Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №695/2532/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23 липня 2026 рокуСправа №: 695/2532/26

Номер провадження 3/695/1127/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 06.06.2026 о 18 год 05 хв, с. Благодатне, траса Н-16, 12 км, керував транспортним засобом ВАЗ-21051, н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ЕНА 5419425 за ч.2 ст.126 КУпАП від 07.08.2025.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Гребченко Р.О. не з`явилися, адвокат скерував до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, провадження у справі просив закрити в зв`язку з відсутністю діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Також захисником надіслано до суду заперечення, в яких зазначено, що матеріали справи підлягають закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення з огляду на таке:

1.Відсутність кваліфікуючої ознаки «повторності» та безпідставне змішування різних складів правопорушень. Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. У тексті Протоколу серії ЕПР1 № 685654 інспектор поліції Подольський Б. С. зазначає, що ОСОБА_1 07.08.2025 року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1 ПДР України (керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ). На цій підставі інспектор зробив помилковий висновок про наявність у діях водія ознаки «повторності» для інкримінування ч. 5 ст. 126 КУпАП за факт зупинки 06.06.2026 року. Проте така правова логіка інспектора є абсолютно хибною та суперечить нормам матеріального права. Подія від 06.06.2026 року полягала в тому, що ОСОБА_1 керував ТЗ, будучи позбавленим такого права судом на підставі Постанови Сумського районного суду від 25.08.2025 року у справі № 587/4036/25 (набрала законної сили 05.09.2025 р.). Керування ТЗ особою, яка не має права керування (ч. 2 ст. 126), та керування ТЗ особою, яка позбавлена такого права судом (ч. 4 ст. 126), є абсолютно різними, самостійними складами правопорушень з різною диспозицією, санкцією та правовою природою. ОСОБА_1 протягом року вперше був зупинений за керування ТЗ у період дії судової санкції про позбавлення прав. Раніше за ч. 4 ст. 126 КУпАП він до відповідальності не притягувався. Минулорічний епізод від 07.08.2025 р. за ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування без документів/права керування) жодним чином не може формувати ознаку «повторності» для поточної події, оскільки правовий статус особи повністю змінився після рішення суду. Поточне діяння повністю охоплюється виключно ч. 4 ст. 126 КУпАП, за якою інспектор вже виніс фінальну постанову на місці та стягнув штраф. Штучне поєднання поліцейським абсолютно різних складів правопорушень (ч. 2 та ч. 4) з метою виведення обвинувачення на ч. 5 ст. 126 КУпАП є незаконним.

06 червня 2026 року о 18:05 інспектором УПП в Черкаській області капітаном поліції Подольським Б. С. відносно ОСОБА_1 за один і той саме факт зупинки було одночасно винесено Постанову серії ЕНА № 7326471, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 20400 грн за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Цей штраф було повністю оплачено 08.06.2026 року (квитанція № 0.0.4911989806.1). та складено Протокол серії ЕПР1 № 685654 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, матеріали якого направлено до суду.

Згідно зі ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Складання двох різних процесуальних документів із призначенням стягнення та одночасним переданням справи до суду за один епізод є грубим порушенням конституційних прав громадянина.

На підставі вищевикладеного, захисник просив суд провадження у справі № 695/2532/26 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з положеннями статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

У рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 2.1 "а" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306 передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що обставини адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних та наявних у справі доказів, досліджених у судовому засіданні, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №685654 від 06.06.2026, згідно якого ОСОБА_1 , 06.06.2026 о 18 год 05 хв, с. Благодатне, траса Н-16, 12 км, керував транспортним засобом ВАЗ-21051, н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ЕНА 5419425 за ч.2 ст.126 КУпАП від 07.08.2025, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП був присутнім, копію даного протоколу отримав, про що свідчить особистий його підпис. Права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 працівниками роз`яснено, повідомлено про місце розгляду справи, що стверджено особистим підписом.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;

-рапортом поліцейського БУПП в Черкаській області від 06.06.2026 р. про виявлення правопорушення та складення адмінматеріалів на ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП;

-копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5419425 від 07.08.2025, згідно якої на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП за порушення п.2.1«а» ПДР, а саме: був не пристебнутий ременем безпеки; керував без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом;

-копією постанови Сумського районного суду Сумської області від 25.08.2025 р. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000, 00 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік;

-довідкою від 06.06.2026 в якій зазначено, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;

-відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100.

Відеозапис було досліджено в судовому засіданні та встановлено, що він містить безперервну відеофіксацію обставин адміністративного правопорушення, а саме: факт керування та зупинки працівниками поліції водія ОСОБА_1 . Під час спілкування та перевірки особи встановлено, що водій повторно керує транспортним засобом, не маючи права керування, будучи позбавленим права керування. У результаті чого був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП був присутнім, копію даного протоколу отримав. Права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 працівниками роз`яснено, повідомлено про місце розгляду справи.

Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис відповідає вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.1 "а" ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 КУпАП.

У судовому засіданні було встановлено, що під час складення протоколу з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу та упередженості на водія ОСОБА_1 . Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку.

Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейським протокол про адміністративне правопорушення складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.126 ч. 5 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом.

Таким чином, суд вважає, що 06.06.2026 р. ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.

Всі доводи захисника, зазначені в письмових запереченнях, зведені до того, що в діях ОСОБА_1 відсутня кваліфікуюча ознака – повторність, що виключає склад правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Однак захисником не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених в протоколі та які б свідчили про недопушення його підзахисним порушень Правил дорожнього руху, які ставляться йому в провину. Будь-які докази, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні та суду не надані, а доводи з боку сторони захисту сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.

Судом встановлено, що постановою ЕНА№5419425 від 07.08.2025 р. на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП за порушення 07.08.2025 13:55:54 у с. Сула п.2.1«а» ПДР, а саме: був не пристебнутий ременем безпеки; керував без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом.

06.06.2026 о 18 год 05 хв, у с. Благодатне, 12 км траси Н-16, ОСОБА_1 , будучи особою яка протягом року вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, керував транспортним засобом не маючи права керування, про що складено протокол ЕПР1 №685654 від 06.06.2026 за ч.5 ст.126 КУпАП.

Доводи з боку сторони захисту мають ознаки формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення закону, оцінки доказів, а отже не є підставою для закриття провадження по справі на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 КУпАП, та вину його у вчиненому доведено поза розумним сумнівом.

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що, згідно ст. 34 КУпАП, пом`якшують відповідальність судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення згідно ст. 35 КУпАП, суд визнає повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи та ступеню вини, характеру та суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 року складає 665,60 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Керуючись ст. ст. 9, 23, 30, 40-1, 126, 245, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.

Суддя Бойко Н.В.