Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №707/5229/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1211/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 707/5229/25 Категорія: 310020000 Пересунько Я.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – представник ОСОБА_2 – адвокат Кучер Юлія Вікторівна,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Кучер Юлії Вікторівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2026 року (у складі судді Пересунька Я.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини,

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно та довічно.

Позов обґрунтовано тим, що 20.07.1985 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1530.

На час подачі позовної заяви в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебувала справа про розірвання шлюбу між сторонами.

Позивач зазначала, що вона з 15.11.2023 є особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням, пов`язаним із ураженням опорно-рухового апарату. Захворювання виникло під час шлюбу та прогресувало, у зв`язку з чим їй було проведено три оперативних втручання.

Унаслідок тяжкої хвороби опорно-рухового апарату позивач не має змоги працевлаштуватися та самостійно забезпечувати себе. Єдиним доходом позивача є пенсія по інвалідності.

Водночас, відповідач є працездатною особою, отримує офіційний дохід, працює в Черкаській школі № 28, отримує пенсію ветерана війни, має задовільний стан здоров`я, а тому спроможний сплачувати аліменти на її утримання.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 аліменти на утримання колишньої дружини ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 23.12.2025.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, врахувавши той факт, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує щомісячно пенсію в розмірі 3323 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги від колишнього чоловіка.

Проте, з огляду на те, що відповідач особою з інвалідністю ІІІ групи, має ряд хронічних хвороб, потребує щомісячного лікування, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та достатнім розміром аліментів за конкретних обставин справи є аліменти в розмірі 1/8 частини від усіх доходів відповідача.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Кучер Ю.В. засобами поштового зв`язку подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування зазначено, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи.

Так, під час розгляду даної справи судом першої інстанції було витребувано з власної ініціативи докази щодо доходів сторін, чим порушено принцип змагальності сторін та рівності учасників справи.

Також зазначає, що рішенням суду у справі № 712/13761/25 про розірвання шлюбу встановлено, що сторони фактично припинили шлюбні відносини з 2022 року.

Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано ряд захворювань відповідача та наявність інвалідності ІІІ групи.

20.05.2026 від представника позивача – адвоката Руденко Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Зазначає, що витребування судом першої інстанції відомостей про доходи сторін було здійснено з метою перевірки доводів сторін щодо їх матеріального стану, що має істотне значення для вирішення спору.

Позивач вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив заявлений розмір аліментів з 1/4 до 1/8 частини всіх видів заробітку, врахувавши стан здоров`я відповідача та розмір його доходів.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Руденко Ю.В. про розгляд справи за участі сторін. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною 1 статті 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

За приписами частини 1, 3 статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Статтею 80 СК України встановлено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

З вказаного вбачається, що чинне законодавство, зокрема, частина 2 статті 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: його непрацездатність; потреба у матеріальній допомозі; здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

В даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов`язку для іншого з подружжя таке утримання надавати.

Колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 29.10.2024 № 1-р/2024 у справі № 1-1/2023(72/23) визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частини 4 статті 75 СК України, вказавши, зокрема, що нормативне регулювання, яке допускає становище особи, за якого її сукупний дохід (разом із соціальними виплатами і допомогами) є нижчим від прожиткового мінімуму, установленого законом, суперечить частині 3 статті 46 Конституції України.

Водночас у рішенні Конституційний Суд України зазначив, що прожитковий мінімум у контексті частини 4 статті 75 СК України визначено у спосіб, що не враховує у повній мірі і не може враховувати потреби непрацездатних осіб, а тому й не може бути універсальним для визначення рівня витрат на підтримання життєзабезпечення всіх без винятку людей. Зокрема, нужденність одного з подружжя, який є непрацездатним, повинна встановлюватися із урахуванням співвідношення між його заробітною платою, пенсією, іншими доходами та тими потребами, які є важливими для його нормального життєзабезпечення. Частина 4 статті 75 СК України викладена у такий спосіб, що позбавляє суд змоги тлумачити зміст цієї категорії та ухвалювати рішення на власне переконання з урахуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення.

Прожитковий мінімум не відображає фактичного стану потреби особи у матеріальній допомозі, а навпаки, як убачається зі змісту частини 4 статті 75 СК України, обмежує право одного з подружжя на утримання (аліменти). Крім того, оскільки особа пенсійного віку або особа з інвалідністю I, II чи III групи має пенсію чи соціальні виплати у розмірі, що можуть перевищити прожитковий мінімум, установлений законом, частина 4 статті 75 СК України не може бути застосована, а право на утримання не може бути реалізоване.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі № 6-1111цс17, аналіз норм статей 75, 76 СК України дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових – сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу – якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі.

Сам факт непрацездатності не зумовлює виникнення обов`язку надання їм утримання – стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Правові позиції Верховного Суду щодо аналізу норм СК України вказують, що четвертою істотною умовою виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання правом з її боку. Форми такого зловживання визначені у частині першій статті 83 СК України, згідно з якою рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо: 1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час; 2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги,виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення; 3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу; 4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Таким чином, за умови відсутності зловживань, визначених у частині першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75 СК України.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.06.2021 у справі № 759/6629/19.

Верховний Суд дійшов висновку, що приписи частини четвертої статті 75 СК України слід тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов`язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб, яким у даній справі є подружжя, яке потребує матеріальної допомоги.

Судом установлено, що 20.07.1985 між сторонами у справі було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.01.2026 у справі № 712/13761/25.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія ААГ № 426108 від 15.11.2023 позивачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново, у зв`язку із загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату.

Як вбачається із довідки ГУ ПФУ в Черкаській області від 07.12.2023 № 3076 ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання опорно-рухового апарату.

Надані ОСОБА_1 медичні документи свідчать про наявні хронічні захворювання, а саме: пошкодження медіального меніску, ПХЗ правого колінного суглобу; пошкодження та дегенеративні зміни обох менісків; бурсит; пошкодження лівого колінного суглобу на фоні гонартрозу ІІІ ст.; розрив медіального утримувача лівого надколінника; пошкодження аутотрансплантанта ПХЗ, виразки виростків стегна та гомілки правого колінного суглобу; ознаки аномалії форми жовчного міхура, хронічного панкреатиту; ознаки розриву медіального меніску, розрив латеріального меніску, розшарування хрестоподібної зв`язки, у зв`язку з чим позивачка неодноразово проходила лікування в різних медичних закладах.

Відповідно до довідки про доходи № 7174181050182102, що долучена до позовної заяви, щомісячний розмір пенсії ОСОБА_1 за період із червня по листопад 2025 року становить 3323 грн.

Як убачається із посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни?осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 28.02.2020 № 91, ОСОБА_2 в період із 28.12.2016 по 02.06.2017 та з 06.06.2017 по 23.06.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до свідоцтва про хворобу 02.10.2018 госпітальна ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» провела огляд ОСОБА_2 та встановила діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст, ішемічна хвороба серця, ізольований міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта; деформуючий спондильоз шийного та грудного відділів хребта без порушення функції.

Згідно з довідкою про обставини травми ОСОБА_2 , 25.01.2023 останній отримав акубаротравму, вибухову травму, забій правого плечового суглобу, що пов`язано з виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку з чим він проходив стаціонарне лікування в госпітальній групі ВЧ НОМЕР_3 із 26 січня по 31 січня 2023 року.

Довідкою № 1969 ВЛК КНП «Черкаська обласна лікарня» підтверджено діагноз відповідача, у зв`язку з чим ОСОБА_2 проходив лікування з 05 по 13 січня 2026 року в КНП «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради».

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сторони є співвласниками по 1/4 частки кожен у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, позивач ОСОБА_1 також є власником 5/6 частин квартири АДРЕСА_2 та 25/72 частин квартири АДРЕСА_3 .

Судом також встановлено, що на час розгляду справи відповідач офіційно працевлаштований у Черкаській середній школі № 28, де за жовтень 2025 року отримав дохід у розмірі 30030,66 грн, за листопад 2025 року – 22611,28 грн, за грудень 2025 року – 22709,34 грн та за січень 2026 року – 23776,16 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом позивачка вказувала, що вона за час перебування у шлюбі з відповідачем стала непрацездатною, оскільки набула статусу особи з інвалідністю ІІ групи. Відтак, враховуючи хронічні хвороби опорно?рухового апарату, перенесені оперативні втручання та розмір щомісячної пенсії позивач не має можливості самостійно повноцінно та достатньо себе утримувати та забезпечувати усім необхідним.

Судом першої інстанції було витребувано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів сторін по справі.

Так, щомісячний розмір доходів (соціальні виплати) ОСОБА_1 становить 8044,70 грн. Доказів отримання інших доходів матеріали справи не містяться.

Також з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 01.09.2025 прийнятий на роботу в Черкаську спеціалізовану школу № 28, де отримує заробітну плату, а саме: за жовтень 2025 року отримав дохід у розмірі 30030,66 грн, за листопад 2025 року – 22611,28 грн, за грудень 2025 року – 22709,34 грн та за січень 2026 року – 23776,16 грн.

У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції порушив процесуальні норми та засади змагальності сторін, оскільки за власної ініціативи витребував довідки про доходи сторін спору.

Колегія суддів відхиляє зазначений довід скаржника, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною сьомою статті 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, системний аналіз процесуального законодавства свідчить, що засада змагальності та диспозитивності у цивільному процесі не є абсолютною і зазнає специфічних обмежень у справах, які виникають із сімейних правовідносин, зокрема щодо утримання колишнього з подружжя або дітей.

Специфіка цієї категорії справ вимагає активної ролі суду з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин. Відповідно до статей 80, 82, 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів (права на утримання) суд зобов`язаний враховувати матеріальне та сімейне становище кожної зі сторін. Таким чином, відомості про доходи як позивача, так і відповідача є обов`язковими обставинами, без установлення яких ухвалення законного, справедливого та обґрунтованого судового рішення є об`єктивно неможливим.

Відтак, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції діяв виключно в межах своїх повноважень, передбачених законодавством.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком, до якого дійшов суд першої інстанції, про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки, аліментів на її утримання в розмірі 1/8 частки від щомісячного його доходу, з урахуванням можливості відповідача надавати таку допомогу, стану здоров`я сторін, а також перебування в шлюбних відносинах тривалий час.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належну правову оцінку під час розгляду даної справи.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Кучер Юлії Вікторівни залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2026 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

О.В. Карпенко