Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №950/3584/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 950/3584/25 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.

Провадження № 22-ц/802/936/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 червня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір № 4336523, відповідно до якого відповідачці було надано кредит в розмірі 15000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. 24 січня 2022 року між ТОВ ««Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №24-01/2022, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4336523. У свою чергу, на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року вказане право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 4336523 перейшло до позивача. Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 4336523 становить 45773, 21 грн., який складається з:15000 грн. – – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 30495 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 240 грн. – інфляційні збитки; 38, 21 грн. – нараховані 3% річних.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача загальну заборгованість за кредитним договором у розмірі 45773, 21 грн., а також - судові витрати по справі, а саме: 2422, 40 грн. судового збору та 16000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 4336523 від 19 червня 2021 року в розмірі 45773 грн. 21 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Коллект Центр» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи проведено без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 24 липня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

За частинами першою, другою статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор-це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 4336523 шляхом його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М117927».( а.с.21-26)

Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту становить 15000 грн, строк кредиту - 17 днів. Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90%

Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Пунктом 4.3 Договору передбачено порядок автопролонгації строку кредиту.

Згідно з п. 4.3.1 сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачці кредитні кошти в розмірі 15000 грн. на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач не спростувала, що вказаний картковий рахунок їй не належить.

24 січня 2022 року між ТОВ ««Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №24-01/2022, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4336523.

У свою чергу, на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року вказане право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4336523 перейшло до позивача.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором № 4336523 від 19 червня 2021 року у відповідачки утворилась заборгованість, яка становить 45773, 21 грн., який складається з:15000 грн. – – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 30495 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 240 грн. – інфляційні збитки; 38, 21 грн. – нараховані 3% річних.

Як вбачається з свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , 03 квітня 2024 року ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Задовольняючи позов та визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість такого розміру, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.

Бездоказовими є твердження апелянта про не підписання нею кредитного договору і не отримання кредитних коштів.

В матеріалах справи є належні докази, що оцінені судом першої інстанції , які підтверджують факт підписання відповідачем договору 4336523 від 19.06 2021 електронними підписами. Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт первісного кредитора за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладення договору між сторонами є технічно неможливим.

Судом встановлено, що для підписання договору з ТОВ «Авентус Україна» відповідачкою був сформований, надісланий та введений одноразовий ідентифікатор М117927. Таким чином відповідач здійснила дії спрямовані на кладення договору шляхом заповнення заяви про надання кредиту на сайті та ввела одноразовий ідентифікатор , який отримала на вказаний саме нею номер мобільного телефону.

Колегія суддів приходить до висновку, що кредитні кошти були перераховані ТзОВ «Авенту Україна» саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правилами та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

На підтвердження перерахування відповідачу коштів, до суду надано довідку про перерахування суми кредиту № 1548-7256 від 03.05.2025 року, а також довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім», які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача із маскою, а НОМЕР_3 , які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Також не надано доказів того, що номер телефону не належить відповідачу, що такий вибув з її володіння (користування), чи що інформація, яка визначена законом конфіденційною (паспортні дані відповідача, ідентифікаційний код тощо), була протиправно здобута та використана третіми особами зі злочинною метою.

Надані позивачем докази містять інформацію про підписання договорів, за якими вирішено стягнути заборгованість, електронним цифровим підписом, зокрема, за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Доказів про те, що персональні дані відповідачки (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредиторам здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані первісними кредиторами чи іншими особами для укладення кредитних договорів від його імені, ОСОБА_5 надані не були. До правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно не шахрайських дій позичальник теж не зверталася.

Тобто будь-яких засобів доказування на обґрунтування своїх заперечень проти позову, в т.ч. і щодо відсутності вини та зобов`язань, відповідачка не надав, судом не було здобуто, а матеріали справи їх не містять.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема: добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, мала можливість надати суду по такому рахунку виписку.

Кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Фактична незгода з будь-якими умовами договору на момент розгляду справи у суді не змінює факту погодження їх умов під час укладення.

Презумпцію винуватості боржника та факту виникнення між сторонами відповідного зобов`язання не спростовано, а тому порушення суб`єктивних цивільних прав правонаступника кредитора є обґрунтованим.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді