був визнаний придатним до керування транспортними засобами. Посилаючись на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок обставин, які не залежали від його волі, а не через порушення ним Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. На підтвердження своїх доводів долучив копії виписок із медичної карти амбулаторного хворого, копію медичної довідки щодо придатності до керування транспортними засобами та копію страхового полісу.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, а також письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Санкція ст. 124 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є встановлення факту порушення конкретних вимог Правил дорожнього руху України, вини особи та причинного зв`язку між таким порушенням і наслідками у вигляді дорожньо-транспортної пригоди.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стало припущення працівника поліції про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3 (б), п. 10.1 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що, на думку органу поліції, перебувало у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Разом із тим судом встановлено, що ОСОБА_1 послідовно заперечує вину у вчиненні адміністративного правопорушення та пояснює, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок раптового погіршення стану його здоров`я та втрати свідомості під час керування транспортним засобом, а не внаслідок порушення ним вимог Правил дорожнього руху України.

На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено виписку № 21459 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 28.06.2026 року на ім`я ОСОБА_1 , згідно з якою встановлено діагноз: «втрата свідомості незначної тривалості (менше 30 хвилин)». Крім того, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 28.06.2026 року, відповідно до якої встановлено діагноз: «гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності», а також медичну довідку щодо придатності до керування транспортними засобами.

Наведені медичні документи підтверджують факт звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди та свідчать про наявність у нього стану, який об`єктивно міг супроводжуватися раптовою втратою свідомості під час керування транспортним засобом.

Долучені до матеріалів справи схема місця дорожньо-транспортної пригоди, фототаблиці, письмові пояснення, довідка про вилучення посвідчення водія, договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підтверджують факт настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідки, однак самі по собі не свідчать про те, що причиною її виникнення стало саме порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України.

Будь-яких доказів, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 щодо раптової втрати свідомості або беззаперечно підтверджували, що дорожньо-транспортна пригода сталася виключно внаслідок недотримання ним вимог п. 2.3 (б), п. 10.1 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, матеріали справи не містять.

Постанова Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (Касаційний адміністративний суд). Верховний Суд зазначив, що у справах про адміністративні правопорушення діє принцип презумпції невинуватості, а всі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити конкретне порушення Правил дорожнього руху України, вину особи у формі умислу або необережності та причинний зв`язок між таким порушенням і наслідками у вигляді дорожньо-транспортної пригоди. Якщо ж наявні у справі докази не дають можливості дійти беззаперечного висновку про винуватість особи, а існують обґрунтовані сумніви щодо причин настання дорожньо-транспортної пригоди, такі сумніви підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою протокол не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

За правилами ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що органом поліції не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що дорожньо-транспортна пригода стала наслідком порушення ним вимог п. 2.3 (б), п. 10.1 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, тоді як долучені медичні документи узгоджуються з його поясненнями щодо раптової втрати свідомості під час керування транспортним засобом та об`єктивно підтверджують можливість настання такої обставини.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена, а відтак у його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення. У зв`язку з цим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 124, 247, 251, 255, 266, 280, 283, 284, 289 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена правопорушником протягом 10 днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд.

Суддя: В.М. Алєксєєнко