Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №357/5984/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5984/26

3/357/2221/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши в режимі відеоконференції матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі батальйон №1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: судом не встановлено,

у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про накладення адміністративного стягнення серія ЕПР1 №615345 від 15.03.2026, 15.03.2026 о 10 год. 18 хв. в м.Біла Церква вул.Фастівська 23 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ЗАЗ 110307-42 н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки та за допомогою приладу газоаналізатора «Drager» 7510 ARLM 0401 проба позитивна 0,57 проміле, тест номер 1583. З результатом огляду згодний, від проходження огляду в медичному закладі в лікаря нарколога водій категорично відмовився, чим порушив п.2.9А ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або повідомлень про наявність поважних причин неявки до суду від нього не надходило. Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони судового провадження зобов`язані вживати розумних заходів для отримання інформації про перебіг відомого їм судового провадження та добросовісно користуватися наданими процесуальними правами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, відповідно до якої учасник судового провадження повинен проявляти належну процесуальну активність, самостійно цікавитися ходом розгляду справи, добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року наголошено, що забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку є обов`язком національних судів, а нездатність суду ефективно протидіяти безпідставному затягуванню розгляду справи може свідчити про порушення гарантій, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи, що відповідно до положень статті 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, не є обов`язковою, а ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, суд, беручи до уваги положення статті 268 КУпАП, практику Європейського суду з прав людини та пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, дійшов висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Коваленко Т.В. просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначила, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 не заперечується. Разом із тим вона наголосила, що огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено з порушенням вимог законодавства. Захисник пояснила, що після проведення огляду на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager», який показав результат 0,57 проміле, працівники поліції запропонували водієві пройти огляд у медичному закладі. При цьому ОСОБА_3 поцікавився, чи будуть у лікарні відбирати кров для проведення дослідження. За словами захисника, працівники поліції повідомили, що у медичному закладі огляд також здійснюватиметься виключно за допомогою приладу «Drager» і жодних інших досліджень проводитися не буде. Саме з огляду на таку інформацію він відмовився від проходження огляду в лікарні, оскільки був переконаний, що повторно буде використано той самий технічний засіб. Захисник звернула увагу суду на те, що ОСОБА_3 не був належним чином поінформований про порядок проведення медичного огляду та не знав, що в закладі охорони здоров`я можуть застосовуватися й інші методи дослідження, зокрема лабораторні аналізи крові або сечі. На її думку, працівники поліції фактично дезінформували водія щодо процедури медичного огляду, що вплинуло на прийняття ним рішення про відмову від його проходження. Крім того, захисник просила врахувати особу ОСОБА_4 та його майновий стан. Зазначила, що він є фізичною особою-підприємцем, здійснює діяльність, пов`язану з демонтажем та встановленням вікон, у тому числі після пошкоджень, спричинених російською збройною агресією, а тому право керування транспортними засобами є необхідним для здійснення його професійної діяльності. Також захисник звернула увагу суду на незначний, на її думку, показник результату огляду - 0,57 проміле, посилаючись на міжнародну практику щодо врахування можливої похибки вимірювальних приладів та зазначивши, що відповідні підходи застосовуються судами, зокрема судами апеляційної інстанції. Посилаючись на наведені обставини, захисник вважала, що працівниками поліції було допущено порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння, а водія було дезінформовано щодо процедури медичного огляду, у зв`язку з чим просила закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Крім того, у судове засідання за клопотання адвоката було викликано працівника поліції ОСОБА_5 , який до суду подав письмові пояснення. Відповідно до зазначених пояснень, 15.03.2026 у м. Біла Церква по вул. Фастівській, 23 він, перебуваючи у складі екіпажу спільно з ОСОБА_6 , на підставі пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинив транспортний засіб ЗАЗ 110307-42, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спілкування з водієм працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510. За результатами проведеного огляду проба виявилася позитивною — 0,57 проміле, тест № 1583. З отриманим результатом ОСОБА_1 погодився, від проходження повторного огляду не заперечував та не наполягав на його проведенні. У зв`язку із встановленням факту перебування водія у стані алкогольного сп`яніння відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП. Також у своїх письмових поясненнях працівник поліції зазначив, що під час спілкування ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкогольних напоїв та повідомив, що перед керуванням транспортним засобом вживав пиво. Під час оформлення матеріалів справи ОСОБА_1 будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння, правильності його проведення або оформлення адміністративних матеріалів не висловлював, із результатами огляду був згоден.

Заслухавши позицію захисника адвоката Коваленко Т.В., дослідивши матеріали справи, зокрема:

= протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615345 від 15.03.2026;

= тест № 1583;

= акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

= направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

= розписку ОСОБА_7 ;

= рапорт заступника командира роти № 2 батальйону № 1 ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Іваніцького Дмитра;

= відеозаписи події та інші докази, долучені до матеріалів справи, суд приходить до наступного;

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, надати їм належну правову оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, речовими доказами, висновками експертів, технічними засобами відеофіксації та іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735.

Згідно з пунктами 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування, а в разі незгоди водія з результатами такого огляду або його відмови від проходження огляду на місці у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення таких оглядів.

Факт вчинення правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду та доводиться сукупністю належних, допустимих, достовірних і взаємоузгоджених доказів, досліджених у судовому засіданні.

Аргументи захисника ОСОБА_1 адвоката Коваленко Т.В. щодо відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, а також щодо можливих порушень процедури оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції були предметом ретельної перевірки суду. Водночас зазначені доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного та підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо обставин справи.

Судом встановлено, що 15.03.2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з водієм поліцейськими були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу. За результатами проведеного огляду за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510» встановлено результат 0,57 проміле алкоголю. Зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, результатом тестування, відеозаписом події та іншими матеріалами справи, які є взаємоузгодженими та доповнюють один одного.

Щодо доводів захисника про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу.

Суд критично оцінює доводи захисника про незаконність зупинки транспортного засобу. Навіть у випадку наявності порушень під час реалізації поліцейськими своїх повноважень щодо зупинки транспортного засобу, такі обставини не спростовують факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та не можуть бути безумовною підставою для закриття провадження у справі. Крім того, із наявних у справі доказів вбачається, що після зупинки транспортного засобу поліцейськими були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння водія, що стало підставою для проведення відповідного огляду. Судом встановлено, що працівники поліції діяли на підставі пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Доказів, які б свідчили про протиправність зупинки транспортного засобу або недобросовісність дій поліцейських, стороною захисту не надано. Крім того, після зупинки транспортного засобу поліцейськими були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння водія, що відповідно до статті 266 КУпАП стало законною підставою для проведення огляду.

Щодо доводів захисника про недопустимість відеозапису.

Суд не приймає доводи захисника про недопустимість долучених до справи відеозаписів. Відсутність на відеозаписі окремих технічних реквізитів або його поділ на декілька файлів не свідчить автоматично про недостовірність чи недопустимість такого доказу. Відеозапис містить безпосередню фіксацію обставин спілкування поліцейських із водієм ОСОБА_1 та проведення огляду на стан сп`яніння, а його зміст узгоджується з письмовими матеріалами справи. Захисником Коваленко Т.В. не надано належних та допустимих доказів того, що відеозапис був змонтований, змінений або зазнав стороннього втручання. Самі лише припущення захисника про можливий монтаж чи неповноту відеозапису не можуть бути підставою для визнання його недопустимим доказом.

Щодо доводів захисника стосовно результатів огляду за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510».

Суд відхиляє доводи захисника про те, що з урахуванням допустимої похибки приладу результат огляду не підтверджує перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Із матеріалів справи вбачається, що огляд проведено із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510», дозволеного до використання та придатного для проведення таких вимірювань. Результат огляду становив 0,57 проміле алкоголю в повітрі, що видихається. Посилання захисника на технічну похибку приладу не спростовує результатів проведеного огляду, оскільки допустима похибка є технічною характеристикою засобу вимірювання та враховується виробником при визначенні його метрологічних параметрів. Чинним законодавством не передбачено необхідності математичного коригування зафіксованого результату шляхом віднімання максимальної величини похибки на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, суд враховує, що результат огляду підтверджується не лише показаннями технічного засобу, а й іншими доказами у справі, які оцінені судом у їх сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП. Сам по собі показник допустимої метрологічної похибки приладу не є підставою для автоматичного зменшення зафіксованого результату тестування та не свідчить про його недостовірність.

Суд також враховує, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкогольних напоїв та підтвердив, що перед керуванням транспортним засобом вживав пиво. Крім того, після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510» із результатом 0,57 проміле ОСОБА_1 із результатом тестування погодився, заперечень щодо правильності проведення огляду чи справності приладу не висловлював. Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису також вбачається, що працівником поліції ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені законодавством, а також запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Однак будь-яких заперечень щодо результату огляду на місці зупинки транспортного засобу та наполягання на проведенні медичного огляду в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не висловлював. Зазначені обставини суд розцінює як такі, що додатково підтверджують дотримання працівниками поліції встановленої процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та свідчать про відсутність підстав сумніватися у достовірності отриманого результату.

Крім того, суд бере до уваги та оцінює письмові пояснення працівника поліції Радіонова В. як належний та допустимий доказ у справі, оскільки вони є послідовними, узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, результатом тестування та відеозаписом події, а тому підстав не довіряти зазначеним поясненням суд не вбачає.

Суд вважає, що всі доводи сторони захисту адвоката Коваленко Т.В. були предметом повної та всебічної перевірки, однак не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, а тому не спростовують установлених судом фактичних обставин справи та не є підставою для закриття провадження.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначив, що адміністративна відповідальність та процедура її застосування повинні ґрунтуватися на конституційних принципах і правових гарантіях, зокрема гарантіях справедливого судового розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм характером можуть підпадати під дію гарантій статті 6 Конвенції. Отже, під час розгляду даної справи судом забезпечено дотримання принципів справедливого судового розгляду, рівності сторін та змагальності процесу.

Під час призначення адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини правопорушника, обставини справи, а також дані про його особу. Обставин, які відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом`якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

З огляду на характер вчиненого правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для життя і здоров`я учасників дорожнього руху, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із особи, на яку накладено адміністративне стягнення судом, підлягає стягненню судовий збір у встановленому законом розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 34, 35, 40-1, 130 ч. 1, 221, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. в дохід держави.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

СуддяО.Л. ГАВЕНКО