Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №357/9009/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9009/26

3/357/3007/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши в режимі відеоконференції матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі батальйон №2 про притягнення до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: судом не встановлено,

у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення.серія ЕПР1 № 650167 від 25.04.2026, 25.04.2026 о 23 год. 40 хв. в м.Біла Цервка вул.Сквирське шосе б.223 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Hyundai Terracan з д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у стані алкогогльного спяніння. Огляд на стан алкогольного спяніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою водія за Drager Alcotest ARLM 0372. Результат огляду позитивний 0,43%. Водій з результатом приладу не згоден, тому було запропоновано проїхати до медичного закладу, для встановлення стану алкогольного спяніння у лікаря нарколога, на що останній погодився. Результат огляду у медичному закладі позитивинй - 0,29 % проміле, що підтверджено висновком лікаря, чим порушив п.2.9 А ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або повідомлень про наявність поважних причин неявки до суду від нього не надходило. Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони судового провадження зобов`язані вживати розумних заходів для отримання інформації про перебіг відомого їм судового провадження та добросовісно користуватися наданими процесуальними правами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, відповідно до якої учасник судового провадження повинен проявляти належну процесуальну активність, самостійно цікавитися ходом розгляду справи, добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року наголошено, що забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку є обов`язком національних судів, а нездатність суду ефективно протидіяти безпідставному затягуванню розгляду справи може свідчити про порушення гарантій, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи, що відповідно до положень статті 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, не є обов`язковою, а ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, суд, беручи до уваги положення статті 268 КУпАП, практику Європейського суду з прав людини та пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, дійшов висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Білий І.М. просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що транспортний засіб або водій були причетні до дорожньо-транспортної пригоди. На думку захисника, вимога поліцейських про зупинку транспортного засобу була незаконною, а тому всі отримані після такої зупинки докази є недопустимими. Також захисник звернув увагу суду на порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, вказавши на суперечності у матеріалах справи, зокрема щодо дати події, зазначеної у рапорті працівника поліції та протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, зазначив, що особа є військовослужбовцем, що підтверджується відповідними документами, однак працівниками поліції не було дотримано спеціального порядку проведення огляду військовослужбовців на стан сп`яніння. На підтвердження своєї позиції послався на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24.05.2025 у справі № 344/3562/24. Окремо наголосив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, а також не містять доказів наявності законних підстав для проведення огляду. У зв`язку з цим захисник просив визнати зібрані докази недопустимими та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши позицію захисника, адвоката Білого І.М., дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 650167 від 25.04.2026, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 26.04.2026, висновок КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1», тест № 1590, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, довідку щодо наявності посвідчення водія, рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Камінського Олексія, відеозапис події від 26.04.2026 та інші матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, надати їм належну правову оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, речовими доказами, висновками експертів, технічними засобами відеофіксації та іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735.

Згідно з пунктами 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування, а в разі незгоди водія з результатами такого огляду або його відмови від проходження огляду на місці у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення таких оглядів.

Факт вчинення правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду та доводиться сукупністю належних, допустимих, достовірних і взаємоузгоджених доказів, досліджених у судовому засіданні.

Аргументи захисника ОСОБА_1 адвоката Білика І.М. щодо відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, а також щодо можливих порушень процедури оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції були предметом ретельної перевірки суду. Водночас зазначені доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного та підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів захисника про незаконність зупинки транспортного засобу

Судом під час безпосереднього дослідження відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції встановлено, що транспортний засіб «Hyundai Terracan», під керуванням ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції після подачі проблискових маячків та звукового сигналу. Після зупинки працівники поліції повідомили водію причину звернення, перевірили документи та звернули увагу, що на транспортному засобі не підсвічувався задній державний номерний знак. Крім того, під час спілкування поліцейські повідомили, що з салону автомобіля відчувається запах алкоголю, однак одразу зазначили, що не можуть визначити, від кого саме він походить, оскільки в автомобілі перебував пасажир. Таким чином твердження сторони захисту про повну відсутність будь-яких підстав для спілкування працівників поліції з водієм не знайшли свого підтвердження. При цьому навіть за умови перевірки законності зупинки транспортного засобу саме по собі можливе порушення вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» не спростовує встановленого факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджений іншими належними та допустимими доказами. Доводи захисника про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу суд відхиляє.

Щодо встановлення ознак алкогольного сп`яніння.

Під час перегляду відеозапису встановлено, що після перевірки документів працівники поліції запросили ОСОБА_1 вийти з автомобіля. О 23 год. 45 хв. після спілкування із водієм один із поліцейських повідомив, що відчуває запах алкоголю. Сам ОСОБА_1 пояснив, що алкогольних напоїв не вживав, а запах, на його думку, може походити від пасажира автомобіля. О 23 год. 46 хв. працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці, та запропонували пройти огляд на місці з використанням спеціального технічного засобу. Вказані дії відповідають вимогам статті 266 КУпАП та Інструкції №1452/735.

Щодо проведення огляду на місці зупинки

З відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Будь-яких заперечень щодо проведення огляду саме на місці зупинки транспортного засобу ним не висловлювалося. Працівники поліції доставили спеціальний технічний засіб «Drager Alcotest7510».Перед проведенням тестування ОСОБА_1 самостійно обрав індивідуальний мундштук, після чого у присутності працівників поліції здійснив видих у прилад. Після завершення тестування прилад показав результат 0,43 проміле алкоголю. Таким чином судом встановлено, що процедура проведення огляду відбувалася відкрито, у присутності особи, без будь-якого примусу чи перешкод.

Щодо незгоди з результатом огляду

Після оголошення результату ОСОБА_1 повідомив, що не погоджується із показником приладу. При цьому він пояснив, що вважає проведення огляду неправильним, оскільки він є військовослужбовцем і огляд мав проводитися за участю представників Військової служби правопорядку. У зв`язку із висловленою незгодою працівники поліції, дотримуючись вимог статті 266 КУпАП, оформили направлення до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду.

Щодо проведення медичного огляду.

З відеозапису вбачається, що після оформлення направлення працівники поліції доставили ОСОБА_1 до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1». У закладі охорони здоров`я лікарем було проведено медичний огляд із використанням спеціального технічного засобу. За результатами такого огляду встановлено 0,29 проміле алкоголю, що підтверджується відповідним висновком лікаря. Хоча із відеозапису неможливо однозначно встановити, чи погодився ОСОБА_1 із результатом медичного огляду, однак будь-яких категоричних заперечень щодо правильності проведення огляду або заяв про відмову від його результатів матеріали справи не містять. Отже, результат медичного огляду є належним та допустимим доказом у справі.

Щодо статусу військовослужбовця.

Судом встановлено, що ще на початку спілкування ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що є військовослужбовцем, та пред`явив військовий квиток. Разом із тим суд не приймає доводи захисника щодо обов`язкової участі представників Військової служби правопорядку з таких підстав. Статтею 266-1 КУпАП визначено особливості проведення огляду військовослужбовців, однак зазначена норма регламентує порядок огляду військовослужбовців уповноваженими службовими особами у випадках, визначених законом. Разом із тим ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності саме як водій транспортного засобу за порушення вимог Правил дорожнього руху. Згідно зі статтею 15 КУпАП військовослужбовці за правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Відтак працівники поліції були уповноважені провести огляд відповідно до статті 266 КУпАП та Інструкції №1452/735. Посилання захисника на окрему постанову Івано-Франківського апеляційного суду не свідчить про обов`язковість застосування саме такого підходу у даній справі, оскільки судова практика не є джерелом права, а наведене рішення ухвалене за інших фактичних обставин. Щодо доводів про відсутність калібрування приладу «Drager».

Посилання захисника на відсутність доказів належної повірки спеціального технічного засобу є необґрунтованими. Сам по собі факт незгоди сторони захисту із результатом вимірювання не свідчить про несправність приладу. Будь-яких належних доказів, які б підтверджували несправність Drager Alcotest ARLM-0372 або його непридатність до використання, стороною захисту суду не надано. Крім того, результат огляду був підтверджений медичним оглядом у закладі охорони здоров`я, що виключає сумніви щодо факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. осилання захисника на відсутність доказів належної повірки спеціального технічного засобу є необґрунтованими.

Щодо розбіжностей у датах.

Доводи захисника щодо розбіжностей між датою, зазначеною у рапорті працівника поліції, та протоколі суд оцінює критично. З аналізу матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення було вчинене близько опівночі, а окремі процесуальні документи складалися вже після настання наступної календарної доби. Тому зазначення у частині документів дати 26.04.2026 року замість 25.04.2026 року є технічною особливістю оформлення матеріалів після опівночі та не впливає на зміст обставин правопорушення. Таким чином, усі доводи, наведені адвокатом Білим І.М. та викладені у письмових поясненнях адвоката Зачепіло З.Я., були предметом безпосереднього дослідження суду, однак свого підтвердження не знайшли.

Суд оцінює всі досліджені докази не ізольовано, а у їх взаємному зв`язку та сукупності. Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, результат дослідження за допомогою спеціального технічного засобу, висновок лікаря закладу охорони здоров`я, відеозапис події, рапорт працівника поліції та інші матеріали справи є взаємоузгодженими, взаємно доповнюють один одного та підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Посилання захисника на розбіжності у зазначенні календарної дати в рапорті працівника поліції та протоколі суд оцінює як формальну технічну неточність, яка не впливає на встановлення фактичних обставин справи, оскільки час події, місце її вчинення, особа правопорушника, транспортний засіб та інші матеріали повністю узгоджуються між собою та підтверджуються відеозаписом..

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначив, що адміністративна відповідальність та процедура її застосування повинні ґрунтуватися на конституційних принципах і правових гарантіях, зокрема гарантіях справедливого судового розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм характером можуть підпадати під дію гарантій статті 6 Конвенції. Отже, під час розгляду даної справи судом забезпечено дотримання принципів справедливого судового розгляду, рівності сторін та змагальності процесу.

Під час призначення адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини правопорушника, обставини справи, а також дані про його особу. Обставин, які відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом`якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

З огляду на характер вчиненого правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для життя і здоров`я учасників дорожнього руху, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» військовослужбовці звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних із виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується військовим квитком та посвідченням учасника бойових дій, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 34, 35, 130 ч. 1, 221, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП та п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

СуддяО.Л. Гавенко