Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №285/3117/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/3117/26 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Г.

Номер провадження №33/4805/1176/26

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді Зав`язуна С.М.,

за участю: секретаря Дем`янчук Н.Д.,

захисника-адвоката Фрегера Г.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу про адміністративне правопорушення №285/3117/26 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Фрегера Г.Й., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

зазначеною постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає

за адресою:

АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно постанови суду, 11.05.2026 о 18 год 33 хв. по вул. Військової Доблесті (Леваневського), 6 в м. Звягель водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI А4, д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість. Від проходження огляду на стан визначення наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в найближчому лікувальному закладі КП "Звягельська багатопрофільна лікарня" водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Фрегер Г.Й., просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи й належної оцінки наявних доказів. Посилається на те, що на час розгляду справи №285/3117/26 у провадженні того самого судді перебували інші справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року були об`єднані в одне провадження у справі №285/65/26 відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП. Вважає, що справа №285/3117/26 також підлягала об`єднанню із зазначеними матеріалами, оскільки стосувалася тієї самої особи, одночасно перебувала на розгляді того самого судді та мала бути вирішена із застосуванням правил накладення адміністративного стягнення за сукупністю правопорушень. Зазначає, що постановою суду від 16 червня 2026 року ОСОБА_1 вже було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Вказана постанова виконана, штраф та судовий збір сплачені. На переконання сторони захисту, повторне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановою від 25 червня 2026 року суперечить положенням ст. 61 Конституції України та ч. 2 ст. 36 КУпАП, оскільки всі адміністративні матеріали, які одночасно перебували на розгляді одного судді, мали бути розглянуті в межах одного провадження. Крім того, посилається на положення п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП та вважає, що наявність нескасованої постанови від 16 червня 2026 року є підставою для закриття провадження у цій справі. Також зазначає про позбавлення ОСОБА_1 можливості здійснення процесуальних дій для захисту, оскільки повідомлення про судові засідання, призначені на 2 та 25 червня 2026 року, він отримав через застосунок «Дія» лише 2 липня 2026 року, тобто після ухвалення оскаржуваної постанови.

Заслухавши пояснення адвоката Фрегера Г.Й. на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На переконання апеляційного суду, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції належним чином дотримався наведених вище вимог закону.

Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 2.9. а) ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій на вимогу працівника поліції зобов`язаний пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, відповідно до п. 2.4 ПДР України водій зобов`язаний зупинитися на вимогу поліцейського з дотриманням вимог цих Правил.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За змістом ст. 266 КУпАП особа, щодо якої є підстави вважати, що вона перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, підлягає огляду на стан сп`яніння. Огляд осіб на стан наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться у закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин із моменту встановлення підстав для його проведення та у присутності поліцейського.

Як убачається з матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №663493 від 11 травня 2026 року, постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також відеозаписах із реєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського.

На відеозаписах зафіксовано рух автомобіля AUDI А4, державний номерний знак НОМЕР_1 , його зупинку працівниками поліції, перебування ОСОБА_1 на місці водія, спілкування з ним поліцейських, повідомлення про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, пропозицію пройти огляд у закладі охорони здоров`я, відмову ОСОБА_1 від такого огляду, складання адміністративних матеріалів, роз`яснення йому прав та вручення копії протоколу.

Разом із тим встановлені судом першої інстанції фактичні обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність підстав для направлення його на огляд, дотримання працівниками поліції порядку висунення відповідної вимоги та факт відмови від проходження огляду стороною захисту в апеляційній скарзі фактично не оспорюються.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на недопустимість або недостовірність доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував висновок про винуватість ОСОБА_1 , та не спростовують установлених судом обставин події 11 травня 2026 року.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що провадження у цій справі підлягало закриттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з наявністю постанови Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а матеріали цієї справи, на думку захисту, мали бути об`єднані з іншими справами відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Проте такі доводи ґрунтуються на неправильному розумінні положень п.8 ч. 1 ст. 247 та ст. 36 КУпАП.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що обов`язковою умовою її застосування є наявність постанови, ухваленої щодо тієї самої особи саме за тим самим фактом, тобто за тією самою подією адміністративного правопорушення.

Саме по собі притягнення особи до адміністративної відповідальності за тією самою статтею КУпАП у зв`язку з іншою подією, що мала місце в інший час та за інших фактичних обставин, не утворює передбаченої п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП підстави для закриття наступного провадження.

Як убачається з копії постанови Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року у справі №285/65/26, нею було об`єднано в одне провадження адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 за подіями, які відбулися 16 грудня 2025 року, 25 грудня 2025 року, 25 січня 2026 року, 13 лютого 2026 року, 14 лютого 2026 року та 25 лютого 2026 року.

Провадження за подією 22 січня 2026 року зазначеною постановою було закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а за іншими самостійними епізодами ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Натомість оскаржувана постанова від 25 червня 2026 року стосується окремої події, яка відбулася 11 травня 2026 року о 18 год 33 хв по вул. Військової Доблесті (Леваневського), 6, у м. Звягелі, та полягала у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом AUDI А4 і його відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Отже, постанова від 16 червня 2026 року та оскаржувана постанова від 25 червня 2026 року стосуються різних за часом і фактичними обставинами подій адміністративних правопорушень.

У постанові від 16 червня 2026 року суд не вирішував питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за подією 11 травня 2026 року, а тому ця постанова не є постановою, ухваленою щодо тієї самої особи по тому самому факту, у розумінні п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Сплата ОСОБА_1 штрафу та судового збору, накладених постановою від 16 червня 2026 року, свідчить про виконання цієї постанови, однак не змінює того, що вона стосується інших самостійних адміністративних правопорушень, і не усуває відповідальності за окреме правопорушення, вчинене 11 травня 2026 року.

Не свідчить про повторне притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення і та обставина, що всі вказані діяння кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зазначена конституційна заборона стосується повторного притягнення особи до відповідальності за тотожне діяння, а не випадків учинення нею декількох самостійних правопорушень, кожне з яких має окремі час, місце та фактичні обставини.

Оскільки подія 11 травня 2026 року не була предметом розгляду та правової оцінки у постанові суду від 16 червня 2026 року, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за цю подію не суперечить ст. 61 Конституції України.

Не дають підстав для скасування постанови суду й посилання захисника на недотримання вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Частиною 2 ст. 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Зміст наведеної норми свідчить, що вона визначає особливий порядок накладення адміністративного стягнення у разі одночасного розгляду одним і тим самим органом чи посадовою особою кількох правопорушень за одним протоколом про адміністративне правопорушення або кількох справ про адміністративні правопорушення, вчинені однією особою.

Водночас положення ч. 2 ст. 36 КУпАП не встановлюють самостійної підстави для закриття провадження та не передбачають, що окремий розгляд справи про інше самостійне адміністративне правопорушення звільняє особу від відповідальності за нього.

Закон також не пов`язує можливість притягнення особи до відповідальності за окреме адміністративне правопорушення з тим, чи були матеріали щодо всіх учинених нею правопорушень формально об`єднані в одне судове провадження.

Положення ст. 36 КУпАП не містять імперативної вимоги про обов`язкове об`єднання в одне провадження всіх без винятку справ стосовно тієї самої особи. Вони регулюють порядок накладення стягнення тоді, коли кілька справ фактично одночасно розглядаються одним органом або посадовою особою.

При цьому з постанови від 16 червня 2026 року вбачається, що в її межах були об`єднані конкретно перелічені адміністративні матеріали. Матеріали справи №285/3117/26 за подією 11 травня 2026 року до переліку об`єднаних справ не входили, а фактичні обставини цієї події постановою від 16 червня 2026 року не досліджувалися і не вирішувалися.

Тому подальший окремий розгляд справи за подією 11 травня 2026 року не означає повторного накладення стягнення за ті самі фактичні обставини.

Отже, окремий розгляд справи № 285/3117/26 не призвів до неправильного застосування санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у межах цього провадження та не спростовує висновку суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу окремого адміністративного правопорушення.

При цьому положення КУпАП не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового об`єднання в одне провадження всіх справ про адміністративні правопорушення, вчинені однією особою, а визначають лише особливості накладення адміністративного стягнення у разі їх одночасного розгляду одним і тим самим органом чи посадовою особою.

Тому, навіть за умови, що матеріали цієї справи могли бути розглянуті разом з іншими справами стосовно ОСОБА_1 , саме по собі їх не об`єднання не є істотним порушенням вимог КУпАП, не належить до обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, які виключають провадження у справі, та не може бути правовою підставою для скасування постанови і закриття провадження.

Отже, посилання апелянта на положення п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП не дають підстав для закриття провадження у цій справі.

Щодо доводів апеляційної скарги про несвоєчасне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення і докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, а також при розгляді справи виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача.

Справа про адміністративне правопорушення за загальним правилом розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За її відсутності справа може бути розглянута за наявності даних про своєчасне повідомлення особи про місце і час розгляду справи та за умови, що від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Захисник стверджує, що повідомлення про судові засідання, призначені на 02 та 25 червня 2026 року, ОСОБА_1 отримав у застосунку «Дія» лише 02 липня 2026 року, тобто після ухвалення оскаржуваної постанови.

Однак такі доводи спростовуються матеріалами справи. Зокрема, у справі містяться дві довідки про доставку ОСОБА_1 . SMS-повідомлень у додаток «viber», згідно з якими повідомлення про судове засідання, призначене на 02 червня 2026 року, було доставлено адресату 22 травня 2026 року о 16 год 37 хв, а повідомлення про судове засідання, призначене на 25 червня 2026 року, — 03 червня 2026 року о 09 год 19 хв.

Таким чином, ОСОБА_1 був завчасно повідомлений про дату, час і місце обох судових засідань, що забезпечувало йому реальну можливість особисто взяти участь у розгляді справи, скористатися правовою допомогою, надати пояснення і докази, заявити клопотання та реалізувати інші права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відомостей про те, що ОСОБА_1 не отримував зазначених SMS-повідомлень, повідомляв суд про неможливість з`явитися або звертався з клопотанням про відкладення розгляду справи, матеріали провадження не містять.

Крім того, під час апеляційного розгляду інтереси ОСОБА_1 представляв захисник — адвокат Фрегер Г.Й., який мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, висловити позицію сторони захисту, надати пояснення, заявити клопотання та навести всі доводи на спростування оскаржуваної постанови.

Сторона захисту не заперечувала встановлених судом першої інстанції обставин події 11 травня 2026 року, не посилалася на наявність доказів, які не були досліджені судом, та не зазначила, які саме пояснення чи докази ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати і яким чином вони могли вплинути на правильність вирішення справи.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про несвоєчасне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, належним чином оцінив досліджені докази в їх сукупності та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі не наведено обставин, які спростовували б висновки суду першої інстанції або відповідно до вимог КУпАП могли бути правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

За таких обставин постанова Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника Фрегера Г.Й. — без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу адвоката Фрегера Геннадія Йосиповича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: